29 вересня 2026 року в Рабаті відбулася історична подія. Король Марокко Мухаммед VI призначив Фатіму Еззагру Ель-Мансурі на посаду прем'єр-міністра – вона стала першою жінкою, яка очолила уряд цього північноафриканського королівства.

Після перемоги партії Ель-Мансурі на парламентських виборах перед нею постали серйозні виклики: повернути довіру громадян до політичних інститутів, скоротити безробіття серед молоді та побороти соціальну нерівність всередині марокканського суспільства.

24 канал розповідає, хто така перша прем’єр-міністерка в історії мусульманського королівства, яким чином вона прийшла до влади та які виклики перед нею тепер постали.

Фатіма Еззагра Ель-Мансурі народилась у 1976 році у сім’ї політиків та держслужбовців, вона – виходець з еліти. Її батько – Абдеррахман Мансурі – роками обіймав посаду паші – намісника міста, а згодом представляв королівство як посол в Об'єднаних Арабських Еміратах.

Фатіма навчалась у французьких школах Марракеша, вивчала право в університетах Марокко, Франції та згодом – Сполучених Штатів. 2005 року розпочала юридичну кар'єру і заснувала власну фірму, що спеціалізувалася на комерційних справах.

У велику політику Ель-Мансурі увійшла 2009 року одразу зі скандалом. Балотуючись від PAM (Партія автентичності й сучасності, - 24 канал), 33-річна юристка перемогла на виборах мера Марракеша та стала першою жінкою на чолі четвертого за розмірами міста в країні. Але вже за місяць суд анулював результати виборів, посилаючись на фальсифікації – виборчі бюлетені нібито видавали завчасно, а частину протоколів знищили. Ель-Мансурі оскаржила рішення суду і у вересні того ж року підтвердила законність своєї перемоги.

У 2009 році Фатіма Еззагра Ель-Мансурі стала першою жінкою у Марокко, яка очолила місто / Фото – AFP / Abdel Majid BZIOUAT

"Я хочу керувати, подаючи приклад", – заявила Ель-Мансурі, ставши мером, після чого передала власну зарплату в еквіваленті 480 євро на покриття витрат міських службовців. Вона запровадила щотижневі зустрічі з містянами, обіцяла підключити до води й електрики 20 тисяч занедбаних домогосподарств і переорієнтувала туристичну політику (Марракеш – туристична візитівка Марокко) на допомогу бідним районам.

2011 року, на тлі Арабської весни й внутрішньопартійних чвар, Ель-Мансурі подала у відставку, але скасувала рішення вже наступного дня, отримавши гарантії невтручання вищих чиновників у її роботу. А за рік відкрито зіткнулася з міністром юстиції Мустафою Рамідом через його заяви про туристів, які начебто приїжджають до міста, щоб "чинити гріхи та відвертатись від Бога".

На посаді міської голови Ель-Мансурі протрималась шість років, після чого вирішила перейти на новий політичний щабель. З 2011 року вона була депутаткою у нижній палаті марокканського парламенту, але уже 2021 року повернулась на посаду голови муніципальної ради Марракеша.

Того ж року її політична вага зросла ще сильніше: у новому уряді Азіза Аханнуша Ель-Мансурі отримала портфель міністерки національного планування, урбанізації, житлової політики й міського розвитку.

Під час її перебування на посаді міністерство займалося низкою ключових питань, зокрема програмою прямої підтримки житла для бідних, реформами у сфері міського планування та просторового розвитку. Найбільшим викликом на цій посаді стала відбудова регіону Аль-Хауз після руйнівного землетрусу 2023 року, який забрав життя майже трьох тисяч людей і завдав величезної шкоди туристичній інфраструктурі.

У лютому 2024-го вона зробила ще один крок нагору, очоливши саму Партію автентичності й сучасності, від якої балотувалась спочатку на посаду мера, а потім і в парламент. Цікаво, що PAM свого часу заснував Фуад Алі Ель-Хімма – близький друг короля Мухаммеда VI, з родиною якого Ель-Мансурі пов'язана через шлюб родичів. Саме цей факт критики розкручують найбільше та заявляють, що швидке просування кар'єрними сходами їй забезпечили кумівство та родинні зв'язки.

Попри критику інших, Ель-Мансурі разом зі своєю партією почала підготовку до дванадцятих парламентських виборів у Марокко.

Фатіма Ель-Мансурі надихнула багатьох жінок, і не лише в Магрибі чи арабському світі / Фото – Maghreb Arabe Presse

23 вересня цього року суспільство зробило свій вибір – і результат став великою несподіванкою. Партія Національного об'єднання незалежних чинного прем'єра Азіза Аханнуша, що керувала країною п'ять років та була фаворитом, зазнала відчутної поразки на тлі суспільного невдоволення урядом. Натомість PAM здобула найбільше голосів, збільшивши представництво в нижній палаті парламенту до 97 місць.

Для абсолютної більшості партії не вистачає ще 100 мандатів, тож зібрати коаліцію у строкатому марокканському парламенті з вже наявною опозицією буде важко.

Але найгостріша інтрига розгорнулася не між партіями, а всередині самої PAM. Ще до виборів у політичне бюро партії несподівано влився Фузі Лекжаа – багаторічний президент Королівської марокканської футбольної федерації (збірна країни за його каденції стала топом не лише в Африці, але й у світі) й міністр бюджету чинного уряду.

У 2030 році Марокко, разом з Іспанією та Португалією (але вже без України), має приймати Чемпіонат світу з футболу, тож людина, що організувала в 2025 році проведення в Марокко Кубка африканських націй, була очевидним кандидатом на крісло прем’єра.

Король Марокко Мухаммед VI приймає Фатіму Еззагру Ель-Мансурі, яку призначили першою жінкою-прем'єром Марокко, у Королівському палаці в Рабаті, Марокко, 29 вересня 2026 року. / Фото – Королівський палац Марокко

Утім, 29 вересня, усього за кілька днів після оголошення результатів, король Мухаммед VI поклав край внутрішній інтризі, особисто доручивши формування уряду саме Ель-Мансурі. Вона стала першою в історії жінкою на чолі марокканського уряду, а також третьою жінкою-прем’єркою в історії всього арабського світу, після туніських прем'єрок Наджли Буден і Сари Заафарані.

Найгостріша проблема, з якою зіткнеться уряд Ель-Мансурі, вже заявила про себе ще до її призначення. У вересні-жовтні 2025-го Марокко накрила хвиля наймасштабніших молодіжних протестів за останнє десятиліття, пов’язаних з низьким рівнем працевлаштування молоді.

За даними ABC News, рівень безробіття серед осіб віком від 15 до 25 років сягає 37%. Обурення переросло в цілий рух за права молоді GenZ 212 – названий за міжнародним телефонним кодом країни.

Марокканська молодь протестує проти соціальної нерівності всередині королівства. Пізніше ці демонстрації призведуть до заснування руху GenZ 212. / Фото – Enes Yıldırım / Anadoluimages

Фатіма Еззагра Ель-Мансурі в офіційній передвиборчій програмі заявила про створення щонайменше одного мільйона нових робочих місць для зниження критичного рівня безробіття, будівництво 500 000 будинків для сімей та 100 000 для молоді, модернізацію 1600 медичних центрів і 90 лікарень, а також формування "Уряду Чемпіонату світу з футболу 2030 року".

Сам Чемпіонат світу з футболу, який Марокко має приймати вже за 4 роки, може бути найбільшим каменем спотикання для нової прем'єр-міністерки. Хоча така значна подія може залучити велику кількість туристів і створити нові робочі місця, критики Ель-Мансурі зазначають, що Чемпіонат лише додасть проблем до уже наявних.

Для бажаних реформ Марокко потрібне стійке економічне зростання понад 5% на рік, а інвестиції в інфраструктуру для ЧС-2030 можуть висмоктати значні кошти із державного бюджету. Чемпіонат світу 2022 року обійшовся Катару у колосальні 229 мільярдів доларів, а 2014 року Бразилія витратила на чемпіонат майже 12 мільярдів доларів, що обернулось для країни фінансовою кризою.

До цього додається дефіцит води через кліматичні зміни, що б'є по сільському господарству й цінах на продукти, потреба завершити реформу системи соціального захисту, а також боротьба за права жінок всередині королівства.

Потік мігрантів із Марокко намагається дістатися іспанського анклаву Сеута, липень 2026 року / Фото – AP/Antonio Sempere

Також Ель-Мансурі має врегулювати політичну кризу у відносинах з Іспанією, яка розгорілась на тлі Сеути – іспанського анклаву в Африці, через який тисячі нелегальних мігрантів намагаються прорватись на територію ЄС.

Марокко стало першою африканською та арабською державою, яка надала Україні військову допомогу, передавши в 2023 році 20 модернізованих у Чехії танків Т-72Б та запчастини до них.

Ця співпраця відповідає зовнішньополітичним викликам і важлива для Рабату також. Марокко має відстоювати суверенітет над Західною Сахарою, підтримувати баланс у відносинах з ЄС та США, стежити за геополітичними зрушеннями в сусідньому регіоні Сахелю, де Росія зміцнює позиції через свій "Африканський корпус". Тож українська експертиза у питаннях протидії росіянам точно стане в пригоді.

Київ завжди мав хороші політичні та економічні відносини із Рабатом, тож на цьому фундаменті варто будувати діалог і з новим урядом Ель-Мансурі: перша жінка на чолі марокканського уряду, зосереджена на внутрішніх реформах, може стати не просто прагматичним партнером, а й важливою опорою України в її боротьбі за вплив на континенті, де Росія й досі не здає своїх позицій.