За майже 10 місяців активної війни Росія зазнала непоправних втрат. Її армія майже знищена, елітні частини загинули під Києвом, замість них набрали недосвідчених "мобіків" і зеків, які змушені воювати вже не сучасною зброєю, а технікою в кращому випадку 50-річної давнини. 24 канал аналізує чи з'явилися вже шанси для встановлення миру на умовах України та Заходу.

Цікаво "Гарантії безпеки" – старий російський наратив: в ISW проаналізували скандальну заяву Макрона

Зміна вектору

Війна проти України зруйнувала міф про “другу армію світу”, а санкції повільно вбивають російську економіку та прирікають кілька поколінь росіян на злидні, російський ракетний терор не досяг результату і лише посилив рішучість українців та їх підтримку у світі.

Росія нині є світовим вигнанцем. Це яскраво засвідчив саміт G20, який в Україні доволі влучно назвали G19. Цей захід став місцем громадянської страти Росії та особисто Путіна. Останньому цивілізований світ відвів роль головного давньоримського злодія – Катіліни, а роль справедливого Цицерона взяв на себе британський прем'єр-міністр Ріші Сунак.

Напередодні він у своїй статті у The Telegraph фактично четвертував Путіна.

Справжні лідери беруть він відповідальність. Вони не ховаються. Однак на саміті G20 в Індонезії цього тижня одне місце залишиться вакантним. Людина, яка несе відповідальність за кровопролиття в Україні та економічні проблеми в усьому світі, не з'явиться там і не зустрінеться віч-на-віч зі своїми колегами. Він навіть не намагатиметься пояснити свої дії. Натомість він залишиться вдома, тоді як поточні проблеми вирішуватимуть усі інші,
– Ріші Сунак виголосив сучасну версію славетної промови Цицерона "Доки ти будеш, Катіліно, зловживати нашим терпінням?".

Вже давно ніхто навіть не розглядає варіант укладення умовного "Мінську-3", ситуація докорінно інша – Україна перемагає на полі бою, а в Путіна немає союзників у Європі, таких як Ангела Меркель. Найважливіше те, що президент України нині – вже не об'єкт політики, як у 2015, а повноправний суб'єкт, а разом з ним – і вся держава, яку він представляє, а також – оспіваний редакторами журналу Time український дух.

Коли хтось хоче переговорів, він такого не робить. Чи справді переговори допомагають побороти терор? Треба всім чесно дати собі відповідь на це питання. Терористів знешкоджують,
– наголосив Володимир Зеленський.

Зеленський також наголошував в інтерв'ю FT, що відмовляється навіть теоретично обговорювати будь-який результат війни, який не передбачає повернення Криму під контроль України – військовим чи дипломатичним шляхом.

Бог з машини

У цій ситуації правлячий в Росії режим панічно шукає варіанти виходу з глухого кута та намагається влаштувати бодай якісь "переговори". План росіян простий – чекати та сподіватись на те, що в Давньому Римі називали Deus ex machina, а на болотах – "російський авось".

Важливо Чому стратегія ракетного терору Росії зазнає фіаско

Втім, і цей план зазнає невдачі. "Підступні українці" не хочуть навіть чути про переговори без чергових "жестів доброї волі" (для початку – це звільнення всіх окупованих територій України в кордонах 1991 року) та зміни влади у Кремлі, а цивілізований світ, який росіяни називають то "колективним Заходом", то "шановними партнерами", демонструє несподівану міць, єдність та послідовність стратегії того, що Україна має не лише не програти, але й перемогти.

Останній бастіон, що стояв на заваді "плану перемоги", впав нещодавно – після українських атак на дальні російські аеродроми стратегічної авіації (та сама складова ядерної тріади) та мовчазної згоди США на це. За кілька тижнів до цього Європарламент визнав російським режим терористичним і зажадав створення спеціального трибуналу для воєнних злочинців з Росії.

Також було знято табу щодо дискусії про озброєння українців сучасними танками, літаками, БПЛА, а також системами Patriot і ATACAMS. Рано чи пізно – Україна все це отримає й застосує проти окупантів, де б вони не були. Для порівняння, перед російським вторгненням мова йшла лише фактично про партизанську зброю та готовність прийняти біженців і організацію роботу українського уряду в екзилі.

Росія – на шпагаті

Росія після серії програшу та оприлюднення численних фактів воєнних злочинів, що набули характер спланованого геноциду, сама загнала себе у глухий кут. "Свято анексії" українських територій, які Росія навіть не контролювала повністю, а згодом взагалі змушена була залишити єдиний загарбаний з початку вторгнення обласний центр, ще більше ускладнили ситуацію.

Якщо раніше західні аналітики могли вважати окупований Крим – певною "червоною лінією", оскільки ця оголошена росіянами своєю територія ніби є під захистом "ядерної парасольки" Путіна та твітера Медвєдєва, то втеча з Херсона (на який так само повинен був поширюватись цей захист) показала, що король – голий. Ба більше, нині склалася ситуація, коли в Росії взагалі немає чітко визначених і визнаних кордонів (що це, як не сигнал сусідам імперії, які мають давню історію територіальних втрат і претензій).

У цій ситуації кожен наступний крок росіян – лише погіршення позиції, яка давно вже сама по собі є програшною. Росія стільки разів говорила, що не віддасть Крим, а потім Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області, що наполягає на виконанні свого ультиматуму НАТО початку 2022 року (того самого, де вимагала відкату до базових налаштувань 1997-го з мораторієм на розширення альянсу на схід.), що нині просто не може дати задню.

Єдиний вихід для Путіна

Що залишається для Росії та її верхівки? Тільки програш. Проте, він може бути різним. Й саме за це нині йдуть великі торги.

Один із варіантів збереження обличчя для Росії запропонував президент Франції Макрон, який змушений вести з Путіним телефонні переговори. Він заговорив про певні гарантії для Росії та особисто для Путіна.

Ця тема буде частиною тем для миру, тому нам потрібно підготувати те, що ми готові зробити, як ми захистимо наших союзників та держави-члени і як дати гарантії Росії того дня, коли вона повернеться за стіл переговорів. Це означає, що один із основних моментів, який ми повинні вирішити, як завжди казав президент Путін, – це страх перед тим, що НАТО підійде прямо до його дверей, і розгортання зброї, яка може загрожувати Росії,
– Макрон розмірковує над гарантіями для держави-агресора в інтерв'ю каналу TF1 на початку грудня.

Заява Макрона не містила жодної конкретики, проте, мала чималий резонанс, а значить, досягла своєї мети – започаткувала дискусію. Головне – у правильному руслі, а саме – обговорення умов капітуляції Росії.

Сюди ж гарно лягає і заява президента Байдена під час спільної з Макроном пресконференції про те, що США схвалять мирні переговори, але за умови, що Росія продемонструє свою зацікавленість у припиненні війни, а не отриманні "паузи" для нової мобілізації росіян та збирання нових ракет з крадених мікрохвильовок і пральних машин.

На початку грудня Путін поговорив і з німецьким канцлером Олафом Шольцом. Російський диктатор поскаржився, що допомога зброєю, яку Захід надає Україні, "призводить до того, що Київ цілковито відкидає ідею будь-яких переговорів". Шольц у відповідь закликав Путіна знайти дипломатичне вирішення конфлікту, яке "включало б виведення російських військ" з України.

До теми Для чого Путіну шамани та бойові "маги" в армії

Фактично, це умови не миру, а капітуляції Росії. Щось подібне, мабуть, відчували німці у вагоні маршала Фоша напередодні підписання перемир'я з Антантою 11 листопада 1918 року. Але перед цим було зречення кайзера Вільгельма II та призначення нового лідера держави – Фрідріха Еберта – канцлером. І саме Еберт, а не кайзер ставив свій підпис під документом про завершення Першої світової війни.

Так само може не дочекатися своєї поїздки до "Комп’єнського лісу" Володимир Путін, як росіяни вперше за 10 років не дочекаються традиційно великої пресконференції Путіна, звернення до Державної Думи та новорічного банкету у Кремлі.

Правление было повсюду прекращено; помещики укрывались по лесам. Шайки разбойников злодействовали повсюду; начальники отдельных отрядов самовластно наказывали и миловали; состояние всего обширного края, где свирепствовал пожар, было ужасно... Не приведи бог видеть русский бунт, бессмысленный и беспощадный,
– Пушкін у повісті "Капітанська дочка" з далекого 1836 року передає привіт росіянам майбутнього (цитується мовою оригіналу).

А далі Росія нарешті розпочне справжні мирні переговори та отримає гарантії, можливо, їх нададуть українські миротворці.