Війна поставила Україну перед викликом балансувати потреби оборони, економіки та розвитку людського капіталу. У спробах оптимально розподілити людей між військом й тилом Україна використовує систему відстрочок для військовозобов’язаних.

Нині бронювання військовозобов’язаних активно обговорюють через необхідність забезпечити потреби оборони та економіки. Потреба в додаткових коштах та мобілізація критичних працівників впливають на розвиток цієї дискусії. Так, на 400 – 500 тисяч нових мобілізованих за словами голови бюджетного комітету Роксолани Підласої потрібно 322 мільярди гривень додаткових видатків на одяг, навчання, харчування і грошове забезпечення (без урахування витрат на зброю і техніку).

Протягом останніх 2,5 року зростає кількість професій та категорій працівників, які підлягають бронюванню. Зокрема, 19 серпня заступник міністра оборони Іван Гаврилюк заявив про те, що на той момент було заброньовано від мобілізації близько 930 тисяч військовозобов’язаних. За його ж прогнозами, за тиждень ця кількість мала б перетнути межу в 1 мільйон. Водночас 14 серпня очільниця Міністерства економіки Юлія Свириденко заявляла по 770 тисяч заброньованих.

Якими є труднощі економічного бронювання, які існують шляхи для їх подолання і як змінювалися підходи до системи відстрочок з початку повномасштабного нападу Росії – у матеріалі для 24 Каналу розповідає Олег Іванов, аналітик Вокс Україна.

Цікаво Нові повістки, облік 16-річних і хто не матиме відстрочки: якою буде мобілізація у вересні

Проблема економічного бронювання

За прогнозами авторів законодавчих ініціатив, від економічного бронювання бюджет додатково отримуватиме щорічно 200 мільярдів гривень. Для того щоб отримати таку суму надходжень, потрібно забронювати понад 800 тисяч осіб, котрі щомісяця платитимуть 20 400 гривень військового збору. Водночас нардеп Дмитро Наталуха зазначає, що зараз мобілізаційний резерв України становить 5 – 6 мільйонів осіб.

Натомість за умови справедливої та рівномірної мобілізації 500 тисяч осіб з мобілізаційного ресурсу у 5 мільйонів чоловіків (тобто потрібно мобілізувати 10%) до війська потрапили б 100 тисяч чоловіків з 1 мільйона чоловіків, які заробляють понад 20 тисяч гривень. Саме вони є найбільш вірогідними кандидатами на бронювання. Якби ці 100 тисяч осіб захотіли себе забронювати, надходження до державного бюджету від підвищеного військового збору становили б 24,5 мільярда гривень або лише 7,5% від щорічної потреби з фінансування мобілізації 400 – 500 тисяч осіб, згаданих вище.

На нашу думку, бронювання мільйона українців (особливо, якщо це будуть ті самі люди, що вже заброньовані та сплачують податки) дасть обмежений фінансовий ефект, однак негативно вплине на суспільні настрої та потенціал Сил оборони. Зокрема це може утруднити мобілізацію та погіршити доступ війська до найбільш кваліфікованих кадрів та спричинити кілька потенційних ліній для суспільного розколу.

З 2022 по 2024 рік система бронювання військовозобов’язаних в Україні зазнала значних змін. Це було спричинено потребами війни та економіки. Спочатку бронювання охоплювало переважно державних службовців, працівників правоохоронних органів і сил безпеки, а також підприємств, які виконували військові замовлення. Нові проблеми та виклики, зокрема обстріли енергетичних об’єктів та брак людей у транспортній галузі, вимагали від влади змін у підходах із визначення економічної важливості підприємств та розширення категорій працівників, які підлягають бронюванню. Зокрема до них додали працівників енергетичної сфери, агропромислового комплексу чи логістичних підприємств.

У 2024 році у Верховній Раді зареєстрували кілька законопроєктів про економічне бронювання. Відповідно до них, забронювати можна буде не тільки працівників визначених законодавством категорій, але й тих, хто сплачує значні податки. Такі нововведення мають допомогти збільшити бюджетні надходження у воєнний час, проте водночас несуть значні ризики.

Основний закон, що визначає можливість бронювання військовозобов’язаних, – це закон про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З початку широкомасштабного вторгнення і протягом 2022 року він визначав категорії працівників, які не підлягають призову під час мобілізації. До них у 2022 році належали народні депутати, правоохоронці, службовці сектору безпеки й оборони. Крім них, за законом бронюванню підлягали працівники органів державної та місцевої влади, а також установ, що мають мобілізаційні завдання. Відповідно до урядового Порядку, який діяв у 2022 році, такі організації мали подати погоджені Міноборони списки до Міністерства економіки, яке ухвалювало остаточне рішення про бронювання кожної людини на строк до 6 місяців з можливістю продовження "броні" ще на 2 місяці (це можна було робити кілька разів) за умови обґрунтованого подання від органів влади.

Погодження відбувалося на власний розсуд міністерств, без визначення кількості заброньованих. Тому виникло питання обґрунтованості вибору підприємств для бронювання. У відповідь на такі закиди уряд вирішив формалізувати критерії отримання підприємствами статусу критичних і дозволу бронювати 50% персоналу для них.

З початку 2023 року почали діяти зміни до цього закону, якими до органів влади та підприємств, що виконують мобілізаційні замовлення, додали підприємства, які виробляють товари та надають послуги для потреб Збройних Сил України, та підприємства, які є критично важливими для економіки та життєдіяльності населення.

Відповідно до оновленого закону, у січні 2023 року уряд вніс зміни й до порядку бронювання військовозобов'язаних протягом війни (постанова Кабміну №76). За ними, списки мав погоджувати Генштаб ЗСУ (для військовозобов’язаних, які перебувають на військовому обліку в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки, списки погоджують відповідно СБУ та СЗРУ). Рішення щодо остаточних списків, як і у 2022 році, ухвалювало Міністерство економіки. Тоді ж уряд розробив критерії, котрі й нині чинні, трьом із яких мають відповідати підприємства для визнання їх критично важливими. Це дає їм право на бронювання 50%, а в разі обґрунтованої потреби й більше, військовозобов’язаних працівників. Критерії такі:

  • підприємство включене до переліку об'єктів стратегічного значення для економіки і безпеки держави;
  • підприємство має важливе значення для галузі національної економіки (критерії віднесення підприємств до критично важливих визначають державні органи своїми наказами — наприклад, Міноборони, Мінекономіки, Мінагро, Міністерство культури, Міністерство розвитку громад) або задовольняє потреби територіальної громади (це визначає місцева влада).
  • підприємство є резидентом Дія.City;
  • підприємство не має заборгованості зі сплати єдиного внеску на соціальне страхування;
  • загальна сума платежів до бюджету протягом календарного року перевищує еквівалент 1,5 мільйона євро (згідно з курсом НБУ станом на початок 2023 року – 58,5 мільйона гривень, на липень 2024 — 66 мільйонів);
  • сума доходів в іноземній валюті за звітний рік перевищує еквівалент 32 мільйони євро (станом на січень 2023 року – 1,25 мільярда гривень, на липень 2024 року – 1,4 мільярда);
  • розмір середньої зарплати працівників – не нижче середньої зарплати в регіоні за останній квартал 2021 року (від 12.2 до 22.8 тисячі гривень залежно від регіону).

Для отримання статусу критично важливого підприємство має звернутися до вказаного у законі органу влади: подати заяву та документи, що підтверджують його відповідність критеріям. За результатами розгляду заяви орган влади ухвалює рішення про (не)відповідність підприємства критеріям та визнає його критично важливим або відмовляє в цьому. Рішення повинне містити обґрунтування. Копію рішення про відповідність підприємства критеріям надсилають до Мінекономіки та Генерального штабу Збройних Сил (СБУ, Служби зовнішньої розвідки). Підприємство зобов'язане підтверджувати статус критично важливого не рідше, ніж один раз на рік, подаючи відповідну заяву з підтвердними документами.

Підприємствам галузі енергетики, охорони здоров'я, ветеринарної медицини, освіти, медіа, житлово-комунального господарства та низки інших достатньо відповідати двом із вищезазначених критеріїв.

Таку процедуру доведеться проходити не всім. На початку 2023 року "автоматично" (без виконання вищезазначених критеріїв) до критично важливих організацій додали "міжнародників": дипломатичні представництва України за кордоном, установи ООН, представництва інших міжнародних організацій, донорські організації, а також українські та закордонні організації громадянського суспільства, які реалізують в України гуманітарні проєкти за кошти міжнародних партнерів згідно з переліком, затвердженим МЗС або Секретаріатом Кабміну.

Для "енергетиків" та "міжнародників", на відміну від інших підприємств та організацій, квота у 50% не діє, вони можуть забронювати будь-яку кількість працівників.

У 2023 році були повністю (додатково до квоти у 50%) заброньовані керівники, їхні заступники, керівники самостійних структурних підрозділів міністерств та органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю Україну, а також дозволили бронювати працівників патронатних служб міністерств.

До працівників сектору безпеки і оборони, які з 2022 року не підлягають призову, додали працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Починаючи з червня 2024 року списки заброньованих знову погоджує Міноборони (СБУ, СЗРУ), а не Генштаб, а затверджує, як і раніше, Мінекономіки.

У квітні 2024 року на законодавчому рівні суттєво змінився перелік тих, хто не підлягає призову за професійною ознакою. До таких осіб додали суддів, Уповноваженого з прав людини, Голову та членів Рахункової палати, дипломатів, державних службовців, які готують висновки до проєктів нормативних актів, забезпечують кіберзахист та підтримку програмного забезпечення в органах, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради й Кабінету Міністрів.

З 2024 року змінився і список організацій, працівників яких можна забронювати. Зокрема до критично важливих (автоматично, без виконання критеріїв) належать Дослідницька служба ВРУ, установи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради та Кабінету Міністрів, підприємства протезно-ортопедичної галузі (визначені Мінсоцполітики як критично важливі). Більше того, "з метою забезпечення належного виконання повноважень народних депутатів України може бути заброньовано не більш як два помічники-консультанти одного народного депутата, які працюють в штаті Апарату Верховної Ради".

З травня 2024 року дозволили бронювати понад 50% (за наявності обґрунтованої потреби) фахівців з електронних комунікацій та цифрових мереж (провайдери, системні адміністратори) на підприємствах, що визнані Мінцифри критично важливими. Натомість із переліку службовців сектору безпеки і оборони, які не підлягають призову через професію, вилучили працівників Національної поліції, НАБУ, БЕБ, ДБР та ДСНС. Ці категорії разом з працівниками прокуратури та судової гілки влади перенесені до переліку осіб, що можуть бути заброньовані (до 50%, окрім Нацполіції та ДСНС, яким за обґрунтованої потреби дозволено бронювати більшу частку працівників).

Станом на червень 2024 року 100% працівників можуть забронювати:

  • Підприємства паливно-енергетичного комплексу.
  • Підприємства, що обслуговують системи життєзабезпечення, зокрема будівництво і ремонт енергетичного обладнання й мереж, та їхні підрядні організації.
  • Аварійно-відновлювальні бригади підприємств, які забезпечують роботу зв'язку та інтернету у період знеструмлень.
  • Підприємства, що будують фортифікаційні споруди (переліки затверджують обласні військові адміністрації за погодженням з Міноборони), та критично важливі підприємства оборонно-промислового комплексу (їх визначає Мінстратегпром).
  • Установи, до складу яких входять штатні збірні команди олімпійських, неолімпійських видів спорту та спорту осіб з інвалідністю.

До теми Хто більше не отримає відстрочку від мобілізації: перелік усіх категорій

Чинна система бронювання, а точніше віднесення підприємств до критично важливих за умови виконання трьох критеріїв із переліку вище (наприклад, критичним може бути визнане підприємство, яке сплачує всі податки, виплачує зарплату не нижче середньої в регіоні та не має заборгованості зі сплати ЄСВ), призвела до суспільного резонансу через те, що нею користувалися підприємства з неочевидною критичністю для економіки, Збройних Сил та суспільства. Зокрема, базуючись на виконанні трьох критеріїв критичності, Мінекономіки забронювало працівників Glovo, Visa, Favbet та деяких інших технологічних компаній строком на шість місяців. Але згодом воно було змушене скасувати своє рішення.

Водночас процес бронювання все частіше викликає негативну реакцію бізнесу: відповідно до результатів опитування Американської торговельної палати, для 80% компаній ключовим викликом при веденні бізнесу у 2024 році є бронювання військовозобов'язаних працівників. Українська Рада Бізнесу висловила до процедури бронювання військовозобов'язаних такі зауваження як відсутність автоматичного продовження бронювання, неможливість виправлення помилок при внесенні даних в "Оберіг", а також запропонувала запровадити бронювання керівників критично важливих підприємств без урахування квоти 50%. Європейська Бізнес Асоціація закликає уряд і парламент дозволити бронювання без обмежень кількості працівників транспортної галузі (зараз 50%), які безпосередньо задіяні в процесі здійснення вантажних перевезень, а також дозволити індивідуальне економічне бронювання (відповідно до законопроєктів, які ми обговорюємо нижче) найбільш цінних працівників.

Деякі кроки щодо економічного бронювання парламентарі вже здійснили: 18 червня 2024 року вони ухвалили, а 27 липня президент підписав закон про так званий "Клуб білого бізнесу". Цей закон передбачає серед іншого рекомендацію Кабміну включити у Порядок бронювання військовозобов'язаних можливість автоматичного бронювання до 25% військовозобов'язаних працівників підприємств, включених до клубу.

11 червня 2024 року зареєстрували законопроєкт, який пропонує дозволити бронювання працівників підприємств у сфері автомобільного транспорту.

Крім того, у парламенті зареєстровано низку законопроєктів, які передбачають запровадження економічного бронювання: коли за виконання певних умов (сплати вищих податків чи зборів, виплати вищих зарплат, відсутності податкової заборгованості) підприємства чи ФОПи зможуть отримувати право на бронювання своїх працівників або самих себе.

Наприклад, законопроєкт 11308 передбачає автоматичне бронювання військовозобов'язаних, які офіційно працевлаштовані або займаються підприємницькою діяльністю та сплачують податки не менше, ніж розмір мінімальної зарплати в Україні (8 000 гривень станом на червень 2024).

Натомість законопроєкти 11331 і 11332, пропонують надати можливість забронювати працівника, за якого підприємство сплачує підвищений військовий збір у розмірі 20 400 гривень на місяць. До цих законопроєктів уже з'явилися альтернативні проєкти, які передбачають модель із бронюванням працівників із зарплатою понад 35 тисяч гривень або змішану модель – 36 тисяч гривень зарплати для найманого працівника та 20 тисяч гривень військового збору для ФОПа. В останньому випадку ФОП має бути зареєстрованим довше, ніж пів року, а його щомісячний дохід перевищувати трикратний розмір збору за бронювання військовозобов'язаних, тобто понад 61 200 гривень.

Бронювання військовозобов'язаних під час повномасштабної війни – це процес пошуку балансу між обороною та економікою. Зрозуміло, що без відповідних податкових надходжень ми не зможемо фінансувати армію, і водночас без військового захисту й економіка, і країна загалом не будуть існувати. Тож де тут "золота середина"?

Сьогодні триває дискусія між політиками і бізнесом про розширення можливостей для бронювання працівників "некритичних" підприємств чи організацій за умови сплати певної суми коштів до бюджету країни.

Плюси економічного бронювання, озвучені в публічній площині:

  • Економічне бронювання дозволить утримати на роботі працівників енергетичної галузі й може надалі утримати працівників агропромислового комплексу та транспорту (чи навіть сприяти припливу працівників до них — оскільки безробіття в Україні все ще високе). Це забезпечить безперебійну роботу життєво важливих секторів економіки.
  • Бронювання тих, хто сплачує значні податки, дозволить підтримати державний бюджет в умовах війни. За інформацією голови Комітету з питань економічної політики ВР, надходження до бюджету від економічного бронювання могли б становити близько 200 мільярдів гривень на рік (це приблизно 1/8 від запланованих витрат на оборону та безпеку у 2024 році).
  • Можливість забронювати працівників дозволить підприємствам краще прогнозувати свою діяльність, що сприятиме інвестиціям.

Негативні аспекти економічного бронювання:

  • Запровадження економічного бронювання виглядає несправедливо відносно військових, які мали високі зарплати у цивільному житті, а зараз уже багато місяців ризикують своїм життям на фронті без перспективи демобілізації.
  • Надмірне бронювання цивільних працівників може призвести до нестачі військовослужбовців, що своєю чергою може негативно позначитися на обороноздатності країни.
  • Існує ризик фіктивного працевлаштування та отримання бронювання працівниками, які насправді не мають важливого значення для виживання певного бізнесу. Схожу проблему продемонструвала система "Шлях" для волонтерів, коли дехто користувався нею не для волонтерської діяльності, а щоб виїхати з країни та уникнути мобілізації.

Зрозуміло, що для багатьох людей економічна мобілізація є рятівною соломинкою, щоб сховати свій страх бути мобілізованим за раціональним аргументом "я потрібніший у цивільному житті". Проте, на нашу думку, економічне бронювання не вирішує наявних проблем на рівні держави, натомість спричиняє потужніші.

По-перше, це рішення може бути сприйняте як несправедливе.

Індивідуальна економічна мобілізація створює або закріплює кілька ліній розколу в суспільстві:

  • між цивільними та військовими, які мали у цивільному житті чи мають зараз зарплату понад суму, яку потрібно сплатити, щоб забронюватися. Адже теперішні військові не можуть "викупити" себе з війська, а отже, перебувають у гірших умовах відносно тих, хто 2 роки уникав мобілізації і зараз отримає право уникати її за гроші.
  • між цивільними із зарплатою, яка дозволяє претендувати на бронювання, і людьми з меншою зарплатою. Такий конфлікт стане поживним ґрунтом для активізації наративу про "війну для бідних" (адже виходить, що бідніший чи менш цінний на думку роботодавця працівник має більше ризикувати життям).
  • між роботодавцями, які мають достатній дохід для бронювання працівників, і тими, хто має дуже обмежені ресурси, зокрема тому, що був змушений релокувати бізнес із зони бойових дій, постраждав через обстріли чи з інших причин.

Загалом, така система буде сприйматися (і вже сприймається) як спосіб "купівлі" відстрочки від військової служби, що підриває моральний дух армії та суспільства.

По-друге, економічне бронювання не дозволить профінансувати мобілізацію.

За нашими розрахунками, що базуються на доступній публічно інформації (яка може бути неточною), додаткові податкові надходження від економічного бронювання не покриють мобілізаційні потреби армії.

Так, потреба у новобранцях на 2024 рік, за різними оцінками та заявами представників влади, – від 100 до 500 тисяч осіб. Аби мобілізувати 400 – 500 тисяч осіб, за словами голови бюджетного комітету Роксолани Підласої, потрібно 322 мільярди гривень додаткових видатків на одяг, навчання, харчування і грошове забезпечення (без урахування витрат на зброю і техніку). Натомість, за прогнозами авторів законодавчих ініціатив, від економічного бронювання бюджет додатково отримуватиме щорічно 200 мільярдів гривень. Для того щоб отримати таку суму надходжень, потрібно забронювати понад 800 тисяч осіб.

При цьому уже заброньовано 565 тисяч чоловіків із тих, хто потенційно може бути мобілізований (всього в Україні близько 11,1 мільйона чоловіків від 25 до 60 років, які потенційно можуть бути мобілізовані. З урахуванням демобілізованих, осіб з інвалідністю, тих, хто має право на відстрочку, орієнтовний мобілізаційний ресурс України становить 5 мільйонів чоловіків за дослідженням texty.org.

За даними Мінфіну (Національна стратегія доходів до 2030 року), зарплату понад 20 тисяч гривень мають 1,9 мільйона українців. Можна припустити, що трохи більш ніж половина (тобто 1 мільйон) із них чоловіки (адже рівень участі в робочій силі чоловіків історично вищий, ніж жінок). Скільки з них теоретично можуть бути мобілізованими? Якщо брати нижню межу мобілізаційного потенціалу та верхню оцінку потреби у новобранцях, виходить, що, наприклад, 2023 року потрібно було б мобілізувати 10% тих, хто потенційно може піти до війська.

Якби мобілізація проводилася випадковим чином (наприклад, за допомогою лотереї), з цієї групи потрібно було б призвати 100 тисяч осіб (10% від 1 мільйона). Якби ці 100 тисяч осіб захотіли себе забронювати, надходження до державного бюджету від підвищеного військового збору становили б 24,5 мільярда гривень або лише 7,5% від щорічної потреби з фінансування мобілізації 400 – 500 тисяч осіб, згаданих вище. Звісно, ми не врахували інші чинники – наприклад, що можливість економічного бронювання можуть отримати ФОП, що із 1 мільйона людей із зарплатою понад 20 тисяч гривень частина можуть бути вже заброньовані як цінні фахівці, а також що компанії будуть сплачувати не лише військовий збір, а й інші податки, але навіть такі прості розрахунки показують, що надходження від економічного бронювання не покривають раніше озвучені мобілізаційні потреби.

Структура діапазонів зарплат

Структура діапазонів заробітної плати за даними Пенсійного фонду України з Національної стратегії доходів до 2030 року

Водночас можливість бронювання працівників, що сплачують більші податки, може створити нерівномірний розподіл трудових ресурсів, коли підприємства важливих, але менш прибуткових галузей (наприклад, поштові послуги, ритейл, легка промисловість) будуть змушені скоротити діяльність чи закритися, натомість усі працівники фінансового сектору чи IT будуть заброньовані.

По-третє, це рішення не буде стійким.

Економічне бронювання не мотивуватиме нових людей приєднуватися до війська, а навпаки дасть законну можливість уникнути мобілізації тим, хто має відносно високий дохід. Отже, кількість тих, кого потенційно можна мобілізувати, зменшиться.

Через це доволі скоро у влади виникне потреба переглядати категорії заброньованих та людей з відстрочкою та скорочувати їх. Імовірно, будуть підвищені й суми, які потрібно сплатити, щоб залишатися заброньованими, а тих, хто не зможе їх сплачувати, мобілізують. Це виглядатиме як порушення владою своєї "обіцянки" – не мобілізувати тих, хто сплачує певну суму податків (можливо, хтось навіть використає власні заощадження, щоб фіктивно влаштуватися на підвищену зарплату). Це знизить довіру до влади.

При наскрізному бронюванні найбільш освічених та професійних українців Сили оборони можуть зіткнутися з нестачею кваліфікованих кадрів, тоді як війна перетворюється на високотехнологічну і потребує оволодіння новими видами зброї, техніки, розуміння принципів роботи засобів радіоелектронної боротьби, використання дронів тощо.

Отже, на противагу незначному економічному ефекту економічне бронювання матиме значний негативний вплив на Сили оборони, суспільство та довіру до держави.

Довіра впаде і у військових, які не можуть звільнитися зі служби в обмін на сплату податків, і у людей із доходом менше визначеного рівня, і у роботодавців, що не можуть дозволити собі сплачувати визначену суму за цінних працівників, і у тих людей, хто спочатку підпаде під економічну бронь, а потім буде мобілізований через збільшення дефіциту людей у Силах оборони.

Отже, на нашу думку, економічне бронювання не зможе посилити Україну у її протистоянні з Росією.

Тому ми пропонуємо владі зосередитися на таких політиках:

  • Підвищення мотивації приєднуватися до війська. У опитуванні Info Sapiens на замовлення Texty.org.ua серед головних причин сумнівів потенційні мобілізовані називають ризик опинитися "на нулі" з поганою підготовкою чи без неї, поганих командирів, недостатнє матеріальне забезпечення, невизначеність строків служби. Держава може й повинна розв'язати ці проблеми.
  • Сталість та передбачуваність підходів до призову. Захист держави є обов'язком громадян. Тому потрібно формувати в суспільстві думку, що кожен має бути готовий стати до лав ЗСУ. Політика з обов'язкового навчання молоді є правильним і логічним кроком. Однак не зайвим буде навчання й дорослих, навіть тих, хто зараз заброньований чи має відстрочку.
  • Навчання до мобілізації усунуло б іще один фактор уникнення мобілізації. Зараз шлях в армію – це рішення, яке майже неможливо змінити чи скасувати. Це відштовхує тих, хто не зобов'язаний мобілізуватися, але міг би знайти себе в одній із військових професій, якби мав шанс протестувати її до підписання контракту із ЗСУ. Отже, навчання не після, а до мобілізації для тих, хто має право на відстрочку, могло б залучити до ЗСУ мотивованих добровольців.
  • Посилення роботи з жінками, які могли б приєднуватися до Сил оборони добровільно. Наразі немає чіткої процедури, яка дозволяє жінці потрапити на бажану посаду в ЗСУ. Звісно, українське військо розвивається, започаткувавши процедуру рекрутингу та відношень від військових частин, але вони не завжди працюють, як треба. Жінки після відповідного навчання могли б замінити значну частину чоловіків на штабних посадах та на лінії зіткнення (оскільки повномасштабне вторгнення триває понад два роки та не наближається до завершення, починати навчання є сенс навіть зараз, щоб був запас кадрів на майбутнє).
  • Квоти без прив'язки до рівня доходів для критичних підприємств діють уже зараз. На нашу думку, варто зберегти практику такого бронювання.

Окрім цього, для підтримки ділової активності та відповідно податкових надходжень варто здійснити відомі й давно очікувані кроки: припинити безпідставні перевірки, вилучення майна та блокування діяльності підприємств, реформувати митні та податкові органи та інше. Адже переважна більшість справ проти бізнесу не доходить до суду – тобто такі дії правоохоронців негативно впливають на бізнес, але не поліпшують становище споживачів або держави.

Нарешті, і бізнесу, і державі варто визнати, що український ринок праці змінився назавжди. Отже, доведеться наймати працівників без потрібних навичок і навчати їх, більше залучати жінок (в тому числі тих, хто самостійно ростить дітей, а отже потребує гнучкого графіка роботи), людей старшого віку та людей з інвалідністю (для цього може знадобитися переобладнання робочих місць та перегляд процесів).

Зрозуміло, що всі одночасно не можуть воювати, однак розподіл людей на військових і цивільних має бути максимально прозорим. По-перше, суспільство має розуміти й приймати те, що люди, які відповідають певним критеріям, більше користі принесуть поза ЗСУ (наприклад, енергетики). По-друге, люди, які у певний момент опиняться в ЗСУ, мають розуміти, чому це відбулося (наприклад, тому що так випав жереб) та що відбуватиметься після цього – як проходитиме навчання та служба, коли можливо буде демобілізуватися тощо. Формування цього розуміння вимагає від влади якісної комунікації з суспільством, а не гасел про "справедливу мобілізацію" (навряд чи хтось може пояснити, що це означає на практиці).

Протягом 2022 – 2024 років держава намагалася одночасно відповісти на два основні виклики: обороноздатність (забезпечення достатньої кількості військових для захисту країни) та економічна стабільність (збереження працездатності державних органів та підприємств).

Система бронювання військовозобов'язаних в Україні зазнала значних змін у період з 2022 по 2024 роки, намагаючись наздогнати нові потреби як війська, так і цивільного сектору. Спочатку бронювання застосовувалося до державних службовців, працівників силових органів та критично важливих підприємств. У 2023 – 2024 роках держава фактично запровадила економічне бронювання, оскільки, щоб бути визнаним критичним, підприємству стало достатньо відповідати трьом економічним критеріям.

Сьогодні триває дискусія про розширення економічного бронювання – тобто надання можливості бізнесу чи ФОПам забронювати співробітників або самих себе, сплативши певну суму до бюджету. На нашу думку, ця ідея не працюватиме – зібраних таким чином коштів буде недостатньо для проведення мобілізації, але водночас знизиться мотивація військових та почуття соціальної справедливості. До того ж економічна мобілізація навряд чи буде стійкою, тож ті, хто нею скористаються, через певний час почуватимуться ошуканими, що знизить довіру до влади. Натомість владі потрібно вести чесну розмову з суспільством (і зокрема з бізнесом) про те, як найбільш ефективно розподілити людські та фінансові ресурси у такий спосіб, щоб виграти війну.