Антимонопольний комітет України уже звернувся до всіх мереж автозаправок з вимогою надати інформацію про причини зростання цін на світлі нафтопродукти. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

До теми Пальне в Україні дорожчає швидше, ніж мало б: яка реальна причина росту ціни та як її знизити

Після отримання відповідей регулятор має оцінити ситуацію й визначити, чи є у діях учасників ринку конкретні ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Якщо економічних причин для підвищення цін немає, це може бути визнано антиконкурентними узгодженими діями. Покарання – штраф до 10% річного виторгу для кожного учасника картелю.

Та чи є ризик змови у випадку поточного зростання вартості на світлі нафтопродукти? З погляду антимонопольного законодавства, сам по собі збіг цін ще не є доказом узгодженої поведінки.

Що каже законодавство?

Антимонопольне право карає не за ідентичні ціни, а за антиконкурентні узгоджені дії – тобто погоджену поведінку, яка призводить або може призвести до обмеження конкуренції. Навіть якщо компанії діють однаково, це стає порушенням лише тоді, коли аналіз ринку показує відсутність об'єктивних економічних причин такої поведінки.

Закон "Про захист економічної конкуренції" чітко розрізняє явища, які мають подібний результат, але різну природу.

  • Перший випадок – це паралельна ринкова поведінка, коли компанії не домовляються між собою, але ухвалюють схожі рішення, оскільки ринок диктує свої умови. Наприклад, у відповідь на зростання світових цін на нафтопродукти чи коливання курсу валюти продавці пального можуть одночасно підвищити роздрібні ціни на АЗС.
  • Другий випадок – це картель або інша узгоджена поведінка, коли існує координація між конкурентами: спільні домовленості про ціни, обмін чутливою інформацією чи інші докази того, що учасники ринку перестали діяти незалежно.

Чи є змова?

Однакові ціни на автозаправних станціях можуть виникати природним чином унаслідок економічних чинників, адже більшість операторів мають однакову структуру витрат: податки, логістика, витрати на зберігання та транспортування пального.

Часто мережі АЗС закуповують пальне у тих самих постачальників і враховують при цьому світові ринкові ціни.

Коли на початку березня світова вартість нафти підвищилася через геополітичну напругу на Близькому Сході, оператори мереж по всій Європі фіксували подібне зростання цін.

У Німеччині, Італії, Франції та Бельгії роздрібні ціни на дизель і бензин зросли майже синхронно. Антимонопольні органи цих країн також розпочали розслідування щодо стрибків цін на пальне. Зокрема у Федеральному міністерстві економіки та енергетики Німеччини зауважили, що уряд перевірить обґрунтованість подорожчання пального. Але не буде тиснути на бізнес, щоб той знизив ціни. Бо держава не може впливати на ціну бензину, коли вона залежить від світових цін на нафту та паливо.

Ще одним фактором є наявність залишків пального на АЗС. На перший погляд, може здатися, що ціни зросли дуже швидко, хоча залишки ще є. Проте більшість цих залишків вже були законтрактовані. Крім роздрібних покупців, АЗС обслуговують великих корпоративних клієнтів, які наперед закуповують певний обсяг пального і поступово його використовують за зручним для себе графіком.

Таким чином, навіть маючи залишки на 2–3 дні, АЗС не могли їх відпускати роздрібним споживачам за старою ціною.

До того ж скорочення видобутку газу та транспортування через Ормузьку протоку впливає на баланс між нафтою та газом – коли дорожчає нафта, використовують газ. І навпаки. Але коли підіймаються в ціні обидва продукти та одночасно зменшуються обсяги транспортування, ціни зростають синхронно.

Прозорість ринку теж відіграє важливу роль. Ціни на АЗС видно буквально на табло вздовж дороги, і конкуренти можуть швидко реагувати на зміну вартості у сусідніх мережах, не вступаючи у жодні переговори.

Які ризики надмірного втручання держави?

Водночас важливо враховувати й ризики. В умовах, коли український паливний ринок значною мірою залежить від імпорту, різке втручання регулятора може створити додатковий тиск на бізнес і порушити нормальну роботу компаній.

Серед можливих наслідків такого втручання існує ризик штучного стримування цін, що за певних обставин може зробити імпорт пального економічно невигідним для трейдерів і призвести до скорочення постачань. У довгостроковій перспективі це створить дефіцит пального на АЗС.

Крім того, перевірки та вимоги щодо детального обґрунтування цінової політики можуть посилювати тиск на маржинальність операторів ринку. Якщо рентабельність роботи АЗС знижується до мінімуму, це ставить під загрозу стабільність роботи частини мереж.

Ще один можливий ефект – порушення чесної конкуренції. Якщо регуляторна увага зосереджується лише на великих мережах, це може створити нерівні умови для різних учасників ринку. Занадто жорсткі правила також можуть призвести до появи "тіньових" АЗС або нелегального продажу пального.

Водночас сам АМКУ наголошує, що ціни на пальне в Україні не регулюються державою, а його дії спрямовані виключно на перевірку можливих ознак антиконкурентних узгоджених дій.

Стратегічний резерв пального

Важливим елементом стабільності паливного ринку має стати нова система стратегічних запасів. Нещодавно Верховна Рада ухвалила закон про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів, який передбачає створення в Україні стратегічного резерву пального.

Новий механізм має стати інструментом енергетичної безпеки та стабілізації ринку у разі кризових ситуацій.

Закон передбачає формування мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів, при цьому до 25% резерву може зберігатися на території країн Європейського Союзу. Імпортери та виробники, своєю чергою, зобов'язані створювати та підтримувати ці стратегічні запаси. При цьому використовувати їх вони можуть виключно у кризових ситуаціях, а не для комерційної діяльності.

Процес формування резервів відбуватиметься поступово, адже фізичне накопичення ресурсів потребує часу для створення інфраструктури та наповнення сховищ. Але це вагомий крок для підвищення енергетичної безпеки України та стабілізації ринку пального в умовах глобальних коливань цін.

До повноцінного запуску цього механізму держава має використовувати інші інструменти контролю ринку, зокрема моніторинг цін, маржі та обсягів постачання, координацію з трейдерами для стабільності імпорту і логістики, контроль за дотриманням конкурентного законодавства та диверсифікацію джерел постачання пального через європейські напрямки.

В умовах великої залежності України від імпорту пального, держава має бути партнером бізнесу, а не контролером цін. Тоді ринок зможе самостійно адаптуватися до змін, а споживачі отримають стабільне постачання пального за ринковою вартістю.