Найкращий спадок для молодої людини – народитися в бідності. Бо це стане стимулом для її подальшої діяльності та натхненної праці, – говорив Ендрю Карнеґі.

Він народився в убогій сім'ї шотландських ткачів, які у 1848 році переїхали до США. Грошей не вистачало ні на що, тому юний Ендрю, якому дванадцятий минав, був змушений міняти шкільну парту на брудну та галасливу залізничну станцію міста Піттсбург.


Ендрю Карнеґі в 16-річному віці з своїм братом Томасом

Йому не хотілося працювати. Юнак прагнув навчатися, галасувати й бешкетувати разом з однолітками, та скрутне матеріальне становище, в якому опинилася його родина, змушувало йти на роботу. Утім, бідність і стане початком майбутнього багатства, якого важкою працю наживе залізничний та металургійний магнат.

Читайте також: Одна історія. Карл Бенц – засновник однієї з найбільших атомобільних компаній

Спочатку він працював рядовим кур'єром, аж поки власник станції, мільйонер Томас Скот, не взяв його своїм особистим помічником. Цей епізод розділив життя Ендрю на до і після. Сумлінно працюючи, у свої 24, юнак стає топ-менеджером компанії Томаса Скота.

Під час громадянської війни Ендрю особисто керує залізничними перевезеннями військ Півночі та Союзом телеграфних ліній. Він допомагає відкрити додаткові залізничні напрями у Вашингтон. Та перемога Північних штатів не вирішує головного питання – роз'єднаності країни. Адже фундамент, на якому тримається будь-яка нація – це довіра та комунікації. Це розуміє молодий топ-менеджер. Тому він кидає всі сили, аби об'єднати країну. Об'єднати у прямому сенсі цього слова.

Ендрю впевнений, що головні об'єкти залізничних шляхів – це не станції, а мости. Бо скільки тисяч кілометрів колій не прокладай, а слабкий міст зводить всі зусилля нанівець. Потяги просто падають в річку, завдаючи компанії збитків, а продукція, що перевозиться, не потрапляє у інші регіони країни, гальмуючи як розвиток економіки, так і розвиток комунікацій та інфраструктури.

Юний Карнеґі розуміє, що головна проблема у міцності залізних конструкцій, які тримають міст. Потрібно винайти метал, який триматиме переправи так міцно, що будь-який перевантажений потяг зможе проїхати мостом без втрат.

У голову Ендрю приходить геніальна ідея. Він пропонує зводити мости зі сталевих конструкцій. На той час виготовлення сталі було надто затратною справою, і ніхто не вмів робити з неї великих деталей. Сталь служила матеріалом для виробництва виделок, ножів та ложок. Про щось більше годі було й мріяти.

Та Карнеґі вирішив кинути виклик технологіям і почав виробництво великих сталевих конструкцій. Разом з англійським інженером Генрі Бессемером він знайшов спосіб скоротити час виробництва однієї сталевої балки з двох тижнів до 15 хвилин. Всі гроші, які має, він вкладає у цей проект.

Читайте також: Одна історія. Як маленькому Моцарту вдалося підкорити тогочасного монарха Франції

1873 рік. Сент-Луїс. Ендрю Карнеґі керує будівництвом мосту зі сталевих балок через річку Міссісіпі. Йому 33 роки, і він неначе месія молодої нації, хоче здійснити неможливе – об'єднати два береги найбільшої річки Сполучених Штатів, об'єднати націю. Однак витрати постійно зростають. Він вже на два роки відстає від встановлених термінів.


Ендрю Карнеґі

Йому доводиться зупинити будівництво. Сталева конструкція сент-луїського мосту холодною домовиною нависла над річкою, яка розділяла країну на Захід і Схід. Та Ендрю не зупинився. Він вирішив звернутися до багатих американців та переконати їх інвестувати у цей проект:

Я більш ніж переконаний, що сталь – це наше майбутнє. Однак її виробництво у промислових масштабах займає більше часу, ніж мені здавалося спочатку. Крім того, це дороге виробництво. Прогнозую, що до кінця року нам знадобиться ще мільйон доларів. Та я впевнений, що на цей міст американці дивитимуться, як на восьме диво світу.

Чи вдалося Карнеґі добудувати міст – дивіться в програмі.