Цю фішку нового президента вирішили не відкладати в довгий ящик і нагадали про неї майже одразу після інавгурації.
Читайте також: "Нові обличчя" в українській політиці: хто йтиме на дострокові парламентські вибори
Так, голова Адміністрації Президента Андрій Богдан в ефірі одного з телеканалів заявив: "Кінцеве рішення, якщо воно буде неоднозначно сприйняте суспільством ... може бути винесене на референдум, щоб не якийсь політик ухвалював рішення, яке розколює суспільство, а щоб сам народ, саме суспільство ухвалило таке рішення, чи підходять ті чи інші домовленості".
Не дивно, що це висловлювання Богдана активно критикують, адже мова йде про перенесення відповідальності за "непопулярне" рішення з президента на українців. Але давайте без ілюзій – більшість українців не розуміють різниці між Мінським форматом перемовин, Женевським і Нормандським. І це нормально.
Зеленський хоче провести референдум в Україні
Питання в іншому, чи варто довіряти народним масам ухвалювати складні рішення, які є сферою відповідальності безпосередньо президента? Чи не для того придумали представницьку демократію, щоб ті, хто розуміється на державному управлінні та має довіру в суспільстві, робили свою справу?
Згодом Володимир Зеленський під час зустрічі з активістами в Адміністрації Президента заявив, що винесення питання про укладення мирних домовленостей із Росією на референдум не має законодавчої ініціативи, а є способом з’ясувати думку суспільства.
Вибачте, що? З'ясувати думку суспільства? Для цього є авторитетні соціологічні кампанії. Для цього є інтернет-технології, на які дуже часто посилається сам Зеленський.
Але референдум так референдум. Якими можуть бути наслідки такого референдуму від Зеленського? В чому реальні загрози і небезпека? Чи не може такий референдум стати зброєю проти держави Україна?
Ми всі на власні очі бачили наслідки нещодавнього референдуму у Великій Британії щодо виходу з Європейського Союзу, який завів країну в тупик і породив безліч невирішених проблем. Чому? В тому числі й тому, що там була відсутня культура проведення референдумів. Така культура проведення референдумів фактично відсутня і в Україні.
Крім того, Німеччина, після того як диктатор Адольф Гітлер узурпував владу завдяки референдуму, відмовилась від загальнонаціональних референдумів. Може, варто взяти до уваги цей досвід?
Багато українців не знають, яка різниця між Мінським, Женевським і Нормандським форматом перемовин
Перш за все, якщо у Зеленського є наміри проводити будь-який референдум, то для початку потрібно, щоб Верховна Рада ухвалила відповідний законопроект. Бо в Україні немає закону про референдум.
У 2018 році такий закон скасував Конституційний суд. Відповідно, сьогодні немає процедури, за якою можна проводити референдум. Навіть консультативний. Будь-який. І взагалі, чи не безглуздо проводити референдум щодо вирішення питання, яке залежить не від України, а від країни-агресора і окупанта?
Всі українці хочуть миру, але не ціною капітуляції. Для того, щоб наступив такий мир, на умовах України, потрібно, щоб Росія забрала свої війська з Донбасу і все. Але жоден референдум всередині України не може вплинути на це.
Володимира Путіна влаштовує мати "больову точку" на тілі України – це інструмент його впливу на Україну та країни Заходу. Також його влаштує повернення Донбасу до України на особливих умовах, що стане перешкодою до вступу в ЄС і НАТО, а також міною уповільненої дії проти української державності.
Тому давайте, без ілюзій – принести реальний мир Україні може лише сильна українська армія та потужні санкції проти Росії. Референдуми для цього не потрібні. Поки що Володимир Зеленський намагається діяти в стилі Невілла Чемберлена. Той у 1938 році підписав мирний договір з Гітлером і радів тому папірцю.
Читайте також: Зеленський, Путін, референдум: про які переговори із Росією ідеться та чому це всіх обурює
Я б радив Зеленському орієнтуватися на перевірені історією успішні стратегії поведінки та добряче вдуматись у вислів Вінстона Черчилля: "Якщо країна, обираючи між війною і ганьбою, обирає ганьбу, вона одержує і війну, і ганьбу".