Але почалося все 7 серпня 1942 року, коли американські морпіхи висадилися на Гуадалканалі. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
Гуадалканал – острів, який зміг змінити карту Другої світової війни
7 серпня 1942 року – це день, коли американські морські піхотинці ступили на берег острова Гуадалканал серед Соломонових островів у Тихому океані. Саме там почався перший великий наступ США у Другій світовій. За сухою датою ховався вибуховий поворот війни – з імпровізацією, ризиком, стратегічною ставкою та боєм, який швидко перетворився на одну з найжорстокіших кампаній у регіоні.
Американці не просто висадилися на далекому острові – вони відкрили нову главу війни на Тихому океані. Операція мала назву Watchtower та ставила мету не дати Японії перетворити Гуадалканал на укріплений вузол, звідки можна було б тиснути на морські шляхи до Австралії та Нової Зеландії. Висадка військових США була не символічним жестом, а стратегічним ударом у серце японських планів.
І тут важливо розуміти, що після Перл-Гарбора та перших місяців поразок Штати вже не мали розкоші припускатися нових помилок. Операцію планували приблизно місяць, а ключову роль у рішенні про наступ у Тихому океані після Мідвея відіграв адмірал Ернест Дж. Кінг, який зміг подолати опір та острах армії щодо негайних наступальних дій.
Хтось каже, що це був блискуче відшліфований маневр, інші вбачають швидку, нервову й ризиковану майже імпровізацію. Хай там як, американські морські сили дійсно діяли на тлі того, що японці вже встигли закріпитися в регіоні – Тулагі ті захопили 3 травня 1942 року, а на Гуадалканал зайшли 8 червня, щоб будувати допоміжну базу й аеродром.
Суть була саме в аеродромі – його наявність робила острів небезпечним та важливим одночасно і для Японії, і для США. Саме ця смуга землі на британських Соломонових островах стала для Токіо зручним плацдармом для ривка у бік Нової Гвінеї та Австралії. Тож Штати вирішили розірвати цей зашморг, поки він не затягнувся остаточно.
7 серпня 1942 року – висадка американців на Гуадалканалі: дивіться відео TheOperationsRoom
Як висадка на Гуадалканалі відкрила США шлях у криваву битву за Тихий океан?
На берег 7 серпня пішла 1 дивізія морської піхоти США під командуванням генерал-майора Александера А. Вандегріфта. Десант на Гуадалканал, а також на Тулагі та сусідні острівці Ґавуту і Танамбоґо, став для американців важким моментом, коли навколо панували бруд, піт, солоний вітер і напруження кожної секунди. А проте висадка вдалася, і США швидко створили плацдарм.
Але за цією короткою тезою стоїть і правда війни – легкий старт рідко означає легкий фінал. Уже дуже скоро острів стане полем виснаження, де кожен кілометр суші й води коштуватиме кривавих втрат. Перша висадка стала прологом до шестимісячної кампанії, яку багато істориків називають однією з найжорстокіших у всій війні у регіоні – з наземними боями, морськими сутичками й майже безперервними повітряними атаками.
Адже японська реакція не забарилася. У ніч на 9 серпня союзники зазнали шоку у бою біля острова Саво, де японські крейсери та есмінець потопили три американські крейсери, один австралійський крейсер, і ще пошкодили есмінець США. Через ці удари морпіхи на березі залишилися майже сам на сам із завданням утримати Гуадалканал.
Японці пізніше перекидатимуть підкріплення нічними рейсами есмінців, які увійшли в історію як Tokyo Express, і кампанія дедалі більше нагадуватиме нескінченний механізм, що перемелює людей без паузи. А проте у підсумку США довели, що можуть не тільки стримувати удар, а й бити першими, причому у найскладнішому середовищі. І це стало передумовою подальшого наступу союзників у регіоні.