Людина свого та нашого часу: роздуми до дня народження Степана Бандери

Так склалось, що існує кілька Бандер (як би дивно те не звучало). Є Бандера-людина, а є Бандера-міф. Щодо першого варіанту все доволі однозначно – історичні факти та свідчення, що дозволяють відтворити основні етапи його життя та діяльності. Може відрізнятися лише їх трактування.

Проте, такий Бандера цікавий лише доволі вузькому колу науковців, натомість більшість людей про життя Бандери не знають й зовсім не хочуть розуміти, що він був людиною свого часу – важкого, страшного та зовсім інакшого, а тому. Чому так сталось та яким Степан Бандера був насправді, читайте в матеріалі 24 каналу.

Читайте також Тарас Шевченко: Кобзар, про якого не розповідали у школі

Коли мова заходить про Степана Бандеру як міф – виникають конфлікти та суперечки. На жаль, науковцям-історикам у цьому дискурсі відводиться другорядна роль, натомість опікуються Бандерою-міфом пропагандисти та політики. Звісно, у своїх цілях.

Президент Зеленський намагається відповісти на питання, яке не має однозначної відповіді:

Чому Бандеру ненавидять

Радянська пропаганда та її спадкоємці з Росії демонізують Бандеру – за роки промивання мізків уродженець Старого Угринова в умах чималої кількості людей став тотожним чи то Гітлеру, чи то Дарту Вейдеру. Його іменем залякують з екранів ТБ нещасних росіян та тих українців, що з якихось причин його дивляться.

Потік брехні й перекручування фактів не зупиняється – російські ЗМІ у промислових масштабах поширюють фейки про Бандеру й зараз. Загострення традиційно починається у січні – на день народження провідника ОУН. Наприклад, минулого року росіяни намагалися переконати, що Бандера був агентом Гітлера й в якості доказів презентували розсекречені архіви ЦРУ. Насправді ж мова йшла про статтю-пасківіль 1951 року, де й були озвучені ці безпідставні звинувачення. Втім, це не завадило Скабєєвій та ко отримати команду "фас" та відпрацювати "по темі".

Як працює російська пропаганда:

Також страшним людожером змальовують Степана Бандеру пропагандисти з Польщі та Ізраїлю, щоправда, до масштабів перебільшень російських колег їм далеко.

До теми Культ Бандери і Мельника: Посольство Польщі обурене через слова речниці МЗС про діячів ОУН-УПА

Ненавидять Бандеру представники української "п'ятої колони". Саме їх стараннями Степана Андрійовича позбавили звання Героя України, а перейменування столичного проспекту на честь видатного історичного діяча перетворилось на "санта-барбару". Також з метою заплямувати Бандеру була проведена "наукова робота" – так він став натхненником Львівського погрому та "Волинської різанини" (що, звісно, не так).

Після втечі Януковича та його поплічників, на щастя, обсяги "ненависті" значно скоротилися, нині її обличчями лишаються відверті маргінали на кшталт колишніх урядовців-регіоналів або чинного нардепа від "Слуги Народу" Бужанського.

Стараннями пропагандистів було створено страшний образ "бЕндерівців" (так Бандера незрозумілим чином об'єднався з Остапом Бендером), що нищать все російське чи російськомовне, їдять дітей й взагалі поводять себе, наче якийсь ІГІЛ. В це повірили навіть самі пропагандисти та їх очільники (чого вартує безумна заява міністра іноземних справ РФ Лаврова про те, що Бандеру було засуджено на Нюрнберзькому трибуналі). Саме ці образи були використані для легітимізації окупації росіянами частини України, що триває й досі.

Чому Бандеру обожнюють

В Україні ім'я Бандери також міфологізоване. Спочатку силами частини української діаспори, згодом завдяки маргіналам, які раптово для всіх і для себе перетворились на мейнстрім (а деякі навіть кілька років керували "історичною пам'яттю"), він набув ознак непогрішимості та став ледь не святим (це, звісно, не так).

Як Степан Бандера отримав нове життя:

Також ім'я Бандери фактично приватизували собі окремі політичні сили. Нині вони вперто намагаються будувати нову Україну за приписами та настановами Бандери. А оскільки він їх не лишив – виходить кепсько, тому доволі часто ім'я провідника ОУН-Б використовують для освячення співпраці з олігархами (часто – з кримінальним минулим), банального заробляння грошей та посад, а ще – для виправдання власних помилок.

Читайте також Заяви Ізраїлю про "вшанування Україною антисемітів": як відреагували у МЗС

Як наслідок, боротьба за Бандеру триває: з'являються нові фронти цієї війни та нові міфи, які у свідомості багатьох людей давно замінили місце фактам.

Ким був Бандера насправді

Степан Бандера народився 1 січня 1909 року на Станіславщині, яка на той час входила до складу Австро-Угорської Імперії, був громадянином Другої Речі Посполитої (сучасна польська держава вважає себе її правонаступницею). У 21 рік Бандера переїздить до Львова й активно вливається в український національний рух – доволі швидко йому стає не цікава культурницька діяльність та лагідна українізація в межах польського законодавства, Бандера радикалізуються та стає непримиримим – навіть для Організації Українських Націоналістів. Він активно критикує більш досвідчених побратимів з ОУН за м'якість, засуджує спроби легальних українських партій домовитись з владою та домогтися преференцій для українства мирним шляхом, вивчає досвід Павеліча та Муссоліні.

Читайте також Facebook став інструментом у гібридній війні, – Супрун обурена видаленням її допису про Бандеру

Бандера та поляки

Згодом Степан Бандера стає одним з лідерів ОУН та неформальним провідником радикального крила організації. Він був ідеологом тактики індивідуального терору проти людей, що були визнані ворогами України. Це не було ноу-хау Бандери чи ОУН – сам індивідуальним терором тоді ж займались євреї у підвладній британцям Палестині та хорвати у Королівстві Югославія, а дещо раніше – творець відновленої Речі Посполитої Пілсудський.

Серед найбільш відомих жертв терору оунівців – улюбленець Пілсудського та всієї Речі Посполитої міністр внутрішніх справ Броніслав П'єрацький, відповідальний за "пацифікацію" (його смерть навіть згадували у культовому фільмі "Ва-Банк"), радянський дипломат Алєксєй Майлов (його вбивство та подальший відкритий судовий процес привернули увагу світу до інспірованого більшовиками геноциду українців) та директор української гімназії у Львові Іван Бабій (привід для фізичного знищення останнього був безглуздий, але тоді цей крок додав ОУН популярності). Після цього Бандеру схопили та віддали під суд – процес був відкритим й став великою трибуною (якщо хтось згадав у цьому контексті Нельсона Манделу, це, в принципі, доречне порівняння).

Читайте також Антон Дробович про Бандеру: Не треба нікому нав'язувати героїв

Бандеру засудили до смертної кари, яку замінили на довічне ув'язнення. Втім, тривало воно лише 3 роки. У вересні 1939 року – після розгрому Польщі "Вермахтом" Бандера вийшов на волю. Звільнення Степана Бандери стало однією з причин розколу ОУН – більша частина визнали провідником полковника Андрія Мельника, соратника вбитого радянськими агентами Євгена Коновальця, менша, але більш радикальна, утворила групу навколо Степана Бандери (в історіографії її часто називають ОУН-Б (тобто – Бандери), але ця назва з'явиться значно пізніше й набуде змісту вже після завершення Другої Світової війни.

Бандера та Друга світова

Група Бандери погодилась на співпрацю з нацистами й була серед тих, хто увійшов разом з німцями до Львова в 1941 році. Місто, яке 2 роки було окуповане радянськими військами, опинилося в німецькій окупації. 30 червня 1941 року Бандера разом зі своїм соратником Стецьком самочинно виголошують про відновлення української держави під егідою Гітлера. Бандера та його прибічники розраховували, що нацисти дозволять українцям використати хорватський досвід, де місцеві інтегральні націоналісти – усташі – у квітні 1941 року отримали умовну, але незалежність.

Читайте також Це наші герої: У Раді відповіли Польщі та Ізраїлю щодо вшанування діячів ОУН-УПА

Проте, у плани Гітлера та німецької окупаційної адміністрації такі кроки не входили, тому Степан Бандера та члени його групи були ув’язнені у концтаборах. Бандера пробув у окремому віп-бараці табору Заксенгаузен, фактично під домашнім арештом, понад 2 роки й був звільнений нацистами лише в 1944-му. Вони розраховували використати його авторитет для мобілізації українців. Втім, Бандера та інші лідери націоналістичного руху відмовились та й момент було вже давно втрачено.

Поки Бандера перебував за гратами – на українських землях виникла та стала потужною силою УПА або Українська Повстанська Армія. Нею керував Роман Шухевич. В лютому 1945 року Бандера як обраний провідник ОУН-Б став політичним очільником УПА й був одним з тих, хто лобіював рішення про продовження збройної боротьби за незалежність. Тоді ж він перетворився на найбільш ненависного Москві українця.

Степан Бандера (другий справа) с дружиною та друзями на гірськолижному курорті в Австрії / Фото Центру дослідження визвольного руху

Бандера, смерть і безсмертя

15 жовтня 1959 року. Того дня Степан Бандера був убитий у під’їзді свого дому в Мюнхені пострілом ампули розчину ціанистого калію в обличчя. Вбивця – агент КДБ Богдан Сташинський – не тільки пережив той день (мав при собі антидот) і отримав 8 років ув'язнення, але, можливо, живий й досі й може переховуватись у Південно-Африканській Республіці.

Поховання Степана Бандери – раритетне відео:

Безпосередньо у боях з Червоною Армією та загонами НКВС Бандера участі не брав, але став символом боротьби за Незалежність. Таким був до своєї смерті, лишається ним і досі, адже Україна знову веде війну – цього разу за збереження державності. Щоправда, Степан Бандера мріяв про зовсім не таку Україну.