Після того як ворог прийшов на українську землю, Ліза не змогла залишитись байдужую й пішла тренуватись на полігон.
Читайте також: Конфлікт на Донбасі чи не єдиний у світі, де ООН не бере жодної участі, – Безсмертний
Після успішних тренувань Ліза поповнила лави "Айдару" й тепер захищає рідну Україну від ворога, який намагається загарбати її рідну землю, при тому Ліза не зважає ні на які перешкоди. У Лізи вроджений ДЦП – фізичне обмеження рук, але її Сила Волі і Сила Духу сильніші. Про історію Лізи – далі в інтерв'ю.
Ви народились в Росії, як так сталось, що ви переїхали в Україну в дитинстві?
— Так, народилась я в Росії. Мати переїхала до своїх дальніх родичів в Одесу, коли мені було 3 роки.
Які у вас стосунки з батьками, бо, наскільки мені відомо, вони у вас на іншому боці. Як ви після цього ставитесь до своїх батьків?
— Зараз стосунки налагоджуються, мати починає мене розуміти.
Як вирішили після Майдану піти воювати, що вас наштовхнуло на це? І як ви потрапили до "Айдару", чи одразу вас взяли, враховуючи те, що маєте певні фізичні обмеження?
— Вирішила піти воювати, тому що сердце кров'ю обливалось, коли я зустрічала та ховала своїх земляків, тому і вирішила навчитися та піти воювати. Взяли мене не одразу, але я змогла всім довести, що я вмію стріляти та при загрозі для життя тримати розум холодним.
Як проходили ваші навчання на полігоні?
— Навчання на полігоні проходили досить добре.
Що вам, як жінці, найважче на війні?
— Найважче дівчатам на війні, коли і бронік, і розгрузка – повний боєкомплект. І так прижме... то прижме.
Можете пригадати, який бій у вас з вашими побратими був найважчим? Якщо так, то що ви відчували та які думки при цьому були, можливо, вам допомагали молитви?
— Так, був дуже важкий бій – обстрілювали 3 години, а в ста метрах стояли мої побратими, також в караулі, як і я з напарником на іншому посту. 200 побратимів на іншому посту і розірвало: почали взриватися їхні боєкомплекти. А як ви думаєте? Що можна відчувати, коли не знаєш де снаряд впаде!!!??? Бога одразу згадуєш, бо так хочеться жити.
Як до вас і ваших побратимів відноситься місцеве населення, можливо, дають їжу або теплі речі, чи навпаки не раді вам?!
— Місцеве населення так собі. Хтось підтримує, а хтось навпаки, тому іноді ми ділимося, чим можемо.
Як до вас ставляться побратими в "Айдарі", чи враховують, що ви маєте певні фізичні обмеження? Можливо, коли йде бій, вас намагаються вберегти?
— До мене ставляться як до повноцінної людини, але іноді, коли загроза, то не пускають на пости. В цілому, я, як і всі.
Що вам найбільше запам'яталось за весь час перебування на фронті?
— Побратимство і загибель моїх побратимів.
Щиро Вам вдячний за інтерв'ю Лізо, бажаю на майбутнє всього найкращого!
Читайте також: Путін грає на тому, що Захід боїться заморожування конфлікту на Донбасі, – експерт