Говорили про порушення "режиму тиші", обмін полоненими, створення робочих груп щодо безпекових, політичних, економічних та гуманітарних складових мінських домовленостей. А їх, до речі, підписували аж двічі. Другий договір мав би діяти зараз, однак бойовики його зухвало порушують. Фактично, як і перший.
Перші спроби налагодити контакт були дуже обережними: Україна делегувала для цього завдання екс-президента Леоніда Кучму. Інтереси Росії офіційно представляв посол Михайло Зурабов, посередником виступила представник ОБСЄ Хайді Тальявіні. Головним контактером від сепаратистів був кум Путіна – Віктор Медведчук.
Та серії консультацій зрушень не давали, "мирний план" Порошенка не працював, відтак весь липень-серпень на Донбасі тривали запеклі бої. Сили АТО повільно але впевнено, місто за містом, село за селом – звільняли від сепаратистів. Та переломною точкою у протистоянні, яка звела нанівець і без того хитку перевагу українських військ та змусила змінити підхід до дипломатії з терористами, став Іловайськ, де вперше з часу конфлікту Росія кинула свою регулярну армію. Перед загрозою Іловайського котла 26 серпня Порошенко їде у Мінськ, тисне руку Путіну, та проводить з ним зустріч віч-на-віч.
Читайте також: Чому Путін розв’язав війну в Україні — розповів Ходорковський
У білоруській столиці кілька годин тривали переговори у форматі Україна-ЄС-євразійська трійка, за підсумками яких до журналістів виходить тільки господар зустрічі – Президент Лукашенко.
У Мінську Петро Порошенко запропонував терміново скликати контактну групу по Донбасу. Її учасники зібралися вже після того, як російсько-терористичні війська залили кров’ю Іловайськ. 5-го вересня було підписано мінський протокол, який зобов’язував сторони конфлікту дотримуватися режиму тиші. Від України під 12-ма пунктами документа автограф поставив екс-президент Леонід Кучма. Від Росії – Михайло Зурабов, від ОБСЄ – Хайді Тальявіні.
Участь голів "ДНР"-"ЛНР" Захарченка та Плотницького у переговорах не була підкріплена жодним офіційним статусом, вони фігурували як приватні особи. Таким чином українська влада зберегла видимість відсутності переговорів з терористами.
З іншого боку, терористи трактували документ як заманеться. Відтак війна продовжилася. За даними ООН, після першого Мінська до початку листопада 2014 року на Донбасі загинула понад 1000 людей. До середини січня 2015 року особливо запеклі бої розгорнулися за донецький аеропорт, який пресловуті "кіборги" тримали 242 дні – всього лиш на тиждень менше, ніж тривала героїчна оборона Севастополя у Другу світову, і який врешті дістався ворогові у вигляді купи залізобетонних руїн. Потім було Дебальцеве, ще один стратегічний пункт, який Росія з усіх сил намагалася подати як ще один котел напередодні запланованої на 11 лютого нової зустрічі у Мінську.
Читайте також: Данія готова посилити санкції проти Росії
Та ані надмірна концентрація ворожих військ, ані недоліки українського штабного командування не змусили українських бійців здати свої позиції. Відтак на нову зустріч з Путіним вже Порошенко їхав з сильними переговорними позиціями. В білоруську столицю як посередники прибули також канцлер Німеччини Ангела Меркель та Франції Франсуа Олланд. Новий "мирний план" нормандська четвірка обговорювала довгу безсонну ніч.
Увівши у переговорний процес Володимира Путіна, міжнародна спільнота де-факто заявила, що не плекає жодних ілюзій стосовно того, хто стоїть за збройним протистоянням на сході України і з ким насправді потрібно говорити, щоб повернути мир на Донбас. Та чи вважати це українською перемогою на дипломатичному рівні, можна буде судити, коли мирний план таки запрацює.
А поки ж, представники так званих "ДНР" та "ЛНР" вкотре доводять, що вміють говорити лише мовою зброї, продовжуючи регулярно ламати досягнуті домовленості. Ситуацію вдалося б виправити, якби до переговорів приєдналися США. Таку заяву зробив Президент Білорусі Олександр Лукашенко. Та чи долучаться Штати до мінських дипломатичних баталій і чи допоможе це побачимо тільки згодом.
До слова, голови МЗС країн "нормандської четвірки" домовились про відведення від лінії розмежування на Донбасі озброєння калібром менше 100 міліметрів.