І саме 4 вересня увійшло в історію як день, коли Франція остаточно скинула з себе імперську мантію, проголосивши Третю республіку. А як і чому це сталося 24 Канал розповість трохи докладніше.
Блискучий фасад і гнила серцевина: як Бісмарк загнав Наполеона ІІІ у капкан?
Зазирнімо за лаштунки блискучого фасаду режиму Наполеона III, щоб побачити, який ланцюг фатальних помилок призвів до його краху. Луї-Наполеон Бонапарт, племінник того самого видатного полководця та імператора, прийшов до влади на хвилі популізму та якраз ностальгії по колишній величі. Його Друга імперія подарувала Франції індустріальну революцію, розбудову залізниць та грандіозну реконструкцію Парижа.
Саме тоді столиця перетворилася на вітрину Європи з широкими бульварами та монументальною архітектурою – проте за її сліпучим сяйвом ховалася глибока політична та соціальна криза. Вже до кінця 1860-х років авторитарний режим почав тріщати – Наполеон III, чиє здоров'я стрімко погіршувалося через болісну жовчнокам'яну хворобу, втрачав хватку.
Намагаючись врятувати популярність, правитель пішов на поступки, створивши так звану "Ліберальну імперію", але це лише розв'язало руки опозиції. Республіканські настрої у містах зростали, робітничий клас вимагав прав, а зовнішня політика імператора перетворилася на низку принизливих провалів, найгучнішим з яких стала катастрофічна військова авантюра у Мексиці.
Цікаво, що архітектором падіння Наполеона III став не якийсь відомий французький революціонер, а прусський канцлер Отто фон Бісмарк. Він марив об'єднанням Німеччини під егідою Пруссії, а для цього була потрібна переможна війна проти спільного ворога – Франції. При тому Бісмарк потребував, щоб саме Париж зробив перший постріл та постав агресором в очах Європи.
Приводом стала криза навколо іспанського престолу, на який претендував німецький принц Леопольд фон Гогенцоллерн. Французька дипломатія, охоплена параноєю німецького оточення, почала вимагати від прусського короля Вільгельма I не лише відкликання кандидатури, але й гарантій на майбутнє. Вільгельм ввічливо відмовив французькому послу у курортному містечку Бад-Емс, але Бісмарк, отримавши телеграму з описом зустрічі, знамениту "Емську депешу", майстерно відредагував її, надавши тексту образливого, зневажливого тону – і передав у пресу.
Реакція Парижа була швидкою та істеричною. Осліплені ура-патріотизмом та підбурювані пресою, французькі політики вимагали помсти за "образу честі", і 19 липня 1870 року Франція оголосила війну Пруссії. Пастка Бісмарка спрацювала – а французька армія, яка вважала себе найсильнішою у світі, виявилася абсолютно не готовою до сучасної війни.
Цікаві факти про правління Наполеона ІІІ та проголошення у Франції Третьої республіки: дивіться відео IstoriyaBezMifiv
Катастрофа під Седаном: як після агонії імперії проголосили Третю республіку?
Прусська військова машина, керована геніальним стратегом Гельмутом фон Мольтке, діяла як ідеально налагоджений годинник. Використовуючи розгалужену мережу залізниць, німці блискавично мобілізували війська та перекинули їх до кордону, маючи тотальну перевагу в артилерії.
Наполеон III, знемагаючи від болю, особисто вирушив на фронт, та це стало його найгіршим рішенням. Присутність імператора лише паралізувала генералів, і після низки нищівних поразок у серпні французька армія була відтиснута до бельгійського кордону. Ба більше, 1 вересня 1870 року вона опинилася в оточенні в улоговині біля міста Седан.
Битва під Седаном стала не просто поразкою, а методичним розстрілом французьких військ прусською артилерією з навколишніх пагорбів. Імператор, шукаючи смерті у бою, годинами їздив верхи під ворожим вогнем, але кулі оминали його. Зрозумівши безглуздість подальшої бійні, 2 вересня Наполеон III наказав підняти білий прапор. Понад 100 тисяч французьких солдатів разом із монархом здалися у полон.
Звістка про цю катастрофу дісталася Парижа ввечері 3 вересня – і місто завмерло у шоковому стані, який швидко переріс у лють. Вже 4 вересня 1870 року величезний натовп парижан, серед яких були робітники, студенти та національні гвардійці, прорвав кордони поліції та увірвався до Бурбонського палацу, де засідав Законодавчий корпус.
Імператриця Євгенія, дружина Наполеона, поспіхом втекла з палацу Тюїльрі через чорний хід, рятуючись від гніву натовпу, і згодом емігрувала до Англії. Тим часом у ратуші Отель-де-Віль видатні республіканські діячі Леон Гамбетта та Жуль Фавр під овації парижан урочисто проголосили створення Третьої республіки та формування Уряду національної оборони.
Примітно, що падіння Другої імперії відбулося без жодної краплі крові на вулицях столиці – режим просто випарувався, втративши будь-яку легітимність. Проте попереду на новонароджену республіку чекали найстрашніші випробування – жорстока облога Парижа прусськими військами, голодна зима, ганебний мирний договір із втратою Ельзасу та Лотарингії, а також кривава братовбивча війна Паризької комуни. Але саме події 4 вересня назавжди закрили монархічну сторінку в історії Франції та відкрили шлях до сучасної демократичної держави.