Яким українським словом замінити росіянізм "вєєр", розповідаємо з посиланнмя на "Горох".

Дивіться також Райдуга чи веселка: як правильно називати це красиве атмосферне явище

Як сказати "вєєр" українською?

У жаркий літній день або на старовинних портретах, і фільмах присвячених минулим епохам, часто можна побачити елегантний складаний предмет, яким обмахуються від спеки. Багато хто називає його "вєєром", але чи українське це слово?

Українською правильно – віяло. Слово "віяло" походить від дієслова "віяти" – дути, повівати, обдавати повітрям, зокрема вітер – віє. Тобто віяло – це буквально те, чим віють, створюють прохолоду. Таким чином ми визначили, що слово є давнім і питомо українським.

Натомість "вєєр" – це запозичення через російську мову. Його джерелом вважають німецьке Fächer ("віяло"), але в українській літературній мові давно утвердилося власне слово.

Звичайно маємо і синоніми. Словник синонім Караванського наводить приклади:

  • вахляр / вахлярка,
  • опахало,
  • обмахало (діалетизм).

Однак, слова "віяр" немає, воно пряме калькування росіянізму "вєєр".

Можна зустріти уточнення, що опахало – це велике віяло на довгій ручці з пальмового листя чи страусового пір'я, яким обмахували вельмож.

До речі! Слово "віяло" в українській мові має й інше значення. Так називають пристрій для очищення зерна потоком повітря.

Що ви знаєте про віяло?

Цікаво, що віяла мають дуже давню історію, змінювали стиль розпису, матеріали виготовлення та форму – круглі та напівколо, складні та жорсткі. Перші їхні прообрази з'явилися кілька тисячоліть тому в Єгипті, Китаї та Індії. Там вони були не лише засобом від спеки, а й символом влади та високого становища і навіть зброєю.

Особливу популярність віяла здобули в Європі XVII – XVIII століть. Тоді вони перетворилися на справжній витвір мистецтва: їх оздоблювали шовком, мереживом, перламутром, розписували сценами з міфів та романтичними сюжетами. Ними користувалися і чоловіки, і жінки.

Віяла в Європі в епоху бароко – ознака належності до аристократії, дама з віялом – неодмінно аристократка. Нижчі стани не мали доступу до цього аксесуара.

А ще існувала ціла мова віяла. Панянки могли за допомогою рухів віялом передавати приховані повідомлення кавалерам. Відкрити віяло, прикрити ним обличчя чи легенько торкнутися щоки – кожен жест мав своє значення.

Віяла є частиною костюма японської гейші та стали частиною образів у іспанському танці фламенко на рівні з кастаньєтами та хусткою.

І звичайно віяла – це предмет колекціонування. Відомим українським колекціонером віял є художник Олександр Міловзоров, який має витвори європейських і азійських виробників віял XVIII – ХХ століть. Колекцію з 54 віял має і Одеський музей імені Блещунова.

Вистака віял у будинку-музеї Шевченка: дивіться відео

Слово "віяло" використовують і для позначення форми – характерного півкола. Наприклад, листя пальми чи хвіст павича. А ще це тактична фігура – для гри в регбі чи розташування військ.

Отже, якщо йдеться про елегантний аксесуар для створення прохолоди, українською це віяло. Гарне, давнє і цілком своє.