Минуло два тижні з часу інавгурації Дональда Трампа, і хоча висновки робити ще зарано (для цього є більш круглі дати – наприклад, 100 днів), проте, основні тенденції вже проглядаються доволі чітко. Це й проаналізуємо в новому аналітичному огляді 24 Каналу.

Читайте також Ціни у США можуть зрости через митну політику Трампа

47-й президент США розпочав дуже бадьоро і в перші години на посаді підписав понад 200 виконавчих указів. Це такі документи, що не потребують погодження з Конгресом, тому в них можна підписувати багато чого (та потім чекати "привіт" від судів). Власне, цим Трамп і зайнявся. Основним завданням стало зведення рахунків із попередником.

Новий президент скасував близько 80 "підривних, радикальних виконавчих дій попередньої адміністрації". Дивного тут особливо нічого немає (крім розмаху), бо те саме робили з попередниками й попередники попередників.

  • Також Трамп взявся за виконання інших своїх передвиборчих обіцянок і провів дійсно "успішну" реформу – географічну.

Мексиканську затоку перейменували на Американську, але лише для американців, для решти світу стара назва залишилася. Також Трамп повернув попередню назву горі Деналі на Алясці. Вона стала Мак-Кінлі на честь кумира Трампа, 25-го президента США Вільяма Мак-Кінлі, золотошукача та того, хто приєднав до США Філіппіни та Кубу з Пуерто-Рико.

  • Ще одна перемога Трампа була вже геополітичною. Він переміг цілий блок БРІКС на чолі з Китаєм, Індією та Росією.

Ті були переможені обіцянкою накласти тарифи в 100%, якщо спробують підірвати гегемонію долара. От тільки нічого такого вони робити не збираються. Був кволий голос (і лише в російських та іранських ЗМІ восени 2024 року), але "старші товариші" швидко всім пояснили, що так робити не треба.

Тож маємо такий собі косплей барона Мюнхгаузена, який сам оголошував війни та сам їх переможно завершував. Тим самим, але вже в реальності, займався імператор Бокасса, проте, це було в ЦАР, і, погодьтеся, від лідера провідної держави світу чекаєш чогось іншого.

  • Далі була перемога над географічними сусідами – Трамп оголосив про відновлення практики депортації нелегальних мігрантів на їхню батьківщину (вона не припинялася і за Байдена, просто до неї не було прикуто стільки уваги) і зробив з цього ціле шоу. Спецефектами стали інформаційний супровід та кайданки.

Це обурило владу Мексики та Колумбії, яким президент США миттєво пообіцяв страшні митні кари. Ті оперативно погодились продовжити все, як і було. Тільки тепер до всього отримали сигнал і розуміння того, з ким мають справу.

Ці країни, нагадаємо, – союзники США в регіоні, а Мексика ще й головний постачальник легальної робочої сили до Штатів, які ризикують опинитися на межі депопуляції.

Тобто Трамп застосував схему "бий своїх, щоб чужі боялися". Натомість виборці точно побачили бурхливу діяльність (точніше, її імітацію) і мають бути задоволені. Ну а те, що така практика має потенціал стати пострілом у ногу, кого це зараз хвилює.

Іншою перемогою Трампа став "розгром трансгендерів" у системі державного управління і ліквідація програм інклюзивності DEI (Diversity, equity, and inclusion). Це була ще одна обіцянка кандидата в президенти Трампа та реакція на штучну моральну паніку в консервативному американському суспільстві, яку він та його прибічники успішно роздмухали та викрутили на максимум.

У підсумку Трамп здобув чисту перемогу та доволі значну економію державних коштів, бо на DEI витрачалося справді чимало грошей, і, мабуть, треба визнати, що це було занадто. Тож нині всі мають бути задоволені, крім, звісно, трансгендерів.

Наступною перемогою Трампа стала атака на USAID. Її він доручив своєму фавориту Ілону Маску. Долучилися до цькування також й інші члени команди.

  • Зокрема, майбутній міністр здоров'я Роберт Кеннеді-молодший повідомив, що USAID на 5 мільярдів доларів профінансувала Майдан в Україні, щоправда, цих грошей так ніхто ніколи й не побачив. Отже, без п'яти хвилин міністр повторив тези російської пропаганди. Тим самим, до речі, займається Ілон Маск і Донні Трамп, син президента.

Ще епічнішою була історія з контрацептивами для Гази. Її розкопала агенція Ілона Маска Doge (мільярдер туди набрав доволі строкатий колектив з гіків і нещодавніх школярів) і змусила про неї розповідати самого президента.

Той без тіні сумніву розповів історію про бомби, які ХАМАС робив з американських презервативів. От тільки нічого такого не було – Газою виявилась провінція в Мозамбіку, а програма була не для Палестини, а для Африки як системні заходи з боротьби зі СНІДом і масовими зґвалтуваннями. До речі, її проводили ще в часи Трампа та витрачали ті самі мільйони доларів. Про це згодом написали та детально пояснили ЗМІ, проте, для епохи постправди істинним є те, що сказав Трамп і підсвітили соцмережі.

Водночас зупинка проєктів USAID зупинили безліч дійсно важливих (подекуди критично важливих) ініціатив по всьому світу та завдала великих репутаційних втрат США. Бо це, нагадаємо, засіб американської м'якої сили, який мав формувати образ країни не як "імперії зла", а як доброго та справедливого гегемона.

Звісно, це не надто ефективно працює, коли поруч Китай в межах схожого по суті проєкту будує міст чи дорогу, а ти ставиш на краю світу оперу про інклюзивність за десятки тисяч доларів.

Тому USAID вимагала не фактичної ліквідації, а саме аудиту. І щоб це робили не набрані за оголошенням аматори з DOGE, а реальні фахівці, які можуть відрізнити Газу в Мозамбіку від Гази на Близькому Сході й не будуть підставляти президента США. Бо він це може зробити й сам.

До речі, непрофесіоналізм і дилетантство, на жаль, вже стали ознакою нової адміністрації. На жаль, очікувано. Найкраще це видно на преспідходах пресаташе Білого дому Керолайн Левітт. Вона, схоже, взагалі не перевіряє, що говорить, а тому до ефіру потрапляють презервативи для бомб від ХАМАС, а також "десятки мільйонів померлих від фентанілу" та ще чимало інших фейків та перебільшень.

Недалеко від неї втік й Ілон Маск, який вочевидь увірував, що він як найбагатший, то й найрозумніший, але це так не працює. Що ми, власне, й бачимо за тим, що він постить у соцмережах та куди тягне руку.

Водночас пояснити, як епідемія фентанілу в США взагалі стосується Канади, доволі важко. Але потрібно, бо ця надумана прив'язка дозволяє оголошувати "надзвичайний стан" і протягувати виконавчі укази з тарифами в обхід Конгресу. Але жодні тарифи та стани не розв'яжуть проблеми наркотиків, бо це соціальна проблема. Для її розв'язання потрібні не прості рішення, а системна робота на всіх рівнях, а головним є боротьба з причинами, а не наслідками. Утім, на цьому швидких лайків точно не зібрати, а значить – не буде й "перемоги".

Але все це було прелюдією перед тарифними війнами, які розпочалися у лютому 2025. Виявилося, що Трамп дійсно не брехав, коли обіцяв обкласти додатковими митами у 25% Канаду та Мексику. Дісталося й Китаю, який отримав 10% до тих, що вже були.

  • Президент ефектно наклав тарифи на чергових союзників (Канаду та Мексику), але так само миттєво їх відклав на місяць (бо обидві країни пообіцяли зробити з вимогами Трампа приблизно те саме, що й планували раніше). Втім, для великої перемоги цього було цілком достатньо.
  • Відтермінування тарифів вже було не таке пафосне і, мабуть, більшість виборців Трампа нині впевнені, що вже перемагають у великій торговельній війні. Ця історія, до речі, не нова, бо під час першого терміну Трамп так само накладав мита та одразу їх скасовував, і так по колу, кілька разів.
  • Різниця полягала в обсягах і тому, що тарифи були вибірковими, а не нагадували секторальні санкції. Нині ж Трамп грозить обкласти митами геть все, а потім, схоже, вже буде думати, що з цим робити.

Отже, ми можемо буквально в прямому ефірі спостерігати, як США втрачають репутацію відповідального та надійного партнера, а також відлякують союзників і прямують до автаркії. Нагадаємо пану Трампу, що найближче до реалізації такого проєкту підійшла Північна Корея зі своїм "чучхе", щоправда, в 90-х там почався лютий голод і Кіми ледь втримали владу.

Також нагадаємо, що вся ця співпраця США, Канади та Мексики з'явилася не на порожньому місці. Ініціатором створення вільного економічного простору був саме Вашингтон. І це було вигідним для всіх.

Північноамериканська зона вільної торгівлі (NAFTA) стала американським аналогом ЄС і довела власну життєздатність та успішність. У перший свій термін Трамп вже намагався все це зруйнувати, але в підсумку здоровий глузд переміг – NAFTA у 2018 році замінили на нову угоду про те саме – USMCA, вже під гарантії президента Трампа.

Нині ж він ці гарантії руйнує, щойно повернувшись у Білий дім. Фактично введення тарифів знищить виробничі ланцюги (хоча б тих самих чудових американських машин, як каже Трамп) та поставить питання руба – а чи потрібна взагалі така співпраця з неврівноваженим партнером, в якого сім п’ятниць на тижні.

  • Звісно, все це неодмінно повернеться бумерангом. Наприклад, з подорожчанням бензину, бо важку нафту везуть з Канади.
  • З інфляцією та зростанням цін, за яке Трамп так критикував Байдена. А все це неодмінно станеться, бо за підвищення тарифів заплатить у підсумку американський покупець.

Також це ставить під питання довіру до долара як головної валюти світу. Схоже, Трампу ніхто не пояснив, що негативне сальдо з Канадою чи Європою – не проблема, поки ведеться за долари, бо вони все одно інвестують в американську економіку. Водночас залишаючись зеленими папірцями, цінність яких полягає в надійності США, як відповідального лідера світової економіки. Трамп навпаки всіма своїми діями показує, що це вже не так. Тому такі дії варто пояснювати вже, мабуть, не економічними законами, а психологією чи навіть психіатрією.

Але проблема в тому, що це зробити в команді Трампа особливо нема кому. Бо той врахував "помилки" першого терміну, коли оточив себе професіоналами з власною думкою і потім отримав від них чимало справедливої критики. Нині ж з ним намагаються зробити Америку знову великою в основному персонажі з трампового фан-клубу, які ловлять кожне слово патрона і вдають, що це вища цінність.

Але проблема в тому, що тарифи – це успішна історія кінця 19 – початку 20 століття, і вже навіть кумир Трампа президент Мак-Кінлі від неї під кінець життя був не в захваті. Але переконати в тому, що це помилка, Трампа може тільки сам Трамп. Або фондовий ринок, який неодмінно натякне, що президент веде першу економіку світу на манівці.

Але не лише про економіку. Бо є ж і політика. 4 лютого під час зустрічі з прем'єром Ізраїлю Нетаньягу (показово, що він став першим керівником іноземної держави, з яким офіційно зустрічався новий президент США) Трамп оголосив свій мирний план щодо Сектору Гази. Він, як виявилось, полягає в депортації палестинців назавжди з їхньої рідної землі та передачі цієї території в управління США. З подальшим перетворенням на "Близькосхідну Рив'єру".

До теми Палестинців переселили б в "красивіші громади": Трамп озвучив свою версію майбутнього Гази

Від цієї пропозиції запалало майже у всіх союзників США на Близькому Сході (звісно, крім Ізраїлю). Нині все ж залишається примарний шанс на те, що це була завищена переговорна позиція США для врегулювання проблеми, однак з кожною новою заявою Трампа надія на це тане. Натомість зростає впевненість, що Трамп таки розпочне реалізацію цього абсолютно відірваного від життя плану.

Українці були б не проти, якби щось подібне до розв'язання палестинського питання він запропонував і для розв’язання питання російської агресії. Утім, ідеї, куди подіти 140 мільйонів інфікованих ресентиментом і ненавистю людей та ще й з ядерною зброєю, наразі ні в кого немає. Сам Трамп про це, схоже, особливо не думає.

  • У перші дні президентства він відзначився декількома гучними заявами щодо Путіна, а далі все якось і забулося.
  • Так само мовчить Трамп і про КНДР з Китаєм. Останні отримали трохи тарифів та обнулення власних інтересів у Панамі (чи не єдина реальна перемога, за яку дякувати треба новому держсекретарю Марко Рубіо) і на цьому все завершилось.
  • Натомість приготуватися слід Ірану. Трамп наказав посилити усі можливі кари для цієї держави-терориста, прот, наразі невідомо, що це буде. Вочевидь є позиція Нетаньягу, який би хотів розбомбити все це кубло, проте, Трамп вагається. Так чи інакше, цей напрямок обіцяє бути цікавим.

Що ж до України, то наразі маємо слова про зацікавлення Трампа пунктом з Плану перемоги Зеленського про спільну розробку корисних копалин і очікування від оголошення мирного плану США Кітом Келлогом. Очікується, що це станеться вже трохи більше як за тиждень. Що ж, почекаємо та продовжимо спостерігати за президентом наймогутнішої країни світу.

Дональд Трамп притягує загальну увагу на феноменальному рівні, й так формується інформаційна пастка, в яку потрапили усі ми. Як і належить провідному діячу епохи постправди, далеко не всі заяви Трампа правдиві або мають сенс, проте вони, абсолютно точно, – зброя масового ураження, яка буквально впливає на ринки та цілі країни, а значить – долі людей.

Минулого разу вдалося пропетляти, бо тоді шок перших днів змінився на імітацію бурхливої діяльності, і система (ті самі американські державні інститути) здійснила автокорекцію, що дозволила державі, як організму, ігнорувати майже всю шкідливу діяльність президента та концентруватись лише на позитиві від нього (який, треба визнати, також був).

Нині очікувати такої ж нормалізації значно складніше, бо Трамп провів роботу над помилками, завдавши потужного удару по інститутах і знищивши внутрішню опозицію серед республіканців. Сьогодні спроби зупинити Трампа виглядають як маргінальні (початок збору підписів за відділення Каліфорнії та ініційована конгресменом Елом Гріном процедура імпічменту).

Тож залишається надія на суди (не Верховний, бо там засіли віддані президенту люди), громадянське суспільство та фондовий ринок.