Прецедент у відносинах з Іраном
Дипломатичному демаршу передувала заява президента України Володимира Зеленського в мережі X, у якій він підтвердив відповідальність за далекобійні удари по логістичних об'єктах у Каспійському басейні. Про це пише Ігор Семиволос.
У відповідь очільник іранського МЗС звинуватив Україну в загибелі моряка та порушенні Статуту ООН, а також заявив про нібито наявність "ізраїльського наказу" з метою втягування Європи у конфлікт. За словами Аракчі, цю позицію він уже довів до відома представників ЄС та Росії. Одночасно до МЗС Ірану було викликано тимчасового повіреного у справах України для вручення офіційної ноти протесту. Жодних верифікованих доказів залученості Ізраїлю наведено не було.
Ключова особливість цієї події полягає в тому, що це перший прецедент прямого звинувачення України з боку Тегерана в атаці зі смертельними наслідками, який іранська сторона синхронно транслює як на західний (через дипломатію ЄС), так і на східний (через Росію) треки.
Оцінка подальшого розвитку подій дозволяє виокремити два основні сценарії.
Яких дій чекати від Ірану?
Отже, перший сценарій, найбільш ймовірний, – це риторична ескалація без прямої дії. Іран не володіє інструментарієм для безпосередньої військової відповіді Україні у зв'язку з відсутністю спільного кордону та обмеженістю оперативних спроможностей: наявний силовий ресурс Тегерана повністю сконцентрований на протистоянні зі США та Ізраїлем у регіоні Перської затоки та Червоного моря.
За цих умов реакція Ірану обмежиться інструментами "м'якої сили", зверненнями до Ради безпеки ООН, залученням інформаційних спроможностей Росії для координації нарaтивів або спробами сформувати для України імідж "непередбачуваного агресора" перед країнами Глобального Півдня та Європою.
Використання комунікаційного каналу з дипломатією ЄС підтверджує, що очікуваний ефект від дій Тегерана є насамперед інформаційно-політичним, а не військовим.
Другий сценарій – асиметрична відповідь через проксі або через Росію. Неможливість симетричного військового удару компенсується потенційною інтенсифікацією військово-технічної співпраці з Росією, а також залученням кіберресурсу та спецслужб.
Іран володіє розвиненою та розгалуженою мережею хактивістських угруповань і державних кіберакторів (фіксується понад 60 профільних груп), що дозволяє здійснювати атаки за принципом правдоподібного заперечення. Основний інструментарій включає DDoS-атаки, використання шкідливого програмного забезпечення типу wiper та інформаційно-психологічні операції.
Попри високий рівень кіберзахисту української інфраструктури, особливу увагу слід приділити загрозам для промислових систем управління (ICS – Industrial Control Systems). Оскільки іранські угруповання спеціалізуються саме на ураженні фізичної інфраструктури (електромереж, водоочисних споруд, елеваторів та об'єктів енергетики), цей вектор асиметричної загрози потребує підвищеного контролю.
Утім, цей епізод може зіграти й на користь Києва: демонстрація удару по вузлу російсько-іранської військової кооперації може сприйматися Вашингтоном як додатковий аргумент на користь України – тим більше на тлі несподіваного проукраїнського розвороту серед впливових голосів MAGA. Завтрашній візит Зеленського до Вашингтона відбувається саме на цьому тлі зміни настроїв.