Одкровення Беннета про Зеленського: що не так із скандальним інтерв'ю експрем'єра Ізраїлю

На це питання дав відповідь історик та публіцист Василь Расевич, який на платформі IQ проаналізував поведінку Нафталі Беннета, а також його неоднозначні заяви. 

До теми Експрем'єр Ізраїлю 3 години розмовляв з Путіним у березні: той обіцяв "не вбивати Зеленського"

Що ж не так зі скандальним інтерв'ю

Нафталі Беннет прийшов до влади як противага досвідченому Біньяміну Нетаньяху, який 12 років обіймав пост ізраїльського прем'єр-міністра. Нетаньяху – відомий своїми особливими відносинами з Росією. Натомість новоспечений державний лідер захотів відразу ж продемонструвати не менші успіхи в цій сфері.

Найцікавіше починається, коли мова заходить про його несподіваний візит до Путіна в Сочі. Про його особисті враження від президента Росії, теми та характер розмов. Вражає навіть не те, з якою дитячою безпосередністю Беннет описує розмови, відвідини апартаментів і прогулянки набережною. Попри самовихваляння та промоцію самого себе на фоні масових протестів проти консервативного правого уряду в Ізраїлі, в ньому можна також знайти дуже багато цінної інформації про найбільш актуальні події. І особливо того, що стосується російсько-української війни, позиції Путіна та поведінки президента Зеленського,
– зауважує Василь Расевич. 

За словами автора, з перших хвилин інтерв'ю стає зрозуміло, що центральною фігурою в усіх процесах є сам Беннет. Маючи величезний досвід переговорника, тверезий, холодний розум і позицію нейтральної особи, він вирішив з головою пірнути у вир страшної небезпеки, щоб врятувати світ від чергової біди. Беннет детально розповідає про особливості становища держави Ізраїль на Близькому Сході і необхідність для Тель-Авіва підтримувати неформальний звʼязок із Москвою.

Зверніть увагу! Раніше, радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк зазначив, що заява колишнього прем'єр-міністра Ізраїлю Нафталі Беннета про "обіцянку Путіна не вбивати президента України Володимира Зеленського" – не відповідає дійсності. Він назвав це фікцією та нагадав, що єдине бажання Росії – знищити Україну.

"Як Путін пропонує Беннету, який підкреслено демонстративно дотримується правил юдаїзму, випити некошерного вина, як присилає в номер набір продуктів, серед яких є бекон… Вражає, що цей новачок у такого рівня справах навіть не помічає, як досвідчений гебіст муштрує його "шабатом". Що потім знову буде повторюватися обов'язково в шабат. Це як, за влучним висловом одного експерта, запустити на зустріч з Меркель пса, при вигляді яких вона ціпеніє", – зауважує автор. 

Схоже, що Беннету така безпосередність Путіна явно лестила. Він став почуватися дуже важливою фігурою на світовій арені, тому уявив себе посередником у вирішенні конфлікту, який фактично не можливо вирішити. Про що з гордістю заявта, що запропонував третій, відмінний від путінського та українського, варіант вирішення ситуації. Тобто він запропонував компроміс, за яким обидві сторони мали чимось поступитися.

За словами Беннета, Росія нібито відмовилася від реалізації політики "денацифікації", а Зеленський нібито відмовився від вступу України в НАТО.

Що означає, що Путін відмовився від реалізації політики "денацифікації"?

Адже це ж стало причиною та обґрунтуванням для "спеціальної військової операції", а точніше війни проти України. Якщо ж Путін так легко відмовився від основоположної тези російської агресії, то це свідчить про її штучність і надуманість. Бо вона служила єдиним виправданням віроломної війни проти сусідньої суверенної держави. Служила потужним внутрішнім мобілізаційним чинником, який усправедливлював в очах росіян агресивний напад на суверенну державу.

Хто як не ізраїльський прем'єр-міністр мав би знати, що несправедливе звинувачення в нацизмі цілого народу диктаторським режимом Путіна та приховування відвертої агресії за облудливою риторикою, є подвійним злочином.

• По-перше, це злочин проти пам'яті жертв справжнього нацизму.
• А, по-друге, сприймаючи, як належне, звинувачення України в нацизмі, а не як ширму для військового вторгнення, співрозмовник сам ставав учасником цього ганебного дійства. Дійства інструменталізації історії та брутального використання памʼяті невинних жертв нацизму.

Путін годинами розповідав про своє "бачення" історії та особливе "історичне право" Росії

Тут Беннет був не першим і не останнім. Такі історичні лекції доводилося вислуховувати президенту Макрона та німецьким очільникам, на яких вони в силу історичних обставин справляли просто магічне враження.

Але для Нафталі Беннета в цій лекції, на жаль, згубилося право народів на самовизначення і право суверенних держав на самостійне і незалежне існування. Слова Путіна про обіцянки Заходу не приймати в НАТО колишні країни та республіки з радянського табору, Нафталі Беннет проковтнув як належне,
– наголошує автор. 

Тобто з його інтерв'ю випливає, що він погоджувався з тим, що правда на боці Путіна, а Захід не дотримався слова. Погодився з тим, що Росія має якесь нібито магічне "історичне право" нікого не відпускати зі своєї імперської орбіти. В цьому ключі він підходить і до України.

Він не думає, що Росія здійснила віроломну агресію проти України і розпочала війну на знищення української держави, української ідентичності, а сприймає це в путінському розумінні, що Україна справедливо покарана за прагнення стати членом НАТО. Що примушування до невступлення в НАТО, а отже і підтримки з боку потужного союзника, для країни, яка стікає кровʼю є не менш злочинним, ніж сама агресія, – наголошує автор.

Проте Нафталі Беннет не може бути звинуваченим у підігруванні Путіну. Бо на практиці він не був уповноваженим посередником вести переговори. Він був насправді свого роду комунікатором з боку Путіна. А ще точніше "наївним листоношою" Путіна, який передав Зеленському вимоги російського диктатора. Відповідно до цієї ролі й побудована подальша розповідь Беннета про Зеленського.

Важливо!  Зеленський вимоги Путіна відкинув і дав зрозуміти, що діалог з агресором неможливий. Як позиція України, так і демократичного Заходу, залишається незмінною – ворог припиняє війну, забирається з української території, а тоді починаються переговори. Тому заяви Нафталі Беннета про Зеленського слід сприймати крізь призму "листоноші", який провалив свою місію.

Ба більше, розповідь Беннета набуває гротескного вигляду, коли він нібито повідомив Зеленському про "слово" Путіна не вбивати його, а той відразу вискочив з бункера, зайшов в кабінет і почав робити селфі. Мовляв, гляньте, який я сміливий, нікого не боюся. У такому описі поведінки Зеленського більше всього проглядається знецінення героїчної боротьби українців та й самого президента України.

Перекреслює десятки замахів на президента Зеленського, бо ж Путін пообіцяв Беннету того не вбивати. Зводить боротьбу й страждання українців до якогось опереткового рівня. 

Чомусь Нафталі Беннету, такому досвідченому борцю з тероризмом, навіть не прийшло на думку, що гебіст Путін в такий спосіб хотів виманити Зеленського, щоб полегшити завдання різноманітним ДРГ. Що він міг бути не просто "листоношою" Путіна, але й дезінформатором, який би міг вплинути вкрай негативно на хід історії. Цього не сталося. Зеленський залишився живим не завдяки твердому "слову" Путіна та геніальному посередникові Беннету. Він залишився живим, тому, що поставив на карту своє життя.