Про це у своєму блозі пише політолог Ігор Попов. На думку експерта, дискусії навколо законопроєкту про пільги для абітурієнтів із ОРДЛО показали, що у відповідальних за переговори відсутня системна стратегія.
Ще до останнього часу від окремих відповідальних осіб звучали публічні заяви про можливість проведення місцевих виборів на непідконтрольних територіях у жовтні 2020 року. До цієї російської ідеї прив’язувалися якісь інші кроки, документи та формула Штайнмайєра. В рамках сценарію форсованої реінтеграції українська делегація наобіцяла зайвого у грудні 2019 в Парижі, і тепер російська сторона постійно нагадує про виконання паризьких домовленостей, ставить ультиматуми про конституційні зміни і особливий статус.
Проте, сценарій швидких виборів не був донесений до суспільства, і не мав підтримки у парламенті. Проблеми прощення бойовиків, реального контролю за кордоном і модальності виборів навіть не піднімалися у внутрішньо українській дискусії. Тепер очевидно, що виборів у жовтні на непідконтрольних територіях не буде, і цей парламент не голосуватиме за політичні пункти мінських чи якихось інших угод. Розпускати парламент і сподіватися на зміну числа прихильників форсованої реінтеграції – можна, але без гарантії.
Сподівання на "прорив" за авторства Єрмака-Козака не виправдалися. Хвороба стала хронічною, і лікувати її повинні не хірурги, а психотерапевти, довго і з залученням всього суспільства до вироблення рішень. Показово, що під час обговорення законопроєкту про спрощення вступу абітурієнтів до українських університетів не звучало посилань на затверджену стратегію чи позиції українських переговірників.
"Нам потрібна цинічна реалістична стратегія із врахуванням нової ситуації після карантину і в очікуванні економічних проблем у всіх сторін конфлікту та оновлених інтересів посередників. Відсутність нових підходів Офісу посилює ризики повернення РФ до їхнього плану "Б" – з походом по воду на танках та продовженням анексії українських територій", – вважає експерт.