До нападу на Грузію Росія готувалася кілька років. Особливо активно процес пішов на початку серпня 2008-го. Тоді з Південної Осетії масово евакуювали цивільних, збільшили кількість так званих російських миротворців та звезли у регіон журналістів з пропагандистських каналів.
Паралельно сепаратистські війська під керівництвом Москви посилили обстріли грузинських сіл, провокуючи Тбілісі на відповідь.
Читайте також: Від вибухів на складах в самопроголошеній Абхазії постраждало багато росіян
7 серпня Росія ввела деякі свої частини у Південну Осетію. А коли стало зрозуміло, що повномасштабного вторгнення не уникнути, тодішній президент Грузії Михайло Саакашвілі віддав наказ накрити вогнем позиції сепаратистів і взяти під контроль столицю Цхінвалі. При цьому Саакашвілі пропонував перемир'я.
Я пропоную вам негайне припинення вогню і початок переговорів. Підтверджую план фактично необмеженої автономії для Південної Осетії,
– заявив тоді Саакашвілі.
Та ці пропозиції у Цхінвалі проігнорували. А коли грузинські війська майже розгромили сепаратистів, Росія почала повномасштабну агресію. План цієї війни особисто схвалив Волоимир Путін.
План підготував Генштаб десь на початку 2007 року. Він був мною затверджений,
– сказав тодішній прем'єр-міністр Росії Володимир Путін.
Спершу грузини давали гідну відсіч російським окупантами. Деякі колони агресора були повністю розбиті. Та сили були нерівні. Російські війська почали масові бомбардування грузинських міст. Зрештою, грузинські армія змушена була відступити від Цхінвалі.
Запеклі бої тривали п'ять днів. За цей час загинули кілька сотень людей, 150 тисяч – стали біженцями.
Читайте також: Почему лишение гражданства Саакашвили может испортить украинско-американские отношения
Щоб уникнути подальших втрат, Михайло Саакашвілі погодився на перемир'я, запропоноване Євросоюзом. У підсумку Південна Осетія та Абхазія проголосили себе незалежними.
Крім самої Росії та кількох її маріонеток, жодна країна не визнала суверенітет цих грузинських регіонів.
Млява реакція заходу на агресію Росії в Грузії схоже тільки розігріла імперські апетити Путіна. Через шість років він уже напав на Україну. Але і це ще не кінець. Якщо міжнародна спільнота не дасть гідної відсічі агресору, то наступними можуть стати країни Балтії чи Польща.