"Нову редакцію цього закону лобіювала сама НЕК, так, в нас плюс до того ще в зв’язку з минулорічним указом Президента стало зрозуміло, що з цією інституцією щось треба робити. Депутати не захотіли її ліквідовувати і вирішили оновити оцей профільний закон. Це більше питання доцільності, тобто, депутати перед виборами хочуть прозвітуватися перед електоратом", - пояснює медіаюрист Роман Головенко.
Зміни до закону, автором якого у 2003 році був, до речі, Леонід Черновецький, покликані захистити дітей від шкідливого впливу сучасного інформпростору, - пояснюють законотворці. Хоча деякі норми документу в новій редакції навряд чи засвідчують піклування про здорову дитячу психіку. Наприклад, Національній комісії України з питань захисту суспільної моралі надається право без рішення суду, протягом доби, вживати заходів щодо обмеження вільного доступу до електронних інформаційних ресурсів.
"Стаття 10 новоспеченого закону забороняє вживання нецензурних лайливих і брутальних слів у продукції. Під продукцією у ньому значиться і інтернет-сторінки. А отже будь-який коментар під вашим фото чи постом у соціальній мережі може дозволити державному регулятору закрити доступ до неї", - каже журналіст Ольга Кучер.
Будь-який коментар під вашим фото чи постом у соціальній мережі може дозволити державному регулятору закрити доступ до неї
Міру брутальності визначатимуть самі члени комісії. Хто вони? Скільки їх? Кому будуть підпорядковані? Невідомо, адже спеціального закону про діяльність комісії ще не існує. Та й з самим законом, що "регулюватиме мораль суспільства" є проблеми.
"Я як один із співавторів теж подав вже пропозиції до 2-го читання, щоб там деякі речі, що стосуються інтернету, щоб їх просто вилучити із закону, тому що там дійсно є моменти, такі недвозначні, що можуть підставляти просто власників сайтів, адміністраторів і так далі", - каже народний депутат, співавтор законопроекту Андрій Павловський.
Експерти наголошують - закон небезпечний загалом. Він накладає відповідальність за те, що є занадто абстрактним, адже чітко визначити, що таке "шкода суспільній моралі" практично неможливо.
"Реклама, як відомо, це продукт, в якому часто використовуються провокаційні речі. Не тільки гумор, але і речі пов'язані з сексом, зображенням дітей, тварин і так далі. На підставі норм, які виписані в цьому законі, а вони, повторюся дуже розпливчасті рекламодавці будуть змушені попередньо подавати матеріали в цю комісію, щоб бути впевненими, що їх не заборонять, це називається - корупція і створення "годівнички", - вважає голова координаційної ради Асоціації зовнішньої реклами України Артем Біденко.
Крім того, ЗМІ також можуть закрити за пропаганду чи лайливі слова. І застосувати цю норму можна ледь не до кожного видання. У телеканалів, наприклад, можуть виникнути проблеми через показ кінофільму не в нічний час, через, цитуємо за законом: "елементи, які викликають страх чи жах".
ЗМІ також можуть закрити за пропаганду чи лайливі слова
Незабарилися відреагувати на такі новації "Репортери без кордонів". Організація закликала парламент не ухвалювати законопроект.
“На нашу думку, якщо цей закон буде прийнято у такому вигляді, як зараз, він буде порушувати статтю 10 Європейської Конвенції з прав людини і статтю 11 Всесвітньої декларації прав людини, які були ратифіковані, у тому числі, вашою країною. Тому ми вважаємо, що ваша репутація тільки виграє від того, якщо ви не підтримаєте цей закон у другому читанні”.
Можуть потерпати від таких законодавчих ініціатив і митці. Зокрема, література цілком підпадає під дію нового закону. Нагадаємо, свого часу у Сполучених штатах Америки забороняли і "Пригоди Гекельбері Фіна" Марка Твена, і "10 негритят" Агати Крісті. Нині ці твори на перших місцях у рейтингах найпопулярніших.
"Люди, яка, зараз ми говоримо про літературу, читає, щоб вона не читала так чи інакше, вибачте за пафос, моральніша за ту людину, яка не читала нічого і в якої немає жодного культурного багажу. Фільтрувати цей багаж повинна тільки та людина, яка ним користується", - вважає письменник Андрій Кокотюха.
На боці письменника і підручники з теорії права в яких зазначається, що право, тобто закони, регулюють відносини між індивідом та державою, а мораль - із суспільством. Водночас, норами права, які встановлює держава і відповідальність за їх порушення - питання моральності представників цієї держави.