А от і ні – урбаністична революція, щонайменше у Європі, почалася на родючих чорноземах лісостепу на території сучасних України, Румунії та Молдови, де розквітла грандіозна і загадкова культура Кукутень-Трипілля. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
Що показало світу відкриття Трипільської культури?
Четверте тисячоліття до нашої ери – саме тоді процвітала Трипільська культура. Задовго до того, як у долині Нілу з'явилися перші фараони, а Стоунхендж став місцем поклоніння, на території сучасної України вже вирувало життя у справжніх мегаполісах мідного віку – дослідники називають їх мегапоселеннями, mega-sites.
Тривалий час західна академічна спільнота ставилася до чуток про гігантські міста у Східній Європі зі скепсисом, але факти – річ уперта. Дослідники виявили, що під шаром українського ґрунту заховалися ідеально сплановані концентричні кола забудови, і дуже, дуже великі. Поселення Тальянки охоплювало площу близько 340 гектарів, Майданецьке – понад 200 гектарів, Небелівка – близько 260 гектарів.
У період розквіту, а це близько 3900 – 3800 років до нашої ери, такі поселення могли годувати від 6 до 8 тисяч мешканців. Хоча є теорія сезонного урбанізму – вона каже, що така кількість людей у мегапоселення була не одночасно. Мовляв, постійно там жила відносно невелика кількість людей, а тисячі інших з усього регіону сходилися лише сезонно, на кілька тижнів чи місяців, для проведення релігійних обрядів, ярмарків, обміну зерном та святкувань. Хай там як, це все одно на той час були найбільші скупчення людей на всій планеті.
Найцікавіше про Трипільську культуру: дивіться відео cliosfriends
Але це ще далеко не все – трипільські мегапоселення вражають ще й геніальністю інженерної думки. Це не були хаотичні скупчення халуп, а міста, які будували за суворим радіальним планом – будинки розташовували щільними овалами або колами, залишаючи у центрі величезну вільну площу, своєрідну арену для громадських зібрань. Самі житла будували з дерева, глини та полови або соломи – за технологією це були класичні глинобитні споруди, які доволі таки схожі на прямих предків українських хат-мазанок. Інтер'єри прикрашали розписані вівтарі, округлі вікна та складні печі.
Найдивовижнішою, мабуть, рисою Трипільської культури, яка досі викликає палкі суперечки, є так званий "горизонт спалених будинків". Кожні 60 – 80 років трипільці з невідомих причин спалювали свої величні поселення (не всі завжди повністю, але загалом – так). Це навряд чи було наслідком ворожих набігів, а радше сакральним актом, який вимагав колосальних зусиль – але точно ніхто досі не знає. Відомо тільки, що після пожежі громада переходила на нове місце і будувала місто з нуля – цей цикл оновлення є унікальним феноменом у світовій історії.
Як жили трипільці та що нам загалом про них відомо?
Аналіз соціальної структури трипільських мегапоселень вказує на разючий парадокс – у цих гігантських містах не знайшли жодних ознак серйозної соціальної нерівності. У Месопотамії чи Єгипті поява міст завжди супроводжувалася й появою царів, жерців, рабів, монументальних палаців та централізованих сховищ, які контролювала еліта – у трипільців нічого цього не було. Не виявили жодного "палацу правителя" чи елітного кварталу – всі будинки були приблизно однакового розміру та мали приблизно однаковий доступ до ресурсів.
У Небелівці розкопали величезну громадську будівлю площею понад 1200 квадратних метрів, яка, ймовірно, слугувала місцем зборів для всієї громади – але жодних храмів для обраних. Це свідчить радше за все про те, що найдавніші великі поселення Європи функціонували на засадах складної, але егалітарної демократії, де рішення приймали колективно, без примусу з боку авторитарних правителів.
Чи трипільці – предки українців: дивіться відео bazovana_istoriya
Економічна база Трипілля також вражає. Тамтешні люди були для свого часу віртуозними землеробами – вони вирощували пшеницю, ячмінь, горох, активно використовували тяглову силу волів. Їхні торгівельні мережі простягалися на тисячі кілометрів – мідь для інструментів та прикрас імпортували з Балкан і Карпат, а сіль із трансільванських родовищ.
Візитівкою Трипілля-Кукутені є її поліхромна кераміка – посуд, розписаний складними спіралями, зображеннями собак, биків та змій, що свідчить про надзвичайно багатий духовний світ. І все це робили без гончарного круга, але з симетрією, тонкостінністю та якістю випалу, що вражають навіть сучасних майстрів. Трипільська кераміка була не просто побутовим начинням, а своєрідною "книгою", де мовою орнаментів записували міфи, зміну пір року чи рух небесних світил.
На жаль, попри все це, у західній академічній традиції Трипілля досі називають "складним суспільством", уникаючи терміна "цивілізація". Мовляв, справжня цивілізація неможлива без повноцінної писемності, державного апарату, податкової системи тощо. Трипільці ж дійсно не винайшли ані клинопису, ані ієрогліфів, ані, схоже, жодного іншого інструменту бюрократії для фіксації боргів чи законів. Проте Трипілля є блискучим доказом того, що людство здатне будувати величні міста і підтримувати складну економіку, не створюючи при цьому касти безправних рабів і не коронуючи тиранів.
Генетика та зникнення: які таємниці все ще приховує Трипілля?
Останні досягнення палеогенетики, зокрема масштабні дослідження ДНК, виявили, що генетично трипільці належали до групи ранніх європейських землеробів (Early European Farmers), які мігрували з Анатолії тисячоліттями раніше, з домішкою місцевих мисливців-збирачів. Але досі ми не маємо остаточної відповіді, ким були люди цієї протоцивілізації.
Міфи та фейки про Трипільську культуру: дивіться відео IstoriyaBezMifiv
Так само загадка, чому ж ця велична культура зникла близько 2700 року до нашої ери. Вчені вважають, що занепад Трипілля міг збігтися з різким погіршенням клімату, коли зими стали довшими, а літа посушливими. До того ж екстенсивне землеробство трипільців виснажило ґрунти навколо мегапоселень, а ліси вирубували для будівництва та спалень.
Також генетичні дані підтверджують масову міграцію зі сходу – на історичну арену вийшли представники Ямної культури, суворі скотарі-кочівники зі степів, які приручили коня та знали колісний транспорт. Зіткнення двох світів – осілих егалітарних землеробів та мобільних ієрархічних пастухів – змінило демографічну карту всієї Європи.
Хай там як, але трипільські мегапоселення спорожніли, їхні мешканці розпорошилися та частково асимілювалися з новими племенами. Після себе у такий спосіб залишивши гори попелу, розбиті глечики – та цілу низку загадок, які наука розгадує донині.