Вага мозку дорослого дельфіна становить приблизно 1700 грамів, в людини - лише 1400. Та й звивин у дельфіна значно більше.

Про розумові здібності дельфінів свідчить притаманна їм система звукових сигналів. Повсякденна мова дельфінів налічує майже 200 різних щебетань і посвистувань, а повний словниковий запас - до 14 тисяч звуків. Вчені встановили, що дельфінячій мові, як і людській, притаманні такі ознаки як склад, слово, фраза і навіть контекст та діалект.

У 2006 році колектив дослідників з університету Сент-Ендрю з’ясував, що дельфіни розпізнають один одного за іменами. Більше того, їм властиві такі суто людські емоції, як співчуття, готовність допомогти новонародженим чи хворим, у окремих випадках пожертвувати собою.

Дельфіни здатні поширювати сигнали ехолокації, інакшими словами - вони ніби мають в голові радар. Завдяки цьому дельфіни вчасно помічають усі перешкоди, у темряві не блукають.

Через цю унікальність вони свого часу ледь на стали частиною військово-морських сил США та Радянського Союзу. Їх планували використовувати в розвідувальних операціях, чи навіть у якості камікадзе. На щастя, ця лиха доля оминула дельфінів. Їх якщо й використовують, то лише у мирних цілях, зокрема в медицині.

Вчені довели, що тривале спілкування з дельфінами допомагає дітям, хворим на церебральний параліч та з синдромами аутизму. Психотерапевти цю практику називають дельфінотерапією.

Усього родина дельфінів нараховує близько 40 видів. Вони мешкають скрізь, часом навіть запливають в річки. Втім деякі види і підвиди все ж на межі зникнення.

Один з них - дельфін Гектора, що мешкає у водах Нової Зеландії. Цього підвиду залишилося менше 150 особин. Такі підвиди ретельно охороняють, їх вносять до Червоних книг і намагаються розводити в неволі.