Державний монополіст

На відміну від інших енергетичних державних компаній, корпоратизація "Енергоатому" проходить вкрай повільно. Лише місяць тому запрацювала Наглядова рада. Незмінний з 2022 року президент компанії Петро Котін, попри чисельні корупційні скандали та корпоратизацію, залишився незмінним очільником державного монополіста. Про це заявив "Останній капіталіст", інформує 24 Канал.

До теми "Популізм, який вбиває": покупка російських атомних реакторів у Болгарії вкрай небезпечна

У цій колонці ми не хочемо займатися черговими антикорупційними розслідуваннями – їх і так багато. Тут ми хочемо поговорити про причини. Перша і найголовніша – провал корпоратизації та високий рівень секретності.

Багато тендерів проводяться секретно, а про їх результати ми дізнаємося постфактум (якщо взагалі дізнаємося). Відсутність Наглядової ради протягом тривалого періоду унеможливила будь-який контроль за ефективністю використання коштів. Вимоги до секретності є не більше ніж фікцією для зменшення рівня прозорості – проєктна документація на всі блоки та АЕС є у Росії, бо їх будували або за часів СРСР, або вже силами "Росатому".

Тут неможливо не погодитися з опозицією щодо того, що в поточних умовах, "велике атомне будівництво" може виявитися не більше ніж черговим проєктом для тривалого відмивання коштів.

У грудні 2024 року ЄС офіційно повідомив, що не буде брати участі у проєкті добудови Хмельницької АЕС та вказав на низький рівень прозорості "Енергоатому".

Міф про дешеву атомну електроенергію

Атомна електроенергія не така дешева, якою вона здається. Вартість будівництва одного енергоблоку складає від 7 мільярдів доларів, термін будівництва з нуля – від 10 років. Протягом всього цього часу АЕС генерує лише збитки.

Якщо прибрати з вартості атомної електроенергії складову капітальних інвестицій та вартість рекультивації земель – вона дійсно виходить "дешевою". Вся "дешевість" української атомної електроенергії полягає в тому, що "Енергоатом" не вкладає у тариф вартість побудови нових блоків та рекультивації земель. По-суті, ви платите лише за пальне, персонал та обслуговування реакторів.

Це те саме, якби ви здавали в оренду квартиру лише за вартість комунальних послуг. Але ж, "Енергоатом" монополіст. І ресурс для будівництва у нього насправді є.

Минулого року, державний монополіст сплатив 145 мільярдів гривень як фінансове ПСО (компенсації різниці ринкової вартості електроенергії та пільгового тарифу для населення). Аналіз цієї системи, що перекладає на бізнес тягар дотування вартості електроенергії – тема для окремої статті.

У цій хотілось би просто звернути увагу, що за минулий рік "Енергоатом" витратив 3,5 мільярди доларів на дотування тарифів для населення. Це половина вартості будівництва нового енергоблока з нуля.

Оскільки ці кошти пішли на дотування тарифів населенню, під будівництво нових енергоблоків "Енергоатом" буде залучати або кошти платники податків, або кредит під державні гарантії. Відповідно, ніякої дешевої електроенергії не існує, громадяни та бізнес все одно заплатять різницю через податки.

Скандал з реакторами

Зараз на Хмельницькій АЕС працює 2 енергоблоки, один з яких був побудований вже за незалежної України. Ще 2 енергоблоки перебувають на різних стадіях готовності. Третій енергоблок побудований на 75%, четвертий – на 26%.

Для завершення будівництва всіх цих енергоблоків необхідно придбати реактори. Всі ці приміщення енергоблоків будувалися із розрахунком встановлення на них реакторів типу "ВВЕР-1000", які виробляє російський "Росатом". Питання добудови цих енергоблоків неодноразово ставало на порядок денний, проте з 2014 року перспективи стали ще більш невизначеними.

У 2012 році, після довгих років будівництва, Болгарія вирішила відмовитися від будівництва АЕС "Белене". Проте країна вже встигла закупити 2 реактори "Росатому" типу "ВВЕР-1000" (підтип "ВВЕР-446В").

Саме ці реактори, які вже 15 років лежать на складі, і хоче закупити "Енергоатом" за 600 мільйонів євро. З одного боку, рішення доволі практичне, оскільки вже є споруди під ці реактори. Плюс, купуючи їх ми не заплатимо Росії, оскільки ними володіє Болгарія.

Питання у тому, наскільки ці реактори працездатні після довгого періоду зберігання на складі. Окрім цього, їх комплектація не повна, а модель дещо відрізняється від потрібних для Хмельницької АЕС.

Через наявність готового обладнання, проєкт добудови дійсно можна закінчити за 5 років. Але виникає питання звідки брати ті елементи реактора, яких бракує? Як оформити перепродаж атомних реакторів, якщо вони є товаром обов'язкового експортного контролю і не можуть бути продані без згоди країни-агресора (принаймні, за буквою закону).

Українська енергетика має ще одну кризу, з якою вона стикнеться у майбутньому – необхідність виводу з експлуатації наявних енергоблоків. Вже через 10 років "Енергоатому" доведеться відключити від нашої енергосистеми декілька атомних блоків – у них закінчується термін експлуатації. Потужність цих блоків необхідно перекривати.

І хоч вже почалася підготовка до будівництва нових американських енергоблоків на ХАЕС №5 та №6, цей процес займе щонайменше 10 – 15 років.

Маніпуляції політиків

Серед українських парламентарів є декілька груп критики чи сприянню добудові блоків Хмельницької АЕС.

Інна Совсун (депутатка від фракції "Голос") є однією з найбільших критиків проєктів будівництва чи добудови атомної генерації в Україні. Основні аргументи – довго, дорого і непрактично.

Складно не погодитися із тезою щодо тривалості добудови чи будівництва нових енергоблоків. Дійсно, ця добудова не сприятиме зміцненню енергобезпеки України у найближчі 5 років. Але фокусуватися лише на розбудові ВЕС та СЕС не варто – всі ці джерела є нестабільними й не зможуть перекрити енергодефіцит, що виникне унаслідок виведення з експлуатації наявних блоків українських АЕС.

Їхній ресурс теж приходить до кінця, і вже треба думати про заміну. Атомна електрогенерація Україні теж потрібна, якщо ми маємо індустріальні амбіції. АЕС є стабільним постачальником великих обсягів електроенергії. Відносно ТЕС вони є екологічнішими.

Ба більше, АЕС – єдиний тип електростанцій, що не ставав ціллю ворожих ракет. Страждали трансформаторні підстанції на виході, але не самі АЕС. Натомість для довготривалого виведення з ладу ТЕС, СЕС, ВЕС достатньо влучити в інвертор, або в генератор.

Ярослав Железняк (депутат від фракції "Голос") вказує на неспроможність "Енергоатому" з його корупційним шлейфом реалізувати цей проєкт. Складно не погодитися, зважаючи на всі нещодавні затримання посадовців "Енергоатому".

Володимир Ар'єв (депутат від фракції "Європейська Солідарність") заявив, що на болгарських реакторах зможе використовуватися лише російське пальне. Відкрита маніпуляція: ще за ініціативи Петра Порошенка Україна почала встановлювати у реактори "ВВЕР-1000" пальне американської компанії Westinghouse.

Олег Семінський (депутат від фракції "Слуга народу") вказав на необхідність добудови блоків задля якнайшвидшого подолання енергодефіциту. Натомість про терміни цієї добудови промовчав. Навіть за наявності готового обладнання – це проєкт на роки і не про короткострокову перспективу вирішення проблеми енергодефіциту.

Заяви про можливість спрямування цих 600 мільйонів євро на армію – теж маніпуляція. Половина нашого державного бюджету фінансується західними партнерами, фінансувати армію можна лише за кошти платників податків та надходження від розміщення облігацій. Кошти на цей проєкт, ймовірно, і надійдуть від "спеціального фонду" бюджету із грантів та іноземних кредитів.

Висновки та рекомендації

Україні потрібна атомна електроенергетика. Не тому, що вона дешева (це неправда), а тому, що це важлива складова енергетики будь-якої індустріальної країни. Вже зараз ми маємо почати готуватися до майбутніх відключень старих енергоблоків через кінець терміну експлуатації. Плюс, обстріли АЕС неможливі через тиск міжнародної спільноти (навіть КНР).

На час активних бойових дій Міненерго було б доцільніше спрямувати 600 мільйонів євро на розбудову децентралізованої генерації чи енергоавтономності державних установ. Наразі не стоїть мова про дешевизну електроенергії (децентралізована генерація дорожча через ефект масштабу), наразі стоїть питання про наявність світла.

Поки "Енергоатом" лишається непрозорою, корупціогенною організацією, держава не має виділяти мільярди доларів коштів платників податків на сумнівні проєкти. Якщо "Енергоатом" і хоче купити реактори у Болгарії, має бути проведений прозорий аудит та дослідження щодо технічної можливості їх монтажу.

Актуально НАБУ порушило справу проти "Енергоатому": яка реакція підприємства

Окрім цього, необхідно розділити сферу атомної електрогенерації, оскільки виробництво та контроль за АЕС перебувають де-факто в одних і тих самих руках.

Задля зменшення рівня корупції всередині "Енергоатому", необхідно закінчити його корпоратизацію та перейти на ринкові методи роботи. Компанія не має віддавати частину свого доходу на покриття дешевих тарифів населенню. Якщо держава хоче дешеву електроенергію для населення – мають бути адресні субсидії.

Виведення "Енергоатому" на самоокупність сприятиме зацікавленню ним іноземними інвесторами. Було б непогано залучити до придбання частини акцій "Енергоатому" американські та європейські компанії, що функціонують у сфері ядерної електроенергетики.

Прикладом зацікавлених сторін може бути американська Westinghouse, що нарощує взаємодію з "Енергоатомом" у рамках побудови нових енергоблоків "АР1000" на ХАЕС та постачанні ядерного палива.

Залучення іноземного капіталу та відокремлення "Енергоатому" від держави через корпоратизацію та виведення на самоокупність могло б підвищити ефективність роботи компанії та зменшити рівень корупції.

Об'єктивно, подолати монополію "Енергоатому" на ринку атомної енергетики неможливо. Проте створити дієву систему "ваг" та "противаг" – можливо.