Найкращий шанс для Пакистану, щоб врятуватися

24 Канал має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено. Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.

Демографічний дисбаланс у Пакистані

П'ять десятиліть тому Пакистан мав найсильнішу економіку в Південній Азії, випереджаючи Індію, Бангладеш і навіть Шрі-Ланку за рівнем доходу на душу населення. Сьогодні ситуація протилежна: дохід на душу населення Пакистану вдвічі менший, ніж у його сусідів. Пакистан поступається їм в освіті, охороні здоров'я та більшості інших показників розвитку. Хоча макроекономічне неефективне управління сприяло цьому спаду, часто не менш важливим фактором є швидке зростання населення.

До теми Війна або вода для населення: Індія поставила Пакистану ультиматум

Коли зростання населення випереджає зростання доходів, дохід на душу населення падає. Довгострокові наслідки є далекосяжними: більша чисельність населення, особливо з високим коефіцієнтом залежності, означає менші заощадження домогосподарств, менше інвестицій та повільніше економічне зростання. 

Населення Пакистану за останні півстоліття зросло у понад чотири рази. 36% його мешканців сьогодні – це діти віком до 15 років. Це значно більше у Бангладеш, Індії та Шрі-Ланці, де зростання населення різко сповільнилося за останні десятиліття. В результаті частка пакистанців працездатного віку залишається нижче 60%, порівняно з трохи більше ніж двома третинами в решті Південної Азії.

Цей демографічний дисбаланс створює величезне навантаження на заощадження домогосподарств. Коли кількість тих, хто працює, перевищує кількість утриманців, здатність суспільства заощаджувати зменшується. Це пояснює, чому рівень внутрішніх заощаджень у Пакистані на 20% нижчий, аніж в сусідніх державах.

Демографічний перехід Південно-Східної Азії протягом 1970-х і 1980-х років свідчить про те, що за частки населення працездатного віку рівень заощаджень у Пакистані міг би бути на десять відсоткових пунктів вищим. Це дозволило б значно збільшити інвестиції в інфраструктуру, освіту та промисловий розвиток, що сприяло б зростанню ВВП на 1 – 1,5% щорічно. Якщо підтримувати ці здобутки протягом 25 років, то вони могли б підвищити рівень доходів на 30 – 45%. Це достатньо, щоб скоротити розрив з Індією та Бангладешем.

Рівень інвестицій у Пакистані протягом десятиліть коливався на рівні близько 15%, що значно нижче, ніж в інших країнах Південної Азії. Хоча іноземна допомога та іноземні інвестиції надали певну підтримку, вони мало що зробили для вирішення проблеми дефіциту внутрішніх заощаджень та накопичення капіталу. Результатом є стагнація економіки, що схильна до повторення криз щоразу, коли зовнішнє фінансування вичерпується.

Фінансовий дисбаланс країни посилив проблему. Сьогодні майже дві третини державних доходів йдуть на виплату відсотків за боргом, залишаючи мало місця для державних інвестицій чи соціальних витрат. Спроби фінансувати дефіцит шляхом внутрішніх запозичень витіснили приватні інвестиції, що ще більше послабило зростання.

Пакистану потрібна ефективна стратегія

Пакистан зараз опинився на роздоріжжі. Поточна програма стабілізації, яку підтримує МВФ і яка невдовзі має бути розглянута Радою директорів, принесла деяке макроекономічне полегшення після того, як інфляція зросла майже до 40% у 2023 році, а валютні резерви впали до рівня, який ледве міг покрити три тижні імпорту. Рефінансування боргу офіційними кредиторами та падіння цін на нафту також забезпечили тимчасове полегшення.

Але соціальна та політична стійкість запропонованих МВФ заходів жорсткої економії залишається під серйозним сумнівом. Підвищення податків було прискорене, тоді як соціальні витрати та інвестиції були суттєво обмежені. Без нового пільгового фінансування немає фіскального простору для значущих економічних перетворень.

Ефективніша стратегія збалансувала б фіскальну дисципліну з довгостроковим розвитком, зосереджуючись на трьох ключових сферах. По-перше, Пакистан повинен вжити заходів для уповільнення зростання населення. Розширення доступу до освіти, особливо для дівчат, дозволило б жінкам вийти на ринок праці, а покращення послуг з планування сім'ї могло б допомогти знизити рівень народжуваності.

Бангладеш пропонує корисну модель: зростання населення значно сповільнилося, оскільки освіта та зайнятість жінок зросли. Цільові мікрофінансові позики для жінок також відіграли важливу роль. Якщо Пакистан зможе наслідувати приклад своїх сусідів і збільшити частку населення працездатного віку лише на 5% протягом наступного десятиліття, його рівень заощаджень суттєво зросте, що розблокує інвестиції та довгостроковий економічний потенціал.

По-друге, країна повинна реформувати свою податкову систему та покращити дотримання податкового законодавства. Розширення податкової бази, особливо в секторах, що оподатковуються недостатньо, та посилення збору податків можуть забезпечити додаткові 6% ВВП протягом наступних 6 років.

Принаймні половина цих доходів має бути спрямована на соціальні витрати та державні інвестиції. Це життєво важливо не лише для підтримки економічного зростання, але й для збереження громадської підтримки структурних реформ.

Зрештою, вирішальне значення має більша підтримка з боку міжнародної спільноти. Скоординоване пільгове фінансування від багатосторонніх та двосторонніх кредиторів може допомогти подолати критичні дефіцити у фінансуванні. Ці кошти слід спрямувати на високоефективні інвестиції в освіту, охорону здоров'я, розвиток робочої сили та кліматично стійку інфраструктуру.

Демографічний зсув не відбудеться за одну ніч, але основу можна закласти вже зараз. Завдяки правильному поєднанню політики та міжнародної підтримки Пакистан може скоротити розрив у заощадженнях порівняно зі своїми сусідами та сприяти інвестиціям, необхідним для відродження його економіки, що занепадає.