Цивілізований світ не залишає надій на дипломатичне вирішення проблеми. А поки тривають переговори, редакція "24" підготувала для вас вражаючі факти про Північну Корею.

КНДР – це унікальна держава, аналогів якій немає у світі. Вони абсолютно закриті, інформація з зовнішнього світу туди не доходить, а хіба просочується через нечисельні "дірки". У них своя правда, свій бог – Кім Чен Ин. Отже, як живуть мешканці інформаційної чорної діри і чи є шанс донести до них правду?

Як в КНДР потрапляє інформація

Уявіть собі, тут немає інтернету (доступ до окремих сайтів мають лише вчені і то – під контролем). Немає звичних для нас соцмереж і Youtube. Сюди не доходить недозволена преса і неможливо слухати іноземне радіо. Тут немає книжок, які не дозволив "вождь", і не почуєш західної музики. Тут ви не побачите навіть звичайних мильних опер. Мобільний зв'язок неймовірно дорогий і користуватися ним можна лише у межах КНДР. Про поїздки закордон взагалі мовчимо – навіть по території самої країни не можна вільно пересуватися. Вся інформація ззовні під замком таємниці. Більшість людей просто не знають про інше життя.

Як не дивно, але сюди пускають туристів. Тільки мандри ці дуже специфічні. Гості країни не мають права виходити самі за межі готелю, їх постійно супроводжують. Тож побачите те, що не треба, ніхто не зможе. Більше того, для кожного фото треба отримати дозвіл. У рік тут буває понад 300 тисяч туристів, однак здебільшого у гірській місцевості. Одиниці потрапляють у Пхеньян, а деякі регіони взагалі заборонені для відвідувань іноземцями.

Але це не означає, що інформація сюди не проникає взагалі. Є організації, які займають контрабандою забороненої інформації у Північну Корею. Здебільшого цим займаються біженці. Щороку, підкуповуючи прикордонників, вони пересилають своїм співвітчизникам 3 тисячі флешок з іноземними фільмами, книжками і музикою. Вони вірять, що дізнавшись правду, корейці рано чи пізно скинуть тирана Кіма. Їм не передають пропагандистські чи документальні файли. Це звичайні фільми і серіали на зразок "Друзів", "Відчайдушних домогосподарок".

Є й інші методи. Ще одна група активістів скидає, за допомогою велетенських надувних куль, флешки з політичною інформацією, долари. Також у Північну Корею завозять фільми про життя різних народів. До речі, контрабандисти на чорному ринку у Північній Кореї непогано заробляють. Мета одна: показати, що можна жити по-іншому. Чим більше людей буде поінформованими – тим хиткіша стане постать диктатора.

Чи потрібно рятувати жителів КНДР?

Мабуть, у більшості людей виникає питання: а можливо їх не треба рятувати, можливо їм так добре? Ми не знаємо відповіді на це питання. Але наведемо факти про рівень їхнього життя.

Тут досі діють трудові табори на зразок ГУЛАГу. Сюди можна потрапити за будь-що: від криміналу до недозволених політичних думок. Причому за провину когось одного у табір може загриміти уся родина. Жодних прав люди в цих таборах не мають. Знущання як в концентраційних таборах нацистів… Не так багато людей звідси виходять на волю, а ті, що виходять, все життя хворіють. Офіційних цифр немає, але за підрахунками уряду США кількість ув'язнених становить від 150 000 до 200 000 осіб. В одному із документальних фільмів ВВС розповідається, що на в’язнях проводять експерименти. Зокрема, випробовують вплив ядерної зброї. Зауважимо, з 1996 року тут немає жодної міжнародної правозахисної організації.

Жителі КНДР живуть за межею бідності, якщо у цьому випадку взагалі доречно вживати слово живуть. Всього близько 16% від усіх домогосподарств мають достатню кількість їжі. Через такі умови 40% дітей до 5 років хворіють як фізичними, так психологічними хворобами. За даними продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, у середньому люди тут недоотримують 260 кілокалорій на день. І це ще нічого, якщо згадати голод у 1990-х, який забрав, за різними оцінками, від 250 000 до 3 000 000 життів!

Тут діє смертна кара, причому цей вид покарання застосовують дуже часто. Покарання здійснюється привселюдно. Про свободу слова смішно й говорити: остання сходинка у світовому рейтингу. Пропаганда діє настільки сильно, що у багатьох навіть не виникає сумнівів. А якщо й виникають, то їх краще нікому не озвучувати, бо загримиш у табір.

Щоб бути об’єктивними, скажемо: згідно з позицією влади КНДР, у країні немає жодних проблем з правами людини. Вони аргументують це тим, що соціалістичний лад тут "було обрано її громадянами добровільно і він спрямований на всебічне задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб". Існування таборів та жорстоке поводження з в’язнями Кім Чен Ин теж спростовує.

Що робить світ

Українцям добре знайома ця "глибока стурбованість". Все ж цивілізований світ намагається вплинути на ситуацію в Північній Кореї. Як саме?

Правозахисні організації засудили дії влади КНДР. Свої висновки вони базували на розповідях біженців. Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію з засудженням. Цей документ підготували країни-члени ЄС. У США було ухвалено Закон про права людини в КНДР та визначили кроки, як добитися демократії у Північній Кореї.

Регулярно відбуваються неурядові конференції, які присвячено правам людини в Північній Кореї. У 2014 році ООН оприлюднила доповідь про порушення прав людей.

Зараз із загостренням ситуації розмов навколо Північної Кореї побільшало. Але реального рішення насправді не бачить ніхто.

Як дізнатися більше

Попри всю засекреченість, у Північну Корею потрапляють журналісти, тут знімають документальні фільми, звідси вивозять цінні кадри. Якщо вас зацікавило, як живуть жителі цієї країни, радимо переглянути документальне кіно про права людини "У променях сонця" Віталія Манського, фільм "День звільнення" латвійського та норвезького режисерів Уґіса Олте і Мортена Траавіка та розслідування про втікачів із Північної Кореї (автор – південнокорейський режисер Хак Чун Лі).

Залишається лише сподіватись, що погрози Кім Чен Ина застосувати ядерну зброєю залишаються блефом, завдяки якому він сподівається вибити додаткові козирі, аби втриматись при владі у Кореї. Інакше значна частина світу залишається під прицілом загадкової та абсолютно непрогнозованої країни.