Росіяни стали заручниками власної тактики на фронті

Що відбувається біля Мирнограда?

Перенесення командуванням російської 51-ї загальновійськової армії основних зусиль на південну частину смуги не принесло особливих дивідендів. Спроби росіян захопити Мирноград концентричними штурмовими діями з боку Новоекономічного, Миролюбівки та Миколаївки поки що не увінчалася успіхом. Про це пише Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.

До теми Коли і як таки закінчиться війна?

Двом українським бригадам зі складу 7-го корпусу Десантно-штурмових військ вдалося зупинити ворожі "накати" в районі Балагана та по рубежу Промінь – Козацьке. Ба більше, судячи з усього, ЗСУ останні 3 доби активно "зачищали" невеликі піхотні групи противника, які проникли на східні околиці Мирнограда. Простіше кажучи, добивали тих, хто вижив, і тих, хто встиг забігти у місто з боку Новоекономічного та Гродівки.

Ймовірно, підрозділам цих же бригад вдалося відтіснити росіян з північних околиць Мирнограда і навіть просунутися до 1 кілометра на північний схід від нього.

Своєю чергою, підрозділи 5-ї та 9-ї ОМСБр зі складу 51-ї ЗВА противника здійснили кілька спроб "зачепитися" за Мирноград, попри активну протидію Сил оборони України. По суті, ворог прагне повністю зайняти район на південь від річки Сінна для подальшого штурму Мирнограда з південного сходу.

Поки що особливих успіхів у цій справі росіяни не досягли, хоча деякі їхні групи по 2 – 3 штурмовики продовжують ховатися в посадках на схід від Балагана та Козацького і навіть зрідка стріляють по українських групах, які переміщуються в цьому районі.

Як ЗСУ випробували проти ворога його ж тактику?

На напрямку "головного удару" 51-ї ЗВА у російського командування теж виникли певні труднощі. Окремі невеликі піхотні групи противника, які намагаються утриматися на східних околицях Родинського та Червоного Лиману, зазнають труднощів із постачанням матеріально-технічного забезпечення. 

СОУ вдалося ускладнити їх забезпечення всім необхідним для життя та бою, оскільки рух противника у його безпосередньому тилу на цьому напрямку зведений до мінімуму.

Ба більше, активно використовуючи на цьому напрямку тактику "інфільтрації" та проникнення невеликими піхотними групами, росіяни стали своєрідними заручниками зворотного ефекту. Адже ЗСУ також отримали можливість проникнення безпосередньо у бойові порядки противника. Як наслідок, невеликі піхотні групи окупантів в деяких місцях часто зіштовхуються з українськими групами ще до свого розгортання.

Важливо Чекати на "після війни" – це програш: чому відбудова України потрібна вже зараз

Наприклад, кілька днів тому ворожа піхотна група, що просувалась в район Сухецького, раптово натрапила на українську групу, яка ще раніше зайняла позицію на перетині двох лісових смуг на схід від села. В результаті до Сухецького група противника не добралася, зазнала втрат і була змушена відступити в ліс на північний схід від села. Їхні "товариші", які займали позиції на захід від поля бою, відповідно, не отримали підкріплень і припасів. Тож завдання цього ворожого підрозділу не було виконане.

Для розуміння – з формального погляду окремі штурмові групи противника присутні в самому Сухецькому, у лісосмугах уздовж залізниці на північ від Родинського і на північно-східних околицях Родинського. Тобто бій відбувався у безпосередньому тактичному тилу росіян.

Іншими словами, у бойових порядках наступальних підрозділів ворога також виявились лакуни та неконтрольовані проміжки, через які СОУ й змогли проникнути в тил росіян. У контексті масштабування такої методики оборони українськими військами головна проблема полягає в тому, що у СОУ зараз просто не вистачає підготовлених кадрів для таких раптових і коротких контратак. Але це тільки поки що... 

Яка загроза нависла над Добропільським напрямком?

Що стосується "Добропільського вклинення" то, судячи з усього, росіяни намагаються скоріше закріпитися, а не активно атакувати. Накопичення особового складу противника відзначається лише в районі Золотого Колодязя та на південь від Кучерового Яру. Крім того, ворог активно веде повітряну розвідку тактичної зони у напрямку Дорожнє – Білицьке, район Вільне, Нове Шахове.

З іншого боку, у напрямку самого Шахового спостерігаються спроби окупантів підійти до села із західного боку, одночасно з атаками з боку Полтавки. Там противник намагається обійти село з півночі, але нещодавню спробу росіян СОУ відбили.

Цілком можливо, що це діяли якісь підрозділи 51-ї ЗВА, але все ж основні зусилля з ліквідації "загрози" її тилу та правому флангу чітко покладені на морську піхоту Росії, яка діє у смузі сусідньої 8-ї ЗВА.

Варто звернути увагу на посилений тиск ворожих морських піхотинців з боку Полтавки не тільки на захід, а й на північ, в напрямку Новопавлівки. Судячи з усього, вороже командування після невдачі під Володимирівкою та Шаховим намагається реалізувати план глибокого охоплення зі сходу всього українського "антивклинення", здійсненого у напрямку Володимирівка – Новоторецьке. Тут росіяни мають невеликий тактичний успіх.

Суть такого рішення російського командування полягає в тому, щоб зв'язати частину сил наших підрозділів, що діють в районі Шахового та Володимирівки, одночасно іншою частиною сил, прорватися до Новопавлівки і перерізати дорогу, що веде через Шахове та Софіївку до Дружківки.

Що стосується всієї оперативної ситуації на Добропільському напрямку, то я б надавав цим спробам противника дуже серйозну увагу. У разі успіху росіян, загроза прориву в Добропілля буде просто квіточками. У такому випадку росіяни зможуть охопити весь район оборони ЗСУ (Дружківка – Костянтинівка) із заходу та південного заходу.

Кінець кінцем, спочатку російські морпіхи були заведені сюди їхнім командуванням не для того, щоб "заносити фланги" 51-ї ЗВА, а саме для прориву до Костянтинівки.