Це був час, коли новонароджена держава опинилася в абсолютному дипломатичному вакуумі, балансуючи над прірвою розпаду радянської імперії. 24 Канал розповість про все це трохи докладніше.
Югославський сценарій з ядерним арсеналом: чому Захід мав острах до незалежності України?
Проголошення Незалежності України потребувало додаткової легітимізації через референдум – тобто це не була чиясь забаганка або випадкове рішення. Щоб пояснити ситуацію, слід подивитися на неї очима Заходу – той не просто не чекав на нову державу на теренах руїн СРСР, а панічно її боявся. Адміністрація Джорджа Буша-старшого розглядала розпад Радянського Союзу не як тріумф демократії, а як прелюдію до глобальної катастрофи. У серпні 1991 року, коли український парламент проголосував за Незалежність, у Вашингтоні, Лондоні та Парижі перед очима лідерів стояв кривавий привид Югославії. Але югославський сценарій на теренах СРСР мав би одну жахливу відмінність – ядерну зброю.
На території України на той момент був третій за потужністю ядерний арсенал у світі, зокрема міжконтинентальні балістичні ракети, які на Заході класифікували як SS-18 Satan. Британська преса восени 1991 року рясніла аналітичними статтями, де Україну називали "небезпечним уламком імперії". А західні лідери, від Маргарет Тетчер (яка ще раніше порівнювала Україну з Каліфорнією, відмовляючи їй у праві на суб'єктність) до Франсуа Міттерана, вимагали від Михайла Горбачова збереження бодай конфедеративного центру для контролю над "ядерною кнопкою".
Тому рішення Верховної Ради від 24 серпня сприйняли на Заході не як остаточний вердикт, а як емоційний бунт місцевої еліти після провалу путчу ГКЧП у Москві. Ба ще й американські юристи вказували на вразливість серпневого рішення – Акт проголошення незалежності приймав парламент, обраний ще за радянських часів, у 1990 році, а більшість там належала комуністичній номенклатурі. Західні дипломати ставили логічне запитання – якщо завтра політичний вітер у Москві зміниться, чи не проголосує цей самий парламент за повернення до складу оновленого СРСР?
Саме тому вже у постанові Верховної Ради, що супроводжувала Акт, з'явився пункт про проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня. Це був не просто політичний компроміс, а єдиний можливий ключ до міжнародного визнання. Західні демократії дали чітко зрозуміти – вони не визнають незалежність, проголошену кулуарно. Їм потрібен був голос народу, який неможливо було б оскаржити ані в Москві, ані на засіданнях Ради Безпеки ООН. Тому наступні 99 днів стали періодом жорсткого дипломатичного карантину – жодна впливова держава світу не визнала Україну у період з серпня по грудень. Усі чекали на вердикт всенародного голосування.
Проголошення Незалежності України – як це було: дивіться відео historyforadults_ua
Економічний прагматизм проти імперської ностальгії: як минали 99 днів до референдуму?
Ці три місяці були критично необхідними не тільки для організаційних процесів та ведення агітаційної кампанії, а й для внутрішньої трансформації українського суспільства. Західні соціологічні центри, які почали працювати в Україні восени 1991 року, фіксували складну картину. Якщо західні та центральні регіони були готові голосувати за незалежність з ідеологічних та національних міркувань, то індустріальний схід та південь потребували інших аргументів.
До того ж осінь 1991 року стала часом тотального економічного колапсу Радянського Союзу. Звичними були порожні полиці магазинів, гіперінфляція та розрив логістичних ланцюгів. І у цей час людей потрібно було переконати, що Незалежність – це не лише про синьо-жовтий прапор, але й про економічний порятунок. І тут західні оглядачі з подивом почали фіксувати, як колишня комуністична номенклатура об'єдналася з дисидентами, щоб поширювати листівки – і не з гаслами, а з економічними розрахунками. До прикладу, скільки вугілля, сталі та зерна виробляє Україна, і як заможно вона житиме, коли перестане "годувати Москву".
А ще цей час був потрібен, щоб перетравити страх. Радянська пропаганда десятиліттями демонізувала ідею української самостійності. Якби референдум провели наступного дня після проголошення Незалежності, в умовах шоку та невизначеності, результати у південно-східних регіонах могли б бути катастрофічними для єдності країни. Пауза дозволила суспільству звикнути до думки, що повернення назад не буде. Хоча впродовж цих 99 днів Горбачов і робив відчайдушні спроби реанімувати СРСР через підписання нового Союзного договору.
Західні лідери, зокрема Джордж Буш (який ще у серпні виголосив свою сумнозвісну промову Chicken Kiev, де застерігав від "суїцидального націоналізму"), продовжували підтримувати Горбачова. Американці сподівалися, що Україна підпише економічну угоду з оновленим Союзом, і з цього погляду відтермінування референдуму скидалося на своєрідну гру на виснаження. Тут і проявилися характерні для Леоніда Кравчука хитрощі – Київ тягнув час, уникаючи конфліктів з Москвою та Вашингтоном, та посилаючись на те, що жодні договори не можуть бути підписані до волевиявлення народу 1 грудня. Це був геніальний дипломатичний маневр – демократична процедура стала ідеальним щитом проти імперського тиску.
Референдум 1 грудня 1991 року – як до нього готувалися та які результати: дивіться відео otaman2014
Як відбулося остаточне народження держави України?
Організація загальнонаціонального голосування для майже 38 мільйонів виборців у країні, де руйнується державний апарат – це був колосальний виклик. Потрібно було сформувати виборчі комісії, надрукувати мільйони бюлетенів в умовах жорсткого дефіциту паперу, та забезпечити прозорість процесу, щоб міжнародні спостерігачі, присутність яких була критично важливою для Заходу, не мали жодних сумнівів у легітимності результатів.
Американські спостерігачі від Гельсінської комісії, які прибули в Україну наприкінці листопада 1991 року, у своїх звітах відзначали безпрецедентний рівень організації процесу, враховуючи хаос, що панував на решті території колишнього СРСР. Ті 99 днів від проголошення Незалежності до дня референдуму були витрачені, і дуже успішно, на створення інфраструктури довіри – як внутрішньої, так і зовнішньої.
Тож коли 1 грудня 1991 року понад 90% українців, які прийшли на дільниці, сказали "Так" Незалежності, світ змінився назавжди. Західні медіа вибухнули заголовками про остаточну смерть Радянського Союзу. Аналітики ЦРУ у своїх термінових депешах констатували, що без України СРСР припинив своє існування як геополітична реальність. І вже 2 грудня Незалежність України визнали Польща та Канада, а згодом і решта світу.
У підсумку Україна витримала заплановану паузу у 99 днів з гідністю канатохідця, який знає, що один невірний крок – і прірва поглине все. А референдум став тим самим страховим тросом, який утримав та назавжди закріпив українську державність на політичній карті світу.