Я хотів би, щоб ця паралель між війнами працювала, але є два нюанси. Про це Ярослав Грицак заявив в інтерв'ю для 24 Каналу.
Читайте також Санкції не працюють? Як економіст з Bloomberg допомагав Кремлю продавати ілюзію стійкості
Чому війна в Україні і війна Фінляндії з СРСР – зовсім різні?
Радянський Союз не був готовий до довгої, затяжної війни проти Фінляндії, бо мав іншого ворога – нацистську Німеччину. Була ієрархія ворогів, з ким воювати. Тому СРСР потрібно було закінчити цю війну, щоб бути готовим до наступної. Тобто був ворог, який відволікав. У Росії зараз нема ворога, який би відвертав її увагу.
А другий нюанс полягає в тому, що Сталін не мав на меті знищити фінів як націю. Фіни не належать до "русского міра", а Володимир Путін вважає, що Україна належить. Тож, щоб Україна не робила, в уяві Путіна її чекає одна й та сама доля.
Путін хоче стерти Україну з карти світу. Сталін не хотів стерти Фінляндію з карти світу. Вона далі залишалася і тому мала спокій. Ці ситуації не порівнюються.
Я мав таку дискусію минулого року з Нілом Ферґюсоном (британський історик та письменник – 24 Канал), який теж казав, що українцям потрібно поступатися, беручи приклад з Фінляндії. Мовляв, спочатку ти поступаєшся територією, а потім робиш швидкі зміни та вириваєшся вперед.
Я хотів би, щоб так було, але не бачу підстав для цього, бо головне ставлення Путіна до України – це обсесія. Він – навіжений у тому сенсі. Україна – це об'єкт ненависті для Путіна, бо Україна "опустила" Путіна в очах у всього світу. Він не може це пробачити.
Ми не розійдемося – буде якесь тимчасове розставання, тобто перемир'я. Я не заперечую можливість перемир'я, але я не бачу миру. Я не бачу, що Росія Путіна дасть спокій Україні.
З Фінляндією була інша ситуація. Радянський Союз мав інші пріоритети, був сильніший ворог. Спочатку була нацистська Німеччина, а потім Холодна війна, де ворогом виступили США.