Єврооптиміст та давній друг України Дональд Туск повертається в крісло прем'єр-міністра Польщі після дев'ятирічної перерви та перебування в опозиції. Від нього очікують повернення Польщі до так званого стану "нормальності". А також розв'язання штучного, проте, дуже болючого конфлікту з Україною.
Без перебільшення можна стверджувати, що Польщу очолює один із найдосвідченіших політиків у світі, який побував так званим "президентом Європи" та знає всі больові точки Європейського Союзу. 24 Канал розповідає, що відбувається в Польщі, ким є і був Дональд Туск, і чого нам від нього очікувати в найближчі місяці.
Важливо Польський Сейм обрав Дональда Туска новим прем'єром-міністром
Ефект Туска вже почав діяти, попри токсичність "ПіС"
За Туска, як нового прем'єра, віддали голоси 248 депутатів новообраного Сейму, при цьому 201 був проти. Епопея з обранням затягнулася на багато тижнів. 17 жовтня в Польщі пройшли вибори, на них формальну перемогу здобула правляча партія "Право і справедливість" ("ПіС"). Втім, токсичність і гонор правих популістів виявились неприйнятними для інших, а тому ніхто з впливових партій не забажав створювати з "ПіС" коаліцію.
Попри це президент Дуда вирішив тягнути до останнього та скористався своїм правом призначити кандидата від "ПіС" (до цього, чинного прем'єра Моравецького) на формування нового уряду.
Анджей Дуда та Дональд Туск / Фото PAP
У нього не було жодних шансів, проте Моравецький не відмовив собі напакостити наступникам і заходився в ручному режимі ухвалювати скандальні рішення за схемою "після нас хоч потоп". Одним із таких рішень стала повна підтримка абсолютно незаконної та шкідливої блокади українського кордону з метою не допустити українських перевізників. І хоча блокаду організували активісти проросійської партії "Конфедерація", правляча "ПіС" в останні дні цю вакханалію радо підтримувала та благословила, чим показала свою справжню суть та, як не сумно це визнавати, але дала привід переосмислити роль Польщі.
У цій ситуації появу нового уряду демократичної коаліції на чолі з Дональдом Туском по обидва боки українсько-польського кордону чекали ледь не як манни небесної. І вже в перші години нового прем’єра ці очікування почали виправдовуватися.
Так, очільник гміни Дорогуськ Войцех Сава раптово усвідомив усю шкоду незаконних місячних пікетів і дав наказ поліції відновити порядок на прикордонному пункті пропуску "Ягодин – Дорогуськ". Виявилось, що так можна. Блокадники, звісно, просто так не здалися і вночі спробували відновити свої позиції, проте без адмінресурсу вочевидь довго їм не протриматися.
Майбутнє України та Польщі — у єдності, взаємній підтримці та стратегічному партнерстві для перемоги над спільним ворогом,
– Президент України Зеленський привітав обрання Дональда Туска прем‘єр-міністром Польщі.
"Ефект Туска" на українському кордоні вже почав діяти, проте, це, мабуть, найпростіша проблема, яку доведеться вирішувати новому уряду Польщі після років правління правих популістів. Так, уже в четвер Туску в новому статусі потрібно буде повертатися до Брюсселя на Саміт ЄС, де він теж встиг попрацювати не один рік.
На Саміті від Польщі чекають рішучих дій, що зможуть повернути країні престижну репутацію регіонального лідера та головного союзника України в Європі.
У цій ситуації значення та роль самого Дональда Туска значно зростає. Чи впорається з викликами новий прем’єр, який заради порятунку Польщі фактично повернувся з пенсії, покаже час.
Хто такий Дональд Туск: біографія
Майбутній політик народився 22 квітня 1957 року у небагатій родині – батько був столяром, а мати – секретаркою в Гданську.
Дональд Туск з матір'ю / Фото standard.co.uk
Батько Туска, Дональд-старший, рано пішов з життя і утримувати родину довелось матері майбутнього політика. Дитинство Туска пройшло в часи радянської окупації Польщі, а юність припала на розквіт протестного руху проти комуністів.
Дональд Туск у Норвегії в 1988 році / Фото Jaśko Pawłowski
Саме Гданськ був центром руху "Солідарність" на чолі з Лехом Валенсою, а студент історичного факультету місцевого університету Дональд Туск був його активним прибічником та постійним учасником численних акцій.
За прикладом робітників місцевих заводів і корабелень Туск організував незалежну студентську профспілку, "Незалежний рух польських студентів" (NZSP), та став одним із її лідерів. Сприяли цьому не лише політичні переконання Туска, але і його любов до спорту, успіхи в якому зробили хлопця з рудою копною неслухняного волосся прикладом для наслідування.
Дональд добре грав у футбол і гандбол, займався боксом, бігав і плавав, у нього було чимало друзів і знайомих, серед яких він мав авторитет і повагу.
Дональд Туск у футболці збірної / Фото Andrzej Lange/ SUPER EXPRESS
Крім того, Туск був футбольним фанатом і навіть був віце-президентом фан-клубу гданської "Лехії". Ці якості сприяли популярності молодого історика.
Створений Туском NZSP відіграв важливу роль у часи протистояння "Солідарності" та комуністів. Коли Войцех Ярузельський оголосив в Польщі воєнний стан, Дональд Туск заснував нелегальний журнал самвидаву "Огляд політичний", який скоро перетворився на один з інтелектуальних рупорів антикомуністичного спротиву поляків. Проте, на відміну від "Солідарності", яка тяжіла до соціалістичних ідей, Туск на сторінках "Огляду" надавав перевагу ліберальним цінностям.
Цікаво, що "видавав" свій журнал Туск під прикриттям дозволених у воєнний час кооперативів. Дональд став членом кооперативу "Світлячок", об'єднання, що займалося висотними роботами. При цьому гуманітарій не цурався складної та небезпечної роботи.
Дональд Туск із дружиною Малгожатою в Гданську, 1980-ті роки / Фото standard.co.uk
Туск готував себе до кар'єри професійного науковця (темою його диплому був засновник Другої Речі Посполитої Юзеф Пілсудський), але 7 років змушений був працювати на фарбуванні фабричних труб. Але це було не назавжди: СРСР і весь комуністичний табір "дихали на ладан" – колишні радянські колонії рвалися на волю, їм потрібні були нові обличчя та нові еліти.
У 1990 році громадський рух "Гданський конгрес лібералів", серед лідерів якого був молодий історик Туск, перетворився на партію під назвою "Ліберально-демократичний конгрес" (ЛДК) та став наступного року одним з переможців перших за багато років демократичних виборів у Польщі. Так Дональд Туск вперше став депутатом Сейму.
Через 2 роки ЛДК програв вибори (тоді поляки не змогли оцінити ефект ліберальних реформ, здійснених шляхом "шокової терапії"), але вже на виборах 1997 року Туск, чия партія об'єдналася з "Демократичним союзом" і створила нову політсилу під назвою "Союз волі", став одним з переможців. Сам Туск був обраний до верхньої палати польського парламенту, Сенату, та отримав посаду віцемаршалка (традиційна назва віцеспікера палати).
Дональд Туск / Фото Andrzej Lange/ SUPER EXPRESS
У "Союзі волі" амбітний політик довго не затримався і залишив партію у 2000-му році разом з однодумцями, коли програв внутрішні вибори голови політсили. На вибори 2001 року Туск вже пішов як лідер нової партії – правоцентриської "Громадянської платформи" і фінішував третім. Туска було обрано віцемаршалом Сейму. На виборах-2005 "Платформа" вже була другою, а перемогу святкувала "ПіС" братів Качинських. Тоді ж Туск вперше взяв участь у виборах президента Польщі, пройшов до другого туру, але поступився Леху Качинському.
Туск і Качинський / Фото Sebastian Wolny / SUPER EXPRESS
Поразка на виборах президента не усунула Туска з політичного життя Польщі – його "Громадянська платформа" перемогла на дострокових виборах 2007 року з потужним результатом в 41,5%. Цікаво, що кульмінацією виборчої кампанії стали публічні дебати Туска та Ярослава Качинського, на яких брат президента був повністю розбитий, Туск буквально виставив опонента на посміховисько. Тож президент Лех Качинський був змушений надати кривднику свого брата-близнюка право сформувати новий уряд.
Туск кепкує з опонента Качинського / SUPER EXPRESS
Так починається 7-річна каденція Дональда Туска на посаді прем'єр-міністра Польщі. Роботу Туска та його кабінету варто визнати в цілому успішною.
- За три роки до цього Польща стала членом ЄС, проте реформи та євроінтеграція суттєво буксували. Уряд Туска перетворив політичне рішення на практичне та виступив координатором і медіатором потрібних Польщі реформ. Завдяки цьому Польща успішно склала євроіспит і стала повноцінним членом ЄС.
- Відбувалося це в непростих умовах, проте Польща вдало подолала наслідки світової економічної кризи 2008 року і навіть показала зростання темпів ВВП у 2%. На чолі уряду Туск показав себе як вправний та ефективний політик, який не боїться ухвалювати складні рішення та діяти жорстко. Він не уникав проблем і завжди вмів добре комунікувати.
- Успіхи уряду Туска збільшили популярність самого політика, він мав усі шанси перемогти на виборах президента у 2010 році, проте, вирішив залишитись на посаді прем'єра, а на вибори пішов і переміг його однопартієць Броніслав Коморовський. План Туска спрацював і "Громадянська платформа" перемогла на виборах-2011, а сам політик вдруге став прем’єром.
На хвилі успіху в Польщі Дональд Туск вирішив масштабувати свої перемоги на рівні Європи. У 2014 році Туск стає євробюрократом – його доволі несподівано і без знання англійської мови обрали головою Європейської ради.
Іншою причиною переїзду з Варшави до Брюсселя, як кажуть у самій Польщі, є втома Туска від звичної рутини: щоб бути ефективним і мати достатню мотивацію, йому має бути цікаво. Незабаром, до речі, Туск підтягнув свою англійську і перетворився на потужного євробюократа.
Дональд Туск на саміті в Парижі / Фото AP / Francois Mori
Персональний тріумф Дональда Туска (у 2017 році його знову переоберуть на голову Євроради, щоправда, офіційна Варшава буде цьому вперто заважати, а сам він згодом не раз помститься) у підсумку виявився великим провалом. Без харизматичного, дотепного, іронічного, проте, інколи занадто самовпевненого лідера "Громадянська платформа" суттєво деградувала і фактично розвалилася.
Вже у 2015 році соратник Туска президент Коморовський програє вибори кандидату від "ПіС" Анджею Дуді, тоді ж "Громадянська платформа" з тріском програла парламентські вибори своєму принциповому супернику – партії Качинського.
Туск – рятівник
Поки Туск був у Брюсселі та розв'язував проблему біженців, залишав у ЄС Грецію та казав "остаточне прощавай" Великій Британії, "ПіС" почали в Польщі консервативну революцію – фактично за лекалами їхнього угорського колеги Віктора Орбана з обов'язковими закликами до повернення до так званих "традиційних цінностей".
Праві популісти після приходу до влади в Польщі взяли під контроль державні ЗМІ та почали активно згортати демократичні свободи. Маркерною, проте, далеко не єдиною справою "ПіС" стала заборона абортів. "ПіС" стрімко почала розвалювати та нівелювати всі здобутки уряду Туска, підвищені соціальні видатки сприяли стабільній популярності влади, проте повільно вбивали економіку Польщі.
У гуманітарній сфері Польща взяла жорсткий курс на тотальний ресентимент та почала висувати необґрунтовані вимоги сусідам:
- Так, у Польщі на законодавчому рівні заборонили говорити про злочини поляків під час Голокосту (чим спровокували дипломатичний конфлікт з Ізраїлем),
- ухвалили скандальний закон "про бандеризацію" та почали активно насаджувати свою версію Волинської трагедії та призначили її єдиними винуватцями українців,
- німцям (своїм головним донорам і інвесторам) польська влада висунула неадекватні претензії на відшкодування страждань в роки Другої світової,
- Крім того, "ПіС" підім'яла під себе судову систему та встановила фактичний партійний контроль над силовиками, чим накликала на себе гнів ЄС.
У цій ситуації від Туска, який чудово себе почував у далекому Брюсселі, поляки чекали ледь не дива, але точно порятунку. Втім, сам Туск нікого рятувати не поспішав. Після завершення каденції на посаді голови Євроради поляк залишився у Брюсселі та очолив Європейську народну партію, хоча його дуже чекали вдома. Туск проігнорував як парламентські, так і президентські вибори, надаючи перевагу своєму вибору зі сторони спостерігати, як праві популісти топчуть усе, що він зробив за багато років, марять про "інтермаріум" з Польщею в ролі гегемона і вже говорять про можливий вихід з ЄС.
Нарешті у 2021 році прихильники вмовили Туска повернутися з фактичної пенсії до активної політики в Польщі. Досвідчений євробюрократ реанімував "Громадянську платформу" та зумів об'єднати навколо неї інших прихильників демократії та європейського вибору. Навіть ті партії, що не погодились йти на вибори разом, визнали лідерство Туска та заздалегідь оголосили про можливість створення широкої демократичної коаліції.
Втім, ці брудні технології не спрацювали – поляки вийшли на вулиці міст і сіл та показали "ПіС", що їх багато і вони налаштовані рішуче. Також Дональда Туска публічно підтримав президент США Байден, який завітав до Польщі та показово зустрівся як з президентом Дудою, так і з номінально безробітним Туском.
У підсумку 17 жовтня 2023 року Польща зробила вибір на користь демократії та ЄС. Обличчям перемоги став саме Дональд Туск. Цікаво, що попри те, що Тускова "Платформа" посіла лише друге місце, сам пан Дональд здобув найбільшу кількість голосів за себе в історії – він балотувався у Варшаві та отримав 1 714 719 голосів, в тріумфальному 2007-му році він мав лише 534 241.
Нині Туску вочевидь буде складніше, ніж у 2007 році, коли він вперше очолив польський уряд, проте у разі успіху ім’я Туска може легітимно опинитися в одному реченні з політиком, якому 22-річний історик з Гданська колись присвятив свою дипломну роботу.
Туск та Україна
Дональд Туск нині є великим і послідовним прихильником України. Ще в період виборчої кампанії Туск пообіцяв розв'язати численні проблеми, створені попередниками у стосунках між двома країнами. Мовиться і про "зернову кризу", і про блокування польськими перевізниками кордону, і про продовження збройної підтримки України, і про багато іншого.
Ця позиція виникла не на порожньому місці. Туск особисто підтримав Революцію Гідності, ще на початку російської агресії у 2014 році він прямо назвав Росію агресором, закликав Європу об'єднатися навколо України та запровадити проти Москви жорсткі санкції.
Маємо голосно сказати, що ніхто не може блокувати наших ініціатив, які спрямовані на успішну діяльність НАТО. Сьогодні, дивлячись на трагедію українців, дивлячись на війну – бо треба вжити це слово – знаємо, вересень 1939 року не може повторитись,
– Туск 1 вересня 2014 року виступає в ролі Касандри на меморіальному заході з нагоди початку Другої світової війни.
На жаль, тоді голос голови Євроради не почули й не повірили, що напад Росії на Україну – це напад на всю Європу.
До теми Як Україні допоможе обрання Туска прем'єром Польщі
Не почули у Європі й заяв Туска про прискорення євроінтеграції. Україна за каденції поляка все ж отримала асоціацію, а сам він виступав активним лобістом "українського питання". Саме завдяки активності Дональда Туска кожен українець отримав можливість випити фантастичну каву в Братиславі чи полетіти лоукостом до Варшави, чи відвідати Віденську оперу. Проте відчуття того, що зроблено дуже мало і до того ж – повільно, стало сумним підсумком.
Жодної провини Дональда Туска в цьому немає – він зробив, мабуть, усе, що від нього залежало. Нині в нього з'явилися нові повноваження та обов'язки. І пан Туск вже заявив, що йому вистачить політичної волі все зробити правильно.
Я не можу більше слухати політиків, які говорять про втому від ситуації (війни) в Україні. Вони кажуть президенту Зеленському, що вони втомилися від ситуації… Ми повинні пам'ятати, за що йде війна. Що українці воюють за щось надзвичайно важливе, що їхня битва почалася на Майдані, що вони воюють за те, щоб приєднатися до спільноти західного світу. Вони хочуть, щоб Україна була демократичною, правовою державою, як західні країни. І вони за це зараз борються,
– Дональд Туск 12 грудня 2023 року у промові, під час якої він представив програму дій та склад нового уряду Польщі.
Дональд Туск для України та українців є безперечним другом. Він це продемонстрував знову у 2022 році, коли почалася нова фаза російського вторгнення, а також обіцяє підтвердити свої переконання вже в новому статусі. Власне, вже почав це робити, а також обіцяє продовжити це в Брюсселі на надважливому для України Саміті ЄС.