На це вплинула не лише війна, а й відсутність дієвих економічних стимулів для підвищення ефективності агровиробництва, слабкий попит з боку великих агрохолдингів та фактичне обмеження доступу до ринку для компаній з іноземним капіталом, пише видання ТСН.
Дивіться також Земля стоїть без діла, а податок все одно прийде: що потрібно знати власникам паїв
Яка ситуація на ринку землі?
Як зазначається у матеріалі, компанії, що працюють із купівлею – продажем сільськогосподарської землі, обіцяють потенційним інвесторам 15 – 20% річної дохідності з кожного придбаного гектара. Такі заяви формують очікування, що ціни на землю лише зростатимуть. Аргументують це повоєнним відновленням, можливим припливом іноземного капіталу та дефіцитом якісних ділянок через окупацію, мінування й близькість частини родючих земель до фронту. Водночас реальні показники свідчать, що ці прогнози залишаються завищеними, йдеться в статті.
"За даними OpenDataBot, середня вартість гектара землі за неповні півроку з початку 2026 становила близько 75 тисяч гривень – це не більше 1800 доларів. При цьому порівняно із 2021 роком, коли середня ціна становила 36,5 тисячі гривень (1350 доларів) зростання склало 32% або близько 5% на рік, що відповідає інфляції долара. Усього за чотири роки повноцінної роботи ринку було укладено близько півмільйона угод на загальну суму близько 50 мільярдів гривень – близько 1,2 мільярда доларів, що явно "не дотягує" до очікуваних десятків мільярдів інвестицій. Сама кількість угод при цьому зменшується: якщо у січні – квітні 2025 року продали 92,9 тисячі гектарів, то цього року – 82,1 тисячі гектарів", – пояснюють журналісти.
Навесні цього року в Держгеокадастрі, підбиваючи підсумки розвитку ринку землі після подолання позначки в 1 мільйон гектарів, визнали: прогнози про масовий продаж ділянок не справдилися. В економічному обігу перебуває не більш ніж 6% землі, що раніше була під мораторієм, а більшість паїв і далі залишається в оренді. Це обмежує можливості власників вільно розпоряджатися своєю землею.
Відкриття ринку землі для юридичних осіб у 2024 році також не спричинило очікуваного ажіотажу. Мінекономіки прогнозувало зростання вартості гектара на 10 – 15% щороку, розраховуючи на вихід гравців, які "давно чекали" на цю можливість. Прогнози від бізнесу були ще оптимістичнішими – від 15 – 20% до 50 – 60% подорожчання вже в перший рік. Однак старт виявився слабким: за перший тиждень не уклали жодної угоди за участю юросіб, а в перші тижні компанії радше продавали землю, ніж купували. За даними експертів, загалом за чотири роки власників змінили лише близько 1,5% наділів.
Як зазначає видання, однією з ключових перепон для зростання ринку залишається обмежений доступ до нього іноземців та українських компаній з іноземним капіталом. Для багатьох агрохолдингів це критично, адже в їхній структурі власності часто є нерезиденти, що унеможливлює купівлю землі. Водночас великі агровиробники й самі не заявляли про готовність масово викуповувати ділянки, зберігаючи фокус на оренді. На ринку також існує думка, що найбільш якісні землі вже давно орендовані, а власників, які хочуть продати стабільно дохідні активи, небагато.
Що далі буде з ціною на землю?
Динаміка цін напряму залежить від орендного доходу, який приносить ділянка, а також від нормативної грошової оцінки землі, що в середньому зростає приблизно на 8% щороку.
Відтак зростання ціни в межах 8 – 10% на рік цілком відповідає цьому адміністративному "важелю", який "тягне" ціну за собою штучно, а не через збільшення попиту чи зростання ефективності використання гектарів. Зрештою, вартість землі визначається ситуацією в реальному аграрному виробництві. Зважаючи на комплекс негативних факторів, які останніми роками доводиться долати аграрним компанії, очікувати на зростання прибутковості землі теж не варто,
– пише ТСН.
Автори матеріалу наголошують, що очікування швидкого притоку інвестицій у ринок землі з іноземних джерел варто оцінювати обережно.
"Дійсно, Україна потребуватиме сотень мільярдів доларів на відновлення інфраструктури економіки, і левова частка піде на сільське господарство. Проте оцінки того, скільки з цих грошей піде саме на ринок, варто робити вкрай помірковано. Далі, допоки ринок закритий для іноземних компаній, стрімка динаміка зростання є лише теоретичною… Поствоєнні ризики, замінованість, конкуренція з боку вітчизняних виробників можуть пригальмувати навіть спекулятивний попит з боку зовнішніх інвесторів, які будуть купувати гектари для перепродажу, а не для обробітку. Крім того, використання землі як застави для отримання кредитів на розвиток бізнесу, є вкрай непоширеним явищем", – зазначається у публікації.