Його вісімнадцятирічну каденцію охрестили періодом стабільності. Для світу фігура Леоніда Ілліча була довгоочікуваним людським обличчям комунізму й сподіванням на приборкання кремлівського тоталітарного монстра. Прогнози на подальшу хрущовську відлигу швидко розвіялися – населення усіх п'ятнадцяти республік "більшовицької імперії" відчуло розворот у бік ресталінізації.
Читайте також: Кінець правління Сталіна: хто з оточення Генсека зробив його на крок ближче до смерті
Отримавши владу, Брежнєв швидко наповнив найвищий ешелон влади своїми людьми. Характерна лагідність і добрий гумор Брежнєва трохи поміняла засідання політбюро, де суворі безликі чиновники відривалися від портфелів й навіть дозволяли собі пожартувати.
На кого робили ставку? На найбільш непримітного та обмеженого – Леоніда Ілліча Брежнєва. Вважалося, що цей милий та добрий чоловік стане хорошим знаряддям в руках партійного керівництва й буде виконувати все те, що говоритиме партійне керівництво. Та це було помилкою,
– поділився думками директор Інституту Російської Історії РАН Андрій Сахаров.
Особиста легкість генсека та гумор дуже контрастували із жорстокістю очолюваної ним системи. Усі жарти залишалися за дверима, коли мова йшла про роботу. Леонід Ілліч почав своє правління, проявивши себе безкомпромісним захисником більшовицької імперії. З його легкої руки колесо пропаганди закрутилося з неймовірною силою.
Леонід Брежнєв
М'яке серце та інтелігентна душа не дозволяли Брежнєву скотитися до сталінського терору. Тому, головним інструментом репресій у 60-х роках в Радянському союзі стала психіатрія. Таке політичне зловживання засудила світова психіатрична спільнота, з якої радянську делегацію просто вигнали.
Ще один злочин, який покривала щира брежнєвська посмішка – ідея остаточного створення на основі російської ідеології вигаданого "радянського народу". Брежнівська система безжально ламала й всією своєю силою давила українську інтелігенцію, яка не мовчала про порушення прав людини та ігнорування національних інтересів в "тюрмі народів".
Леонід Брежнєв у закордонних поїздках
Успішна зустріч з американським президентом Ніксоном у 1972 році показала генсека американцям оптимістичним чорнобровим "сантою", який вже не погрожував ядерною війною. У 1976 році він добився підписання на своїх умовах найважливішого документа міжнародного значення – Гельсінської декларації.
Леонід Брежнєв та американський президент Річард Ніксон
"Ера Брежнєва" була проявом диявольської подвійної моралі. Декларативна єдність з народом насправді виливалася у спеціальні магазини для партійних працівників, агітація за мир і демократію уживалася з тоталітарним всевладдям силовиків і війнами по всьому світі.
Та й сам Брежнєв – немічний дідуган, обвішаний нагородами й з дефектами мови через прогресуючий атеросклероз, – викликав все менше поваги. Як у своїх колег, так і під час міжнародних зустрічей. На тлі цих хвороб все комічнішим виглядала тяга генсека до нагород і його персональний етикет, що передбачав потрійний поцілунок при вітаннях.
Легендарний поцілунок Брежнєва
Леонід Ілліч Брежнєв помер у 1982 році уві сні. Ховали його поспіхом. Під час похоронної процесії ніхто з членів політбюро не зняв шапки, хоча на вулиці було тепло. Найбільше їх турбувало те, щоб ніхто із закордонних гостей не помітив продуктову кризу в магазинах – попрощатися із Леонідом прибули сотні представників різних країн.
Читайте також: Дональд Трамп: як забудовник, пов'язаний з російською мафією, став президентом США
Леонід Брежнєв залишився в плеяді радянських правителів, напевно, найпозитивнішим персонажем. Та правду кажуть: хороша людина – не професія. Система, яку уособлював і яку прикривав хороший хлопець Льоня, до останнього залишалася оселею зла і тюрмою народів на тлі іншого цивілізованого світу.
Про походження радянського лідера та секрет його кар'єрного росту – дивіться у програмі.