Росія має значний потенціал для ведення ударно-штурмових дій. Про це Юрій Федоренко заявив в інтерв'ю для 24 Каналу.
До теми Переговори у глухому куті․ Що нас чекає далі?
Що нам усім треба усвідомити?
Основним ресурсом для війни зараз є ворожа піхота за підтримки авіації, артилерії, реактивної артилерії та інших засобів. Саме піхота досягає певних результатів у численних штурмах. Росіяни зазнають шалених втрат, неспівмірних із результатами, проте так чи інакше "повзучий" наступ триває.
Тому в мене зараз виникає запитання: якщо нас намагаються до чогось примусити – і це робить не увесь світ, а конкретно США разом із Росією, – то, можливо, нам варто усвідомити, що ключ до завершення бойових дій не у Росії, на Банковій, у Вашингтоні чи Берліні.
Ключ до завершення бойових дій – всередині кожного з нас. Все залежить від якості роботи та наполегливості роботи цивільних. А також від підтримки фронту.
Якщо ми зможемо вистояти й протриматися у довгостроковій перспективі, то матимемо всі шанси зберегти українську державність. Не просити про гарантії безпеки, а створити їх власними силами, за підтримки фінансування європейських країн, – так, щоб наша держава стала безпечною. Щоб у росіян після завершення бойових дій не виникло навіть думки про повторний напад на Україну. Тоді ми гарантовано зможемо вибороти право жити.
Це моя суб'єктивна думка про ті події, які зараз відбуваються. Тому, друзі, ви, як освічена та навчена нація, не дозволяйте себе вводити в оману. Я розумію, що напевно, більше за військових ніхто не хоче, щоб ця війна завершилася, адже це надважке навантаження на кожного. Звісно, і цивільні цього прагнуть, бо кожен піклується про власне життя та життя своїх близьких.
Але водночас ми повинні розуміти, що наші бажання – це лише бажання. Ми маємо продовжувати активну роботу, щоб прагнення миру стало синонімом життєздатності, збереження української державності, перспектив майбутнього й фундаментом того, що наші внуки не знатимуть, що таке війна.