Наша стійкість не безлімітна: що варто робити сьогодні, щоб не програти Росії завтра
Наразі ми на дуже складному відрізку війни. Бо виснажені, бо боляче, бо хочеться, щоб усе це закінчилося. Водночас ми затято усвідомлюємо, що здача позицій, капітуляція, деградація, відмова від опору призведуть до втрати всього одразу: життя в не менших пропорціях, ніж під час бойових дій; дому – назавжди; будь-якої надії на розвиток та відновлення; справедливого і гідного фіналу.
Обирати між рабством та боротьбою (з собою, за своїх, проти чужих) дуже не складно. Складно жити з цим вибором. Але без нього життя нема взагалі, є лише існування, біль та сором. Про це пише Ольга Айвазовська.
Я всім серцем бажаю ворогам таких же ночей і днів, просто пропорційно помножених на всі ці роки.
Що українці мають робити у військовому плані?
Військові повинні мати настільки багато підтримки, наскільки це можливо і неможливо. Вибачте, але не на словах про "слава ЗСУ", бо слова затираються і зневажаються. Ціннішими є лише дії.
Необхідна конкуренція за якість та вартість оборонних засобів та нульове толерування нечесної конкуренції.
Варто знищувати джерело проблеми, а не мікроскопом забивати цвяхи (дуже гарна аналогія до збивання дронів на території НАТО вартісними ракетами). Абсолютно логічною та цілком законною є воєнна ціль на території ворога, з якої запускають всі ці російські та північнокорейські боєприпаси.
Що маємо робити в тилу?
Потрібна мобілізація ефективного управління від органів місцевого самоврядування. У Києві та інших містах мають будуватися укриття, бо лише так тут залишаться люди. А енергетична стійкість повинна будуватись через диверсифікацію та максимальну мобільність рішень, навіть якщо вони точкові.
З кожної праски (виборці, біженці, аналітичні центри, медіа) має говорити голос розуму про не безлімітну українську стійкість та інвестиції в ППО, економіку. Безпека є дуже дорогою, але колапс України буде коштувати дорожче.
Управлінська вертикаль має формуватися з дієвих, а не лояльних до президента людей. Це і в його інтересах.
З іншого боку, маємо не їсти одне одного через втому та знесилення, бо зірвати біль та накопичену злість легше на тому, хто поруч, а не на автократові, який в Кремлі і дотягнутись до якого поки не вийде.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.