Чесна розмова полягає у тому, що буде ще важче. Про це пише Сергій Притула.

Читайте також Росія вперше за понад 2 роки втрачає позиції на фронті․ Що за цим стоїть?

Як зберегти волонтерський рух в Україні?

Донати від фізосіб йдуть за мобілізованими. І з кожним місяцем кількість тих, хто донатить на потреби безпосередньо того підрозділу де служить друг, знайомий, чоловік чи сестра – зростатиме.

І якщо фондам відтік донорів-фізосіб перекрив донатами бізнес, то у випадку зі зборами на банку чи волонтерську картку на такий сценарій розраховувати не доводиться. Пишу про це опираючись на волонтерський досвід з 2014 року.

Подібну ситуацію ми вже проходили після 2016 року. Там були дещо інші причини, але волонтерський рух через нестачу коштів, втому і вигорання людей почав сплющуватись.

Зараз відтік людей з волонтерського руху є критичним для країни. Так, забезпечення війська державою та партнерами суттєво краще, аніж у перших 1,5 – 2 роки після початку повномасштабного вторгнення, але волонтерські ініціативи і далі є "пожежними бригадами" для підрозділів та ділянок фронту завдяки не зрівняно швидшій ніж державним логістиці, закупівлям і прийнятті рішень.

Для того щоб масовість та спроможність учасників волонтерського руху залишались стабільними, в українських волонтерів є тільки один вихід – об'єднання зусиль.

Розрізнені волонтерські ініціативи мають об'єднуватись.

Розрізнені волонтерські ініціативи мають створювати спільноти!

Тільки синергія зусиль зараз дозволить отримувати результат.

А це означає, що якісь образи, сварки та непорозуміння варто закопати дуже глибоко в землю і подати один одному руку. А потім пліч-о-пліч з подвоєною-потроєною енергією закривати спільно ті виклики, які самотужки все важче і важче.

Особисті амбіції – це добре, але під час війни важливішою є доросла поведінка, яка несе користь для захисників.

Об'єднання = виживання!

Працюємо, панове!