В уряді торі Камерон займе важливу посаду – очолить Міністерство закордонних справ. 24 Канал пригадує основні моменти з біографії пана Камерона, його роль у стосунках з Україною та зв'язки з Китаєм.

До теми Експрем'єр Британії Камерон повертається в уряд: він замінить скандальну міністерку

Девід Камерон народився 9 жовтня 1966 року в Лондоні, в заможній родині представників вищого світу Британії.

Девід Кемерон у юності
Девід Камерон у підлітковому віці / фото Daily Mail

У роду Камерона було чимало успішних бізнесменів, його єврейські предки вели бізнес із Ротшильдами та заробили мільйони на нерівноцінній торгівлі з Китаєм в 19 столітті. Іншою традиційною родинною справою була політика – в абсолютній більшості предки Камерона було торі, тобто представниками консервативної партії. Тож політика можна вважати спадковим консерватором і любителем вести справи з Китаєм.

Камерон отримав якісну та дорогу освіту в найкращих британських приватних школах. Був відмінником, слідуючи родинній традиції – вступив до Ітонського коледжу, де проявив особливі успіхи у вивченні історії мистецтв.

  • Там же трапився перший відомий скандал за участю Девіда – його спіймали за курінням марихуани. Це був початок 1980-их й тоді завдяки зв'язкам родини вдалося цю історію зам'яти, щоб Девід мав шанс стати Another Brick in the Wall, але в дещо іншій стіні, ніж співав випускник Кембріджширської школи для хлопчиків Роджер Вотерс.

Девід Кемерон молодий
Девід Камерон (другий зліва) з друзями на балу закоханих в Оксфорді у 1987 році / фото Dafydd Jones

  • Після закінчення Ітону та вступу до Оксфорду Камерон мав майже річну перерву у навчанні (1985 рік). За цей час він встиг побути асистентом у свого хрещеного – політика і депутата парламенту, Камерон був присутній на дебатах в Палаті громад і навіть допомагав у підготовці деяких матеріалів. Також Камерон встиг помандрувати – відвідав Гонконг, який тоді належав Великій Британії, а також СРСР, де владу все ще утримували комуністи.

Про свій візит до СРСР Камерон публічно розповів BBC у 2006 році. Виявилось, що юнак полетів з Москви до Ялти разом з товаришем, де їх намагалися просто на пляжі завербувати агенти КДБ (радянська спецслужба – 24 Канал).

В оксфордському Брейсноуз Коледжі Камерон вивчав філософію, економіку та політологію й проявив себе як надзвичайно здібний студент, який помітно виділявся серед інших. У 1988 році Камерон здобув ступінь бакалавра з відзнакою. Пізніше також здобуде ступінь магістра.

У студентські роки Девід Камерон не відмовляв собі в традиційних молодіжних розвагах, алкоголі те легких наркотиках. Він був членом елітного закритого клубу студентів Оксфорду під назвою Bullingdon Club, до речі, одночасно з Борисом Джонсоном. Британські ЗМІ дуже тонко цей факт обіграли та випустили документалку під назвою When Boris Met Dave, обігруючи назву культової комедії "Коли Гаррі зустрів Саллі".

Bullingdon Club має неоднозначну репутацію збіговиська "мажорів", які роблять усе, що заманеться. І якщо 100 років тому в часи Берті Вустера це викликало іронічну посмішку, то нині Камерону довелося просити вибачення та заявляти, що зараз він би ніколи не вступив до такого клубу.

Після отримання диплома Камерон вирішив піти в політику та почав робити перші кроки в аналітичному центрі Консервативної партії. За кілька років на молодого таланта чекало підвищення – він мав відрядження на Даунінг-стріт і мав змогу працювати в команді прем'єра Джона Мейджора. Тоді ж про молодого політика вперше написали британські газети.

Згодом Камерон працював спеціальним радником уряду торі, спершу – в Державному Казначействі, а потім – у Міністерстві внутрішніх справ. У 1994 році Камерон перейшов на роботу до медіакорпорації Carlton Communications на позицію директора з корпоративних питань. Досвід у бізнесі та медіа надихнув Камерона на повернення в політику.

У 1997 році він взяв участь у виборах до Палати громад (у 1994 році балотуватися йому завадив курйоз – Камерон не встиг на дебати через затримку руху потягів). Досвід був невдалим, але Камерон не зупинився та нарешті переміг у 2001 році. Перемогу в Оксфордширі молодому політику принесла активна медійна кампанія, Камерон сам писав колонки до газет, де не боявся жорстко критикувати конкурентів, серед яких були і його колишні товариші. Цікаво, що наріжним питанням кампанії стала дискусія щодо заборони полювання на лисиць.

У парламенті Камерон став членом парламентського комітету з внутрішніх справ. Ця позиція дозволила йому зарекомендувати себе як молоду зірки та майбутню надію консерваторів. У 2003 році Камерон вже став заступником голови партії. Він опікувався питаннями місцевого самоврядування. Поразка торі на виборах не позначилась на Камероні негативно – він отримав важливу посаду міністра освіти тіньового кабінету опозиції й використав цей пост для подальшого кар'єрного зростання. Восени 2005 року він переміг на партійних "праймеріз" консерваторів і став лідером партії торі з результатом 78% підтримки.

Борис Джонсон і Девід Кемерон
Борис Джонсон і Девід Камерон / фото PA

Нульові були для консерваторів не найкращим часом – британці, втомлені спадкоємцями Маргарет Тетчер, голосували за лейбористів. Тож торі отримали роль опозиції. Цей час Камерон використав для реформ всередині власної партії, збільшував представництво жінок, а також членів етнічних меншин.

Внаслідок оновлення торі змістилися до "центру" та подекуди дещо "полівішали". Далі залишалось чекати помилок від влади та її лідера Гордона Брауна, а також критикувати та набирати бали підтримки як лідер тіньових кабінетів.

На виборах 2010-го року консерватори здобули велику перемогу та разом із ліберальними демократами утворили коаліцію, лідером якої та 75-им прем'єр-міністром Великої Британії став Девід Камерон.

Діяльність Девіда Камерона на посту прем'єра потребує, мабуть, окремої статті. Це була потужна фігура та політик із величезним авторитетом. Він претендував на роль світового лідера й консенсусного топа в ЄС (пізніше цю роль займе Ангела Меркель). Успішна лондонська Олімпіада 2012 року стала тріумфом особисто Камерона та зробила політика одним із найуспішніших британських прем'єрів.

Камерон відзначився тісною співпрацею з Китаєм, який тоді переживав стрімкий економічний злет. За роки прем'єрства Камерона Китай збільшив свої торговельні, фінансові та політичні зв’язки з Великої Британією, а сам Камерон виступав фактично лобістом китайської програми "Один пояс – один шлях", за що вже тоді його критикували.

Високий політ Девіда Камерона перервав "чорний лебідь" під назвою Brexit. Попри те, що Велика Британія була в ЄС фактично на особливому привілейованому стані, британська влада все ж змушена була реагувати на результати плебісциту влітку 2016 року, коли 51,9% британців заявили про бажання вийти з ЄС. Для Камерона, який ініціював референдум, щоб зафіксувати свою підтримку, це стало ударом нижче пояса.

Попри успіхи на внутрішній та зовнішній аренах він змушений був піти у відставку та оголосив про політичну пенсію. Фіаско Камерона на референдумі дуже негативно вплинуло на оцінку його спадщини як політика. Нині попри очевидні успіхи за 6 років Камерона при владі та 11 років на посаді лідера Консервативної партії саме Brexit буде тим, що запам'ятають як головну подію його правління.

Після виходу на пенсію Девід Камерон вже міг не ховати своїх симпатій до Китаю та продовжив лобіювати амбітні проєкти КНР. Фактично він став для Пекіна тим, ким був Герхард Шредер, ще один важковаговик європейської політики, для Росії.

На пенсії Девід Камерон, на відміну від Діоклетіана, капусту не вирощував, але роботу мав. Мовиться про великий інфраструктурний проєкт у самій Британії – він виступає як лобіст та ідеолог побудови швидкісної залізничної лінії HS2, що має з'єднати Лондон із північною Англією. Справи у проєкті наразі йдуть не надто успішно – уряд постійно намагається "порізати" бюджет і "ріже" цілі лінії. Ось, що дуже непокоїть Камерона, який навіть переривав свої політичне мовчання й, зокрема, визнав, що його добровільний політичний "самобан" був помилкою (до речі, десь так само, схоже, розмірковує й 73-ий прем'єр Королівства Тоні Блер.

Водночас криза в Консервативній партії, яку не змогли подолати його наступники Тереза Мей, Борис Джонсон і Ліз Трасс, зробила акції Камерона високими. За даними серпневого опитування BMG Research, Камерон був другим за популярністю після Бориса Джонсона серед представників консерваторів (20% проти 23%). Натомість чинний прем’єр Ріші Сунак мав лише 17% підтримки.

Саме тому Сунак "витягнув кроля з капелюха" та вирішив зіграти на випередження і, коли з'явилася можливість, провів ротації в уряді, внаслідок яких Джеймс Клеверлі перейшов з поста міністра зовнішніх справ на справи внутрішні, а вакансію, що звільнилася, обійняв Камерон. Для цього йому надали крісло в Палаті лордів і титул довічного пера. Крім того, з 2005 року Камерон має довічне звання "Високошляхетного" (The Right Honourable).

Призначення Камерона на пост Державного секретаря Його Величності із закордонних і справ Співдружності націй (саме так звучить повна назва посади, яку не британські ЗМІ традиційно називають міністерською) не є випадковістю. Камерон – досвідчений політик, який має великі зв'язки та авторитет, а тому може говорити з усіма лідерами світу на рівних.

За роки прем'єрства Камерона Велика Британія була дуже активною у світі – країна була частиною коаліційних військ та брала участь у війнах в Іраці, Лівії та Афганістані, також Велика Британія брала участь у війні проти ІДІЛ в Іраці та Сирії.

За бажання Камерон може бути рішучим і твердим. Влітку 2014 році він відмовився публічно потиснути руку Путіну під час переговорів. Також Камерон закликав до введення жорстких санкцій проти Росії та активної допомоги Україні.

Девід Кемерон і Володимир Путін
Девід Камерон і Володимир Путін / фото PA

До теми Що може змінити історична зустріч Байдена та Сі в Сан-Франциско

Цей показовий крок мав стати потужним сигналом для світу, проте, на жаль, не став. Тоді світ обрав страусину позицію Меркель та Обами, які вирішили, що агресора за краще буде "умиротворити". Наслідки цієї фатальної помилки ми бачимо зараз.

Росія намагається змусити Україну відмовитися від свого демократичного вибору під дулом автомата,
– Девід Камерон 1 вересня 2014 року дає абсолютно правильну оцінку подіям в Україні.

  • У 2014 році Камерон не наважився надати Україні військову допомогу, проте, вже у 2015-му він заявив, що Королівство направить до України військових інструкторів. Пізніше, вже після відставки Камерона, його наступники продовжать цей курс, а Велика Британія буде одним з локомотивів допомоги Україні у відбитті російської навали.
  • Повернення Камерона до активної політики можна назвати вчасним. Новий міністр має тверду позицію щодо Росії, водночас він має також і тісні зв’язки зі старшим партнером Москви – Китаєм. Останній нині швидко в очах Заходу перетворюється на нову “імперію зла” (численні шпигунські скандали за участю КНР та його агентів в самій Британії цьому доказ), проте, вочевидь, досі прагне зберегти обличчя. В цих обставинах поява Камерона на чолі МЗС доволі потужний сигнал.

Сам міністр закордонних справ вже окреслив основні виклики, відповіді на які він шукатиме – це війна в Україні та черговий конфлікт на Близькому Сході.

Ми стикаємося зі страшним набором міжнародних проблем, включаючи війну в Україні та кризу на Близькому Сході. У цей час глибоких глобальних змін для нашої країни важливо стояти поряд з нашими союзниками, зміцнювати наші партнерські відносини та стежити за тим, щоб наш голос був почутий,
– Девід Камерон у соцмережі Х демонструє, що тримає руку на пульсі подій у світі.

У дитинстві Девід любив шоу Бенні Гілла та слухав Боба Ділана.

Нині Девід Камерон одружений на Саманті Шеффілд, як і він сам – представниці британської еліти. Пара побралася в 1996 році, у подружжя народилося 4 дітей.

Девід Кемерон сім'я, особисте життя
Девід Камерон із сім'єю / фото AFP

Нині Камерони виховують двох доньок Ненсі Гвен (народилася 2004 року) та Флоренс Енделліон (народилася 2010 року) та сина Артура Елвена (народився 2006 року).

У вільний від роботи час політик займається спортом – надає перевагу бігу та велосипеду, при чому почав їздити на роботу на 2 колесах на кілька років раныше, ніж Борис Джонсон, а також вболіває за бірмінгемську "Астон Віллу" та є фанатом крикету.