Росія, попри четвертий рік ведення повномасштабної війни проти України, досі залишається учасником різних проєктів щодо ядерної сфери, зокрема програм МАГАТЕ.

"Росатом" є великим постачальником палива для європейських АЕС й надає частину сервісу для обслуговування ядерних об'єктів. Це значною мірою пояснює й те, що проти російської корпорації досі не введені масштабні санкційні обмеження.

Ситуація виглядає доволі суперечливою, адже "Росатом" є не лише ядерним гігантом, а ще й структурою, яка активно залучена у військовому секторі Росії та виробництві озброєння.

24 Канал проаналізував, чому європейські країни досі не відмовилися від послуг державної російської корпорації в області ядерної галузі, які фактори перешкоджають країнам у цьому та до чого може призвести відсутність комплексних санкцій.

Експерт з енергетичної безпеки Олена Лапенко для 24 Каналу розповіла, що все ж певні міжнародні санкції щодо "Росатома" та його структур існують, однак вони не є комплексними.

Читайте також Угорщина заблокувала 20-й пакет санкцій проти Росії: яку умову висунув Будапешт

Йдеться переважно про точкові рішення проти окремих посадових осіб і підприємств, що входять до периметру корпорації. Лапенко зауважує, що крім низки країн, а саме США, Великої Британії та Канади, ці обмеження запроваджені з боку Японії, Австралії, Нової Зеландії, Швейцарії та навіть ЄС.

Олена Лапенко

Генеральна менеджерка у сфері безпеки та стійкості, аналітичний центр DiXi Group

Однак сама держкорпорація "Росатом" як материнська структура не перебуває під повними блокуючими санкціями.

Окремим напрямом стало запровадження США законодавчої заборони на імпорт російських уранових продуктів, яка набрала чинності 12 серпня 2024 року.

Цікаво! Закон передбачає можливість тимчасових винятків із міркувань енергетичної безпеки – до 1 січня 2028 року уряд США може дозволяти окремі імпортні операції, якщо це буде критично необхідно.

Втім головною причиною того, що ядерна галузь Росії досі не підпала під повноцінні міжнародні санкції, є комплексна залежність частини країн від російських ланцюгів ядерного паливного циклу та сервісу, яка має технологічний і ресурсний характер.

У Європейському Союзі санкційна політика щодо атомного сектору залишається обережною через наявні довгострокові контракти на постачання ядерного палива та будівництво атомних електростанцій, наприклад угорської АЕС "Paks ІІ",
– пояснює пані Олена.

Члени Правління ГО "Українське ядерне товариство" Валерія Зуйок та Євген Малий на запит 24 Каналу повідомляють, що на рівні Євросоюзу, сама корпорація "Росатом" залишається майже єдиною великою російською держкомпанією, що уникла прямих і суттєвих західних санкцій.

Науковці додають, що під час підготовки 20-го пакету санкцій ЄС обговорювалася можлива заборона імпорту російського урану та санкції проти "Росатома", однак рішення постійно стикаються з опором окремих країн.

А експерт Центру глобалістики Тантелі Ратувухері натомість зауважує для 24 Каналу, що всі на сьогодні відомі санкції, які були запроваджені проти "Росатома", здебільшого спрямовані саме на інженерні субсидії компанії, не впливаючи на її операційні чи управлінські можливості.

Тантелі Ратувухері

Асоційований експерт Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", старший дослідник.

Незважаючи на заявлений намір запровадити повний бойкот енергетичному сектору Росії, нічого серйозного щодо "Росатома" не робиться. Зрештою, складається враження певного імунітету компанії від санкцій.

І враховуючи, що російський сектор ядерної енергетики не відіграє такої ж ролі на світовому ринку, як її нафтогазовий сектор, можна припустити, що так званий імунітет російської корпорації більше не про економічні причини.

Експертка з ядерної безпеки Ольга Кошарна у розмові з 24 Каналом розповідає, що консолідоване рішення у вигляді пакету санкцій проти "Росатома" у Європі не можуть прийняти, перш за все, через особливі стосунки Угорщини з Росією, а також зі Словаччиною.

  • Ще у 2014 році Європейський Союз випустив документ, у якому вперше був проведений аналіз європейських країн щодо залежності від імпорту енергоносіїв. Тоді вперше було згадано і про ядерну галузь.
  • Була рекомендація стосовно диверсифікації щодо нафти, газу, вугілля та постачання ядерного палива для радянських реакторів, що експлуатуються в Центральній Європі. Але з того часу нічого не було зроблено, резюмує пані Ольга.

Ольга Кошарна

Співзасновниця ГО "Антикризовий експертний ядерний центр України"

Серед решти країн Європи Франція, наприклад, також продовжує співпрацю з російською ядерною галуззю, зокрема вона збільшила імпорт ядерних матеріалів.

Як зауважує Олена Лапенко, найвразливіша група в ЄС у цьому питанні – країни, які експлуатують реактори радянського типу ВВЕР, бо для них історично домінував російський постачальник палива та частини сервісу.

Це стосується насамперед Угорщини, Словаччини, Чехії, Болгарії та Фінляндії. Також існує "неочевидна" залежність великих економік ЄС від стадій збагачення/конверсії,
– додає експертка.

За оцінками попередніх років, пише видання Bruegel разом з DiXi Group, близько 38% збагаченого урану для європейських АЕС було імпортовано з Росії, а найбільшими імпортерами збагаченого продукту як UF6 та порошку UO2 були Франція та Німеччина.

Старший науковий дослідник Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" Валерій Зуйок та старший науковий співробітник Інституту ядерних досліджень Національної академії наук України Євген Малий виділяють два чинники, які стримують запровадження жорсткіших обмежень щодо "Росатома" – монопольне становище і корпоративний лобізм.

  • Росія посідає перше місце у світі за портфелем закордонних проєктів, будуючи 34 енергоблоки (фінансова оцінка замовлень на 10 років становить 130 – 140 мільярдів доларів, дослідили науковці).
  • Цій компанії досі належать 38% світового ринку збагачення урану та 17% ринку ядерного палива, а деякі європейські гіганти, зокрема французькі, тісно пов'язані з "Росатомом" технологічними ланцюжками.

Водночас експертка Олена Лапенко зазначає, що нібито технічна залежність країн ЄС від "Росатома" як перешкода, яку неможливо розв'язати, є перебільшенням.

Американська компанія Westinghouse вже постачає альтернативне паливо для реакторів типу ВВЕР у Болгарії, Фінляндії, Чехії та Україні. США активно підтримують диверсифікацію ядерного палива в Європі як стратегічний пріоритет. Це означає, що технічна альтернатива існує і вже реалізується,
– пояснює Лапенко.

Попри те, економічно стримуючим фактором відмови від російського палива називають ще й довгострокові контракти на постачання ядерного палива, які діють до 2030-х років. І розірвання таких угод дійсно потребує спеціальних правових рішень, щоб уникнути значних компенсаційних виплат.

За словами Ольги Кошарної, на сьогодні відомі випадки, коли країнам ЄС вдавалося приймати рішення для припинення співпраці з "Росатомом".

  • Окремі країни ЄС припинили після 2022 року контракти з "Росатомом", як-от Фінляндія. Йдеться про АЕС "Ловійса", яка складається з 2-х реакторних установок ВВЕР-440.

У той час вдалося розірвала контракт з російською корпорацією на будівництво нової АЕС, а згодом АЕС взагалі відмовилася від російського ядерного палива.

Цікаво! АЕС "Ловійса" з 2001 року по 2007 рік використовували ядерне паливо, виробництва ядерноенергетичної компанії Westinghouse для ВВЕР-440. Але згодом через корупційні схеми та агентів впливу "Росатом" вибив з ринку Фінляндії компанію Westinghouse.

  • Також відомо, що Франція мала плани щодо спільного виробництва тепловиділяючих збірок радянського проєкту за ліцензією "Росатома" в одному із німецьких міст. Втім затримка відбулася через місцеві органи влади, адже активісти влаштували протести.

В цій ситуації йдеться про французьку компанію Framatome, яка у 2024 році планувала розширити завод з виробництва паливних елементів у Лінгені у партнерстві з російською державною корпорацією.

Крім того, експертка з ядерної безпеки додає, що, наприклад, замінити ядерне паливо в блоках АЕС не є швидким процесом.

Перехід на іншого виробника потребує часу (мінімум 4 роки) та коштів (понад мільйон доларів за одну збірку),
– пояснює Кошарна.

Цікаво! В Україні один із блоків Рівненської АЕС завантажений паливом від Westinghouse, а на Запорізькій АЕС, яка є окупованою, із 6 енергоблоків 4 блоки завантажені таким паливом.

Фахівці Зуйок та Малий пояснюють, що на сьогодні 7 країн Європи експлуатують енергоблоки типу ВВЕР (ВВЕР-1000, ВВЕР-440) та, відповідно, використовують на своїх АЕС паливо російського постачальника "ТВЕЛ" ДК "Росатом". Йдеться загалом про 19 таких енергоблоків, що експлуатуються.

За оцінками більшості експертів, загальна вартість поставки палива може складати близько 600 – 700 мільйонів доларів на рік,
– відомо з їхніх слів.

Члени "Українського ядерного товариства" визначають, що, крім Фінляндії, серед європейських країн про поступово відмову від російського палива та перехід на альтернативного виробника заявили такі:

  • Україна ( ЗАЕС, РАЕС, ПАЕС, ХАЕС, 15 блоків): з 2005 року займається диверсифікацією постачання ядерного палива та після повномасштабного вторгнення не закупає паливо та інші технології з Росії.
  • Болгарія (АЕС Козлодуй, 2 блоки): у грудні 2022 року відмовилася працювати на російському паливі та підписала контракт з американською Westinghouse на паливо для одного енергоблоку та з французькою Framatome для іншого.
  • Чехія (АЕС Дуковани та Темелін, 6 блоків): станції забезпечені російським паливом ще на найближчі 3 роки, але з 2024 року паливо для Дуковани вже постачає Westinghouse, а для Темеліна – французька Framatome.

Натомість Угорщина та Словаччина, попри заявлені нібито наміри відмовитися від залежності "Росатома", досі продовжують співпрацю з російською корпорацією:

  • Угорщина (АЕС Пакш, 4 блоки): донедавна заяв про відмову від російського палива не було, але зараз обговорюється частковий перехід на паливо Westinghouse. У листопаді 2025 року підписали контракт на паливо після 2028 року.
  • Словаччина (АЕС Богуніце та Моховце, 5 блоків): у 2022 році прем'єр-міністр країни заявляв про пошук альтернативних постачальників для відмови від послуг Росії. Проте Словаччина все ще залишається залежною та гальмує європейські санкції.

Ризик полягають в тому, що "Росатом" будує по всьому світу блоки АЕС й використовує відсутність санкцій на корпорацію як можливість досягати воєнних цілей.

Із заяв голови держкорпорації "Росатома" Олексія Ліхачова відомо, що на підприємствах виробляється конвенційна зброя Росії. Раніше саме газ був енергетичною зброєю, а зараз – ядерний шантаж,
– пояснює Кошарна.

А Лапенко визначає щонайменше 4 проблемні площини в цій темі:

  • Перша – ризик енергетичної безпеки, адже раптова зупинка російських поставок уранових продуктів здатна розірвати ланцюги постачання, і саме тому оператори вимушено накопичують запаси,
  • Друга – двосторонні проєкти та довгострокові контракти можуть впливати на позиції окремих держав у спільних санкційних рішеннях,
  • Третя – ризик санкційних "лазівок", коли паралельна співпраця з російськими держструктурами може створювати канали обходу обмежень через треті країни,
  • Четверта – хоча обсяги уранових платежів менші за викопне паливо, вони все одно означають продовження фінансування держави-агресора. З погляду глобальної безпеки, проблема ще й у тому, що "Росатом" не є суто "цивільним енергетичним об'єктом".

Факти, які зафіксував DiXi Group, свідчать про те, що "Росатом" вбудований у російський військовий комплекс й має зв'язки із оборонними структурами країни.

Валерій Зуйко та Євген Малий додають, що прикладом цього є дочірня компанія корпорації "Юматекс", через яку сторонні підприємства імпортують вуглецеве волокно для виготовлення безпілотників "Шахед".

Для забезпечення стабільності Європі потрібна повна диверсифікація. Зокрема будівництво заводу з фабрикації палива в Україні на майданчику "Атоменергомаш" Південноукраїнської АЕС. Це створить додаткові потужності по виробництву палива для задоволення зростаючих потреб в європейських країнах,
– прогнозують науковці.

Олена Лапенко нагадує, що 3 березня цього року буде вже четверта річниця відтоді, як Росія в обличчі "Росатома" окупувала Запорізьку АЕС.

Є свідчення, що працівники корпорації не лише періодично порушують норми безпеки, але й знущалися з українських співробітників станції,
– каже вона.

А експертка Ольга Кошарна нагадує, що для росіян Запорізька АЕС є важливим інструментом ядерного шантажу.

  • Окупанти вже декілька разів навмисно пошкоджують лінії, що сполучають окуповану ЗАЕС із загальною енергосистемою країни.
  • Зокрема йдеться про пошкодження основної лінії 750 кВ "Дніпровська". А до цього були пошкодження на лінії 330 кВ, що була з'єднана із Запорізькою тепловою станцією.
  • Таким чином вони намагаються перепід'єднати Запорізьку АЕС на російську енергосистему для внутрішніх потреб, адже на окупованій території присутній суттєвий дефіцит з електропостачанням.

Відомо, що з грудня 2024 року російська сторона почала будувати нову лінію електропередач. А вже восени торік її було пошкоджено. Таким чином українська сторона фактично примусила відновити основну лінію, що з'єднує її із ЗАЕС.

Крім того, Росія легалізує свою окупацію ЗАЕС тим, що вона видала вже другу ліцензію на експлуатацію енергоблоків. Перша була восени торік і стосувалася енергоблока №1, а цього року – енергоблока №2,
– каже Кошарна.

Критично важливим в цій ситуації є те, що через окупацію на ядерній електростанції відбувається деградація обладнання. А ще там відсутні кваліфіковані кадри, які б змогли працювати на ЗАЕС.

Річ у тім, що станція ще з 90-х років минулого століття пройшла модернізацію. І щит керування енергоблоками є українською системою, якої немає в Росії.