Про це пише історик та публіцист Ярослав Грицак у блозі для видання "Новое время".
Так, однією з причин, чому Україна не може стрімко розвиватись, є її розміри та різноманіття.
Він нагадує, є інформація, що в 1991 році в оточенні Бориса Єльцина обговорювалося, що робити з Україною. Стратегія була така – Україну потрібно відпустити, через деякий час країна "як нежиттєздатне утворення сама приповзе на колінах".
Читайте також: Ми остаточно розірвали пуповину з Росією, – експерт
"У 2000-х Путін лише повторив те, про що говорили російські демократи в 1990-х. І не тільки російські. Єжи Гедройц, автор східної доктрини демократичної Польщі і палкий шанувальник України, сумнівався, чи вистоїть країна на сході від Дніпра. На моїй рідній Галичині існувала ще більш радикальна версія: Україна не до Дніпра, а до Збруча", – пише Грицак.
Щоправда він наголошує, що Україна вже довела свою життєздатність. При чому зробила це тричі – переживши кризи в 1994 і 2004 та 2014 роках.
Ще одна причина — спадщина комунізму.
Якщо хочеш бути успішним і багатим, не май у своєму минулому комунізм або ж май його якомога менше. Саме в цьому варто шукати переваги Польщі або балтійських країн. Польща ніколи не була настільки ізольована і провінціалізована, як радянська Україна,
– пояснює Грицак.
І останню причина, яку історик називає "суто теоретичною", полягає в тому, що Україна взагалі "нереформоздатна". Однак, насправді, головна проблема полягає лише у волі політичного класу змінювати правила гри.
"У випадку з Україною історія диктує як необхідність революцій — без них не можна подолати спадщину минулого в найбільш критичні моменти, — так і неминучість еволюції, без якої цю спадщину в принципі неможливо подолати", – додає Грицак.