24 лютого буде рівно рік, як росіяни стали остаточно втрачати своє місце в людській цивілізації. Вони спробують інтенсифікувати обстріли нашої території й десь збільшити інтенсивність бойових дій. Про це та багато іншого в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк.

До речі Росія має два плани щодо ситуації в Україні – це Білорусь і Молдова, – Данілов

Минулого року нам потрібно було свято для єднання, а зараз що не день – ми знаємо, як єднатися, і знаємо, що ми точно один єдиний народ.

Ми обов'язково напишемо свою книгу свят, і там будуть узагалі інші дати. 24 лютого – це буде ключовий день, ми придумаємо йому назву. Ми будемо розуміти, що це день, коли всі мають пам'ятати, що Росія – це нікчемна країна, такою її треба вважати в історичному розрізі. Тобто ми не просто будемо щось говорити, треба буде це зафіксувати в даті саме 24 лютого.

Я вам скажу, що Росія – це також розуміє, вони сьогодні розуміють, де вони перебувають. Дивіться, яка країна. В неї немає друзів, вона ізольована. Вони там бравують: "Ми протів НАТО ваюєм". Ні, ви воюєте не проти НАТО, ви воюєте проти цивілізації як такої. Але ви не воюєте, ви просто вбиваєте, тому що цивілізація трошки за іншими принципами живе. Ви просто вбиваєте людей, які є членами цієї цивілізації.

Так завжди буває, варвари накопичили певний ресурс – і йдуть трошки повбивати людей цивілізації. Безумовно, потім варварів заженуть туди, де їм місце. Але ми маємо зафіксувати для нас назавжди і щоб це було зрозуміло для інших країн – дату 24 лютого.

До речі, я вам скажу що вони будуть робити. Перше, буде виступ суб'єкта Путіна, де він пояснить, чому вони мають право кудись заходити, воювати з НАТО, але при цьому руйнуючи іншу країну, починаючи з 2014 року. Знову ж розкаже, що такої країни як Україна не існує, але просто він тепер її дуже боїться.

Друге, вони проведуть засідання. Нагадаю вам, що в них є парламент. Дивна конструкція для Російської Федерації, для авторитарної країни, але в авторитарних і тоталітарних країн завжди є атрибути псевдодемократії.

Тож вони 22 зберуться для того, щоб зафіксувати в російському правовому полі нові регіони. Тобто принести туди дію російських законів. Для мене це виглядає так, що зібралася злодійська сходка і вони будуть говорити, як узаконити крадене. Це буде виглядати саме так.

Зверніть увагу Путін змінює риторику: яку ключову тезу просуватиме у новому зверненні

Я так розумію, що 22 чи 23 лютого вони будуть планувати провести "концерт смерті". Вони будуть святкувати масове вбивство українських дітей, масове вбивство українських цивільних крилатими ракетами. Тобто це класична російська "пляска на кістках".

Інтерв'ю Михайла Подоляка: дивіться відео

24 лютого вони спробують знову ж таки інтенсифікувати обстріли нашої території, десь збільшити інтенсивність бойових дій і так відсвяткувати втрату свого місця в людській цивілізації остаточно.

Це буде рівно рік, як вони це місце поступово втрачали і сьогодні вони його втратять остаточно. Ми маємо зафіксувати це конкретною датою. Це має бути вписано в історичний підручник не лише українською, але й англійською, німецькою мовами. І я скажу, що китайською, ви розумієте чому, та іншими мовами світу.

Росія буде завжди країною-ізгоєм. Це вже абсолютно точно. Знаєте чому? Тому що вони не перевиховаються, немає сенсу про це говорити, вони будуть такими завжди. Вони образяться на світ, вони відповзуть у свою пухлинну раковинку. Вони там перебуватимуть довгий час і плекатимуть надію, що колись вони все ж таки зможуть довести світу, що мають право вбивати безкарно.

Щодо нас, щодо єдності, ви абсолютно праві. Немає сенсу сьогодні говорити про якісь конкретні дати єднання. Є конкретна країна, яка сьогодні повністю перебуває у внутрішньому солідарному стані. У нас сьогодні є величезна єдність суспільства і держави.

Я розумію всі нюанси щодо корупції, щодо певних розкрадань тощо. Ми не ідеальна країна, ми з вами про це вже неодноразово казали. Не ідеальні країни такі, вони просто живі країни. Ми жива країна. В нас є певні складнощі, але між тим у нас абсолютно солідарна позиція у суспільства і в держави щодо того, як ми маємо закінчити цю війну.

Про концерт і про всі ті дати – 21, 22, 24 лютого – я у вас ще спитаю, але хочу почати з нагального, про те що ми мали вночі, про ту кількість крилатих ракет і загалом ракет, які були випущені по території України.

Давно такого не було, щоб уночі тероризували міста, далекі від фронту. Я так скажу, бо розумію, що зараз Харківщина, Миколаївщина, Херсонщина скаже: "Правда у вас такого давно не було?". Однак, що стосується решти України, яка далеко від лінії фронту, давно такого не було, щоб уночі тероризували ракетами.

32 ракети було запущено, 16 ракет було збито. Ми звикли трохи до інших цифр, ми звикли до того, що 80 ракет запущено, 70 з них збито. Тут половину, 50% ми маємо. Я так розумію, що вони знайшли якусь нову тактику, як тероризувати Україну, тому що говорять про те, що з 10 запущених ракет, лише 2 були реальними.

Абсолютно так, вони шукають будь-які шляхи. Давайте просто правильно ставити акценти. Збили – скільки збили. Але треба дивитись не по кількості збитого, а по кількості й обсягу завданого збитку. Тобто чи влучили вони кудись. Ми не маємо сьогодні критичних влучань. Це ключове.

Вони, дійсно, шукають іншу тактику для того, щоб якось зменшити свої ракетні витрати, тому що їхня ракетна спроможність вже не дуже на високому рівні. Особливо з високоточними ракетами, мається на увазі "Калібри", "Іскандери", "Онікси". Сьогодні, до речі, був використаний один із "Оніксів".

Але незалежно від того, яку тактику вони будуть використовувати, в цьому немає жодного військового сенсу. Давайте зафіксуємо, що росіяни це розуміють. Так само як обстріли Харкова, Запоріжжя, Херсона особливо – це не про війну, це просто про те, щоб нищити цивільне. Просто про вбивство, усвідомлене вбивство українців.

Вони розуміють, що з військової точки зору ніякого сенсу атакувати навіть критичну інфраструктуру України немає. Тому що вже 15 масована каскадна атака крилатими ракетами не дає хоча б чогось з точки зору досягнення результатів, наприклад, заблекаутити нашу енергосистему. Вони сьогодні це теж розуміють. Вони просто б'ють нас, тому що просто б'ють.

Вони скинули маски, вони вже не маскують, що роблять в Україні, вже не говорять, що ведуть війну проти армії, якісь військові цілі, якісь "нацисти". Ще є там нюанси в пропаганді, але між тим вони говорять: "Ми просто вас вбиваємо. Тому що вже все, уже крапки поставлено, ми, якщо програємо, будемо сидіти в рамках спеціального трибуналу всі на лаві підсудних – хто залишиться в живих".

Зверніть увагу Окупанти змінили тактику та тепер намагатимуться обстрілювати Україну вночі, – Данілов

"А тому, давайте просто будемо вас вбивати, тому що – а що нам за це будуть робити? Все одно посадять завтра на лаву підсудних. Тому будемо вас нищити цими ракетами". І вони роблять це свідомо. Тільки для того, щоб завдати нам біль. Це нам треба зрозуміти щодо Росії.

Щоб не було більше мотивацій – підемо ми в НАТО, не підемо в НАТО, отримаємо гарантії безпеки чи не отримаємо, будемо ми мілітарною державою на кордонах з Росією чи не будемо. Усього цього немає. Чи буде тут російська мова, чи не буде. Чи буде тут культурний простір, чи пам'ятник Жукову, чи "дівчинці" Катерині в Одесі. Це вже не має жодного значення.

Вони просто хочуть вбити й знищити якомога більше і нашої території, і наших людей. І ми маємо все це фіксувати. У нас сьогодні 66 тисяч зафіксованих, юридично опрацьованих військових злочинів. Це не тільки наші слідчі групи і наша генеральна прокуратура. Це й наші партнери проводять подібні слідства. І у такий спосіб ми бачимо всю картину того, що Росія робить в Україні.

На мій погляд, про це треба постійно говорити. Ми маємо довести цю війну до кінця, щоб ці 66 тисяч карних справ по військовим злочинам були доведені до конкретних вироків. А після війни їх буде набагато більше. І ми маємо заради цього всього дійти до кінця. Тому вони будуть шукати інші тактики, ми будемо шукати можливості зменшити в будь-якому сенсі збитки, які вони нам завдають. Зокрема, зменшити можливість влучати в об'єкти критичної інфраструктури.

Я про їхні спроби щось зробити. Із 10 запущених ракет – 2 реальні. До цього ми бачили повітряні кульки в нашому повітряному просторі. Тому що Юрій Ігнат сказав, що назвати їх аеростатами не зовсім правильно. Типу запуски "Шахідів" – не "Шахідів". Це у них починає все закінчуватись, вони економлять? Чи вони збирають для більш масованої атаки?

По перше, економлять. Ракетне виснаження в них очевидне. Вони не можуть виготовляти сучасні високоточні ракети, які були розроблені ще на початку 2000-х років. Вони не можуть це виготовляти, тому що не мають можливості обходити ключові санкції. Це ж Росія – все, що вони говорять: "Бойтеся наших "Іскандерів".

Ми, до речі, до цього міноборони ще доберемось. Вони за ці свої "постіки", що вони вбивають масовано людей у Дніпрі в багатоквартирному будинку і після цього пишуть: "В нас "Калібри" ніколи не закінчуються". Ми доберемося до тих smm-щиків разом із Шойгу.

Читайте також Росія завдала комбінованого ракетного удару по Україні

Ми ще поговоримо з ними, що і коли в них закінчується. Повірте мені, оці всі люди, які сьогодні бравують, ще будуть давати свідчення і першими верещати для того, щоб дати покази, хто конкретно накази давав. Будуть шукати винних. Це ж Росія. Вони завжди так – спочатку бравують, а потім дивишся – і 90% лежить в калюжі своїх екскрементів і верещить від страху й розказує, хто які накази давав.

Знаєте в чому особливість Росії? Ця країна дуже й дуже велика, з точки зору кількості людського ресурсу, якого не шкода. Можемо кинути вам 300 чи 500 тисяч людей, яких ви вб'єте. Нам байдуже. Це єдиний аргумент у Росії. Вони не креативні, не технологічні, не сучасні, дуже боязливі, вони тільки "натовпом на одного". Оце принцип Росії.

Тому сьогодні вони спробують використовувати оці "болванки" для того, щоб навантажити нашу систему ППО, тому що все ж таки це гроші. Кожний пуск проти ракети – це конкретні гроші. І у такий спосіб хоча б якихось результатів досягти. Вони це будуть робити, але на 24 лютого вони спробують накопичити той обсяг, який завжди використовують для масованого 3-хвильового каскаду і показати, що в них ще "порох в пороховніцах".

Подоляк про накопичення Росією ракет на 24 лютого / Колаж 24 Каналу

Чи ми будемо якось інакше на них дивитись, чи ми скажемо – так ми вас уже боїмося, давайте вже якось закінчувати цю війну, давайте ми визнаємо, що ви маєте право нас вбивати. Ми ж з вами це не зробимо – ми ж розуміємо.

Ми готувалися і до 9 травня, і до тих їхніх "псевдореферендумів", коли вони оголошували результати і теж концерт був. Але, тим не менш, у цей час вони всі святкують – їм не до обстрілів, тому може також якийсь фальстарт буде? "Болванки" з Білорусі політають трошечки і все?

Читайте також Ніякого вторгнення не було, – Лукашенко цинічно закликав Україну та Росію домовлятися про мир

Ні. В них же свято – це завжди смерть. Ми звикли якось інакше сприймати російську культуру. Це культура мертвих. Вони якраз дуже люблять танцювати на кістках інших людей.

Вони і на своїх люблять – згадайте, як відхід з Харківщини відбувався. Коли вони колесо огляду відкривали.

Ви абсолютно праві. У них буде наступне. Вони хочуть пити горілку і при тому дивитись, як ракета влучає у цивільне населення в іншій країні. Це єдиний оргазмічний приклад для них. Все інше їх не цікавить.

Згадали про Харківщину. Тоді давайте про фронти згадаємо. Тому що я розумію інтенсивність тих бойових дій, бачимо по втратах ворога, які він зазнає, ми розуміємо що роблять і скільки сил докладають наші ЗСУ.

Ми розуміли, що це, напевно, їхній єдиний вихід в цій ситуації, тому що їм треба було чекати, поки Україна отримає всю зброю і поверне свої території з тією габаритною великою зброєю, яку їй передають. Або ж зараз відправляти оте все "м'ясо" – підготовлене, не підготовлене, зібране, не зібране – просто закидати трупами наші фронти. Вони такою тактикою зараз намагаються діяти далі, бо інакше у них в принципі бути не може.

Тим не менш, бачила вчора звернення Пригожина, який сказав, що зеки закінчилися, не маємо кого набирати до себе в підрозділи. І тепер цю ініціативу в нього перехопило міноборони.

Трошки не так. Просто Пригожина хочуть відправити туди, де він мав перебувати через конкуренцію з міноборони – з класичним генералітетом. Ми у вас це пару місяців розглядали, що цей конфлікт до того і призведе: або Пригожин виграє і буде тотально домінувати в оточенні Путіна, або генералітет – Герасимов, Шойгу, Лапін та інші. Вони його з'їдять в повному обсязі. Так і відбулося.

Тому зеків будуть далі відбирати, але це вже будуть робити через міноборони. Така ж сама технологія, як у Пригожина, тільки менше грошей, гарантій та набагато менше зеків. Тому що вони розуміють, що таке гратись з державою.

Якщо до Пригожина вони йшли, тому що розуміли, що десь можуть отримати другий шанс у житті, а потім розчинитись на просторах Росії. То через міноборони це не вийде. Тому, я думаю, що рекрутингу в колоніях буде набагато менше.

І тут переходимо до того, що відбувається на лінії фронту. Безумовно, ми бачимо з вами наступ. Той "великий" наступ Росії він, дійсно, йде. "Великий" я говорю з іронією. Це все ж таки не лютий 2022 року. Це лютий 2023 року. Коли вже є інша армія в Росії і вона абсолютно не така, як було угруповання під час вторгнення. Тому що там була професійна армія, яку тренували роками, зокрема на навчаннях.

До речі Росія хоче закидати Україну живою силою: генерал Ходжес розповів, як зупинити навалу

А це просто мобілізовані. Так, їх багато, в чому для нас проблеми, з точки зору кількості мобілізованих. Але це інша армія. Там уже не така нова техніка, яка була на початку вторгнення.

Вони, безумовно, хочуть якось трошки нас підсунути на тих чи інших напрямках. Перш за все Луганський – біля Харкова, Донецький, Запорізький і таке інше. На всіх цих напрямках вони будуть вести певні бойові дії, але давайте тут говорити вже про нашу армію. У нас теж сьогодні інша армія, безумовно. У нас набагато більш технологічне обладнання.

Але тут я переходжу до того, в чому є проблема, і ми її пояснюємо партнерам на цьому етапі війни. Тому що у Росії багато мобілізованих, яких, як ви правильно говорите, вони використовують як живе м'ясо, яке можна витратити незалежно від того, чи воно там щось виграє чи не виграє. Гине й гине, головне, щоб можна було просуватись на метр – два вперед.

Так ось – це ключовий недолік цього етапу війни. Нам не треба давати можливість втягувати нашу армію в боєзіткнення контактного типу стрілецькою зброєю – це ключове. Для цього нам потрібно збільшити постачання артилерійських снарядів для того, щоб відсунути від своїх перших порядків російську живу силу. Тобто артилерією її відсунути на 5 – 20 кілометрів далі.

І друга складова цього етапу – дуже важлива. Для того, щоб зменшити будь-які наступальні спроможності Росії, потрібні оці легендарні далекобійні ракети на 150 кілометрів і далі. Тому що саме накопичення основного ресурсу для ведення контактних боїв, оцих мобілізованих, відбувається на відстані 150 – 200 кілометрів.

Нам треба їх там нищити й таким чином суттєво зменшувати можливості просуватись вперед. На 30% зменшити боєздатність. Розумієте, що таке 30% в сучасному інтенсивному бою? Це ключова проблема й ми пояснюємо її партнерам.

І тут я перейду до партнерів. Партнери це розуміють, чудово розуміють. І тому ви чуєте вже прямі публічні заяви. Наприклад, пан Моравецький говорить, що не треба через місяць давати танки, чи не треба через місяць збільшити постачання снарядів або ракет, треба дати сьогодні, тому що сьогодні Україні потрібно знищити максимально цю мобілізовану орду й не доводити це до контактних боїв.

А треба дати у сенсі – давайте вже хтось дасть, чи треба дати в сенсі – що треба дати? І от ми вже розуміємо, що одна партія танків пішла, снаряди пішли й таким чином нам уже є чим підкріпляти ці фронти.

Треба дати в сенсі – пришвидшити саме логістичний процес. Тобто поставити на платформу. Якщо це про танки, відправити якомога швидше на розподільчий хаб, а з хабу вже на лінію фронту – це перше.

Друге – треба дати, значить потрібно пришвидшити пошук снарядів, знову таки, вантажимо їх на літаки або на залізничні платформи та відправляємо швидко в Україну.

Тому що на цьому етапі все, що залишилось у Росії: і ракети з болванками поруч, і стара бронетехніка – Т-55, Т-64 розконсервовані, і перероблені С-300 з земля – повітря на земля – земля, і оці мобілізовані, які дуже налякані, але все-таки вони ще є, тобто похоронок ще мало, ще не 5 тисяч в день, не 10 тисяч в день, а 800 – 900 в день – це мало. Для Росії – це мало. Вона не розуміє 100 тисяч мертвих, вона зрозуміє 500 тисяч мертвих, мені здається.

Читайте також Путін готується до багаторічної війни: чого не вистачить Росії

Так ось наші партнери, в даному випадку я говорю про керівництво Польщі, чітко говорять, що це не питання політичного рішення, воно давно вже прийняте. І юридичне рішення прийняте, і коаліція вже є, і снарядна коаліція, і танкова коаліція. Тільки авіаційна зараз в напрацюваннях перебуває. І з далекобійними ракетами вже все зрозуміло. Єдине що треба – пришвидшити логістику. Логістика має бути не тиждень, тиждень, тиждень, а день, день, день. От про це зараз йдеться.

Окрім того, ще, знову-таки, західні розвідки говорять про те, що вони підтягують до кордонів ті залишки літаків і гелікоптерів, які в них залишилися. То що планується такий самий наліт, як 24 лютого? Чи наважаться вони залітати тепер уже в наш повітряний простір чи то вони просто підтягують, щоб самим порахувати й зрозуміти скільки в них залишилось?

По-перше, ми не бачимо дуже суттєвого збільшення кількості авіаційної техніки, яка б принципово на щось вплинула. Друга складова – безумовно, ми з вами не можемо аналізувати людей з ірраціональним мисленням. Росія ж не проводить аналітику війни, вона може просто заради того, щоб щось показати використати, наприклад, авіацію тактичного рівня й завести її на певну територію України.

Але у нас зараз трошки по-іншому виглядає система протиповітряної та протиракетної оборони. Це трошки різні системи, а саме протиповітряна. Вона більш повільна, але ефективніша. Мені видається дивним, що після того, як ми практично закриваємо небо за допомогою NASAMS, IRIS-T та найближчими днями будуть Patriot, використовувати тактичну авіацію.

Чому Росія вже протягом року практично завжди використовує виключно стратегічну авіацію, а в повітряному просторі Білорусі тактичну? Подивимось. Не можемо казати, що там немає ірраціональності, навпаки, її там дуже багато й тому вони можуть спробувати щось зробити, але все-таки я вважаю, що це принципово не буде міняти диспозиції сторін у цій війні. Все що вони можуть – вони вже використовують. Можуть десь збільшити інтенсивність обстрілів, за рахунок підтягнення ще якоїсь артилерії, але це не дуже принципово, бо збільшать на 1 тисячу обстрілів за день на якомусь напрямку.

Ну збільшать кількість літаків, які підіймають в повітря – знищимо все. Так, це важко. Я про це начебто спокійно говорю, я розумію, що це ціна життя за кожним цим "знищимо" стоїть, ціна нашого життя.

Але, між тим, ми ж домовились, що для нас немає іншого шляху, крім знищувати, знищувати й знищувати. Ми не можемо собі дозволити вмерти, тому що сьогодні ми не хочемо їх знищувати, а ми обов'язково зникнемо, якщо ми не виграємо цю війну. Я хочу, щоб це було просто зрозуміло та зафіксовано.

Москва стягує авіацію до кордону України: дивіться відео

Немає ніяких ліній розмежування більше, не може їх фізично бути, тому що це буде означати повільну смерть України. В будь-якому випадку ми будемо тут мати цілу зону, Росія буде нас постійно провокувати, тут будуть теракти, звідси будуть тікати люди, тому що вони втомляться жити в постійному очікуванні теракту чи наступного етапу війни.

Ми тут не будемо отримувати грошей. Так, на дуже короткий проміжок часу нам дадуть низку грошей, щоб ми могли щось відновити, але це буде таке вичерпне джерело. Ми це не будемо отримувати й України не буде не за 3 дні, а за 3 роки. Я хочу, щоб ми були свідомі щодо цього. Це говорить про те, що всі люди, які хочуть бути в Україні, дійсно щиро її люблять, вони мають розуміти, що ціна висока, але маємо її платити.

Варте уваги За останній тиждень Росія посилила авіацію: розвідка Британії оцінила її ключову ударну роль

Тяжко й страшно йти на поле бою, тяжко й страшно воювати там, де тривають потужні інтенсивні бої, тяжко й страшно ходити навіть дітям в школу сьогодні, тому що в будь-який момент сирена може спрацювати – все це тяжко й страшно, але треба дійти до кінця. Або давайте обговоримо, чи хочемо ми мати Україну. Для мене це питання вже давно закрите. Україна – це моя країна!