Як змінилося командування ВМС України за останні три роки

Нумо згадаємо події, які відбувалися у ці дні рівно три роки тому. Верховна рада звільнить Арсенія Яценюка, призначить новим прем'єром Володимира Гройсмана та затвердить новий склад Кабміну. Кабмін вирішить створити Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб.

Читайте також: П'ять років президентства Порошенка: що змінилось

Єврокомісія оголосила про подання законодавчої пропозиції щодо візової лібералізації для України. Україна та Литва підпишуть меморандум про підготовку Збройних сил. ГРУшників Єрофєєва та Олександрова засудять до 14 років в'язниці.

Звільнення командуючого флоту Гайдука: як все почалось

А ще три роки тому з інтервалом у пару тижнів стануться дві події, важливі для нашої обороноздатності. Під тиском громадськості і нашої організації, зокрема, буде звільнено командуючого флоту Сергія Гайдука. І згодом на його посаду буде призначено Ігоря Воронченка.

За час існування нашого фонду ми всього двічі дозволяли собі чинити відкритий тиск на Міністерство оборони та Генштаб. Усі подальші конфлікти ми намагалися вирішувати без медійного шуму. А вони, насправді, неодноразово були.

Чесно кажучи, ідея заглиблюватись саме у цю проблематику була не нашою. Але на початку лютого 2016 року я зібрав колег, щоб обговорити можливість нашого втручання в реформу МВС. Саме в ті дні стало зрозуміло, що переатестація міліціонерів уже стала фікцією і платною послугою, на якій заробляло керівництво МВС. Але з різних причин колеги мене не підтримали.

Сергій Гайдук

У той же час про проблеми на флоті говорили багато активісти, журналісти й самі моряки. На адресу командуючого Сергія Гайдука і його оточення звучали звинувачення в розкраданні майна флоту, знищенні кораблів та кумівстві. І майже для кожного такого аргументу знаходили підтвердження.

Наша зустріч з колегами відбувалася на фоні пов’язаних з цим подій. Можливо, частина з вас пам'ятає ось це відео:

Відео: інцидент, який став точкою неповернення в сприйнятті Гайдука громадянським суспільством

На ньому помітно інцидент, який став точкою неповернення в сприйнятті Гайдука громадянським суспільством. Військовий 801-го окремого протидиверсійного загону, який мав би охороняти військово-морські бази, протидіяти диверсіям, тероризму, займатись мінування і розмінування, звільняти кораблі, боротися з піратством і проводити антитерористичні операції, але, за словами моряків, найчастіше просто здійснював охорону Гайдука.

Так от. Ці хлопці перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинили ДТП. Після чого вони погрожували гранатою постраждалій стороні, а потім зникли з місця події і намагалися заховати автомобіль на території Західної військово-морської бази у місті Одеса. Вони спробували забрати автомат у військового. Так, як гопники забирають мобільні телефони. Їм все ж таки вдалось заїхати на територію бази. Після чого вартовий почав стріляти.

Інцидент стався 24 січня. В найближчий тиждень нікого не відсторонили, справу намагалися зам’яти, а винним виставити чергового, який не пропускав їх на територію частини. Тільки після громадського втручання про цей інцидент заговорили і 4 лютого Степан Полторак заявив, що двох офіцерів управління – старшину загону та командира групи – звільнять без вихідної допомоги і позбавлять військових звань.

І тут важливо розуміти, що цей інцидент не був єдиним. Він навіть не був головною претензією до командування ВМС. Він просто дуже наглядно показав реальний стан справ в українському флоті на той момент.

Після цього ряд організацій та фондів, зокрема, "Повернись живим", "Народний тил", "Народний проект", CombatUA, "Український мілітарний портал" та інші волонтерські та благодійні організації звернулись до президента з вимогою усунути Гайдука з посади командувача Військово-морських сил України.

В чому звинувачували Гайдука

В нашій петиції були перераховані основні "гріхи" Гайдука та його оточення. Ось частина з них:

1. Відсутність стратегії розвитку

► Після анексії Криму флот втратив майже 70% корабельного складу, частина військовослужбовців зрадила присязі і перейшла на бік Росії. На той час флот розвивався доволі хаотично. Була потрібна стратегія розвитку, яка б дала розуміння, в першу чергу, самим морякам, як відбуватиметься відбудова військово-морських спроможностей країни, які задачі стоять перед флотом в найближчі роки, як зміниться навчально-матеріальна бази та розвиток військової освіти. Морякам, які не зрадили присязі, було потрібно банально розуміти своє майбутнє.

2. Відмова і відгородження від іноземної допомоги

► Проте за два роки керівництва Гайдука цього не відбулось. За нашою інформацією, він всіляко намагався відмежуватись від співпраці з іноземними фахівцями, які могли допомогти в розробці та імплементації стратегії.

► Коли західні фахівці у відповідності до принципів та підходів країн НАТО написали програму розвитку флоту, Гайдук її проігнорував. І в Брюсселі замість узгодженого документу він представив власний. Погоджена з НАТО стратегія пропонує зменшення вищого офіцерського складу, оптимізацію штабів, варіант Гайдука же навпаки пропонував їх збільшувати. Після цього співпраця з НАТО у військово-морській сфері тимчасово призупинилась.

Читайте також: Конфлікти в Словенії, Хорватії та Косово: маловідомі історії про найкривавіші Югославські війни

► Допомогу від інших держав Гайдук відмовлявся отримувати. Так, зокрема, в 2015 році він не підписав запит послу Канади про надання безоплатної допомоги у вигляді водолазного обладнання для флоту на суму 30 мільйонів доларів США. Через це поставка обладнання для наших військових не відбулася. Після того Канада більше не пропонувала водолазне спорядження, але іншу допомогу вона надає.

► У червні 2015 року Гайдук відмовився від пропозиції Шведського військового флоту про обмін досвідом між штабами флотів через "недоцільність". Також він неодноразово відмовлявся від безкоштовного навчання водолазних підрозділів ВМС України як за рахунок волонтерів, так і на безоплатній основі у Франції. Ґрунтовних причин на те не було.

► Ще одна з претензій, як від суспільства, так і від флоту: було його умисне затягування отримання Україною американських катерів класу "Айленд". Катери класу Island почали створювати в 1980-х роках для патрулювання берега, пошуково-рятувальних операцій. США ж були готові їх передати їх на безоплатній основі: ми мали профінансувати їхнє відновлення, навчання екіпажів, транспортування та дооснащення.

Гайдук тоді стверджував, що американські "Айленди" дорогі і ремонтувати їх доведеться за кордоном. Але це доволі маніпулятивний аргумент, адже Україна здатна проводити їхній ремонт та обслуговування.

Церемонія передачі Україні двох катерів класу "Айленди" відбулась тільки через два роки після звільнення Гайдука з посади, в вересні 2018.

Гайдук вважав, що Україні необхідні кораблі класу корвет та фрегат, а швидкохідні ударні катери можуть існувати лише як доповнення до них. Цю тему ми уже обговорювали у цій студії у інтерв’ю з адміралом Ігорем Кабаненком.

Інтерв'ю з Ігорем Кабаненком: Чому Росія розпочала військову агресію в Азовському морі: відповідь українського адмірала

Якщо коротко – то Україна з чисто фінансових і виробничих причин не здатна дати симетричну відповідь Росії на морі. Вона не може виставити по корвету проти кожного російського корвета, по ракеті – проти російських ракет, те саме стосується фрегатів, тральщиків, берегової оборони і підводних човнів.

3. Кумівство

► Головною претензією до Гайдука була саме відсутність стратегії розвитку флоту, на другому місці йшов безлад у ВМС та кумівство. В результаті нашого запиту було сформовано комісію, яка здійснила комплексну перевірку зазначених нами фактів.

Перевірка Гайдука комісією

Комісія, підтвердила частину претензій, які були озвучені відносно Гайдука. Зокрема, про те що його син, не відповідаючи необхідним критеріям, був відправлений в Канаду на мовні курси. Його заступники приймали на роботу свої родичів, порушуючи закон про "Запобігання корупції".

Серед іншого – керівництвом флоту приховувались факти дезертирства та самовільного покидання частин військовослужбовцями, а також викрадення зброї.

Але найголовнішою претензією усе одно була відсутність стратегії розвитку та свавілля в окремих підрозділах ВМС. У якості вирішення ми пропонували СБУ здійснити перевірку керівництва флоту, а Міністерству оборони провести переатестацію штабу ВМС.

Читайте також: Україна, обравши проросійського кандидата, повторить сумнозвісний приклад Молдови

На жаль, ця історія обмежилася лише його відстороненням від посади, а в подальшому – і звільненням, але лишилася його команда.

Нове керівництво: чи відбулись зміни

► Новий командуючий флотом Ігор Воронченко вирішив не втрачати керованості і не робити різких кроків. Не маючи своєї команди, він почав працювати з існуючою, яку так і не було переатестовано. Воронченко користувався великою повагою та авторитетом серед моряків.

Читайте також: Бачив смерть своїми очима: зворушлива історія молдованина, який захищає Україну на Донбасі

► Після захоплення Верховної Ради та Ради міністрів в Криму він звертався до Міноброни та керівництва ВМС з проханням надати дозвіл застосувати танки для захисту суверенітету. В 2014 році приблизно 7 місяців він командував силами АТО в Луганській області.

► За часів керівництв Гайдука, в одному з військово-транспортних літаків АН-26 було встановлено міні-бар та шкіряні дивани і використовувався він не для воєнних цілей, а для перевезення командування. Одним із перших же рішень Воронченка на посаді було переобладнання цього літака для воєнних цілей.

В результаті призначення Воронченка ситуація на флоті покращилася. Більше не було такого свавілля, як взимку 2016 року, настільки гучні скандали більше не повторювались. Суттєво покращилась внутрішня та зовнішня комунікації та взаємодія, знизились внутрішні протистояння.

► Воронченко особисто відвідує частини, спілкується з моряками, намагається деякі проблеми вирішувати на місці. Він відкритий для спілкування з пресою, не намагається сховатись від незручних питань чи проблем. Потенціал військ берегової оборони та морської піхоти був збільшений, за останні роки були сформовані нові частини та підрозділи.

Ігор Воронченко

► Проте отримання катерів класу "Айленд" гальмувалось, а замість них наш флот купував у заводу "Кузня на Рибальському" малі броньовані артилерійські катери. І навіть заходила мова про ремонт сорокалітнього корвету "Вінниця".

► "Стратегія розвитку ВМС України до 2035 року" тривалий час не оприлюднювалась. Її ми побачили тільки в листопаді минулого року. Вона була розроблена з врахуванням міжнародного досвіду, має п'ять розділів та впроваджуватиметься в три етапи.

Загалом, її наявність – це добра ознака, адже завдяки їй з’являється розуміння, як має розвиватись флот, які часові рамки для кожного з етапів розвитку. Проте для воюючої країни потрібні більш швидкі рішення, адже ця концепція, фактично, відкладає реальні зміни на 5-10 років.

Крім того, в найближчі роки концепція не передбачає посилення надводних сил флоту, вона орієнтовна на береговий компонент, а це не дуже правильно, адже флот, перш за все, – це сили та засоби в морі. І після подій у Керченській протоці це не варто якось іще додатково пояснювати.

Читайте також: Як українцям вберегтись від ворожої пропаганди: поради дипломата

Зараз мене часто питають: чи варто було три роки тому піднімати бунт заради таких результатів? Чи варто було брати на себе відповідальність і наполягати на звільненні офіцера, який сам по собі не є поганою людиною.

Так, вам не почулось. Сергій Гайдук нормальний чоловік, і багато хто його вважає патріотом, незважаючи на наведені мною факти. І я згоден з цим. Просто нормальний чоловік – це не професія. Професія – це обов’язки і спроможність їх виконувати. А якщо ти командуєш флотом – то від твого професіоналізму залежить і життя тисяч людей та безпека держави.

Те що відбулося – було формою громадянскього контролю над Збройними силами. Чимось таким, що принципово не може відбутися ну скажімо у Росії... А у нас – може.

Ви можете запитати: чи задоволений я результатами нового командування? І я відповім, що ні. Вони теж на роки затягнули публікацію концепції. Зробили ставку на команду Гайдука і не провели переатестацію офіцерів командування. Я можу продовжувати цей список. Але сенс?

Читайте також: Війна за реальність: навіщо Росія змушує українців в усьому бачити лише негатив

Тоді ми виконали свою функцію. І виконаємо її знову у разі потреби. Так само ми готові й допомогти флоту. Скажу більше – ми це і так робимо. Бо це Україна, а не Росія. Бо люди тут допомагають своїй армії і мають свою точку зору та вплив. От і все. Це усе, що я хотів сказати про події, які мали місце три роки тому. І одним з учасників яких я мав честь бути.