Історія нацгвардійця 2-ї Галицької бригади Тараса з позивним "Мопс" стала прикладом бойового братерства, витримки і відданості Україні.
Дивіться також Треба знизити мобілізаційний вік, – інтерв'ю ветерана про "бусифікацію", ТЦК і проблеми армії
Про що розповів "Мопс"?
Під час оборони Мирнограда нацгвардієць Тарас з позивним "Мопс", авіаційний сапер у підрозділі операторів дронів, разом із групою аеророзвідників вистежував пересування росіян та допомагав зупиняти спроби прориву окупантів.
Одного разу його досвід роботи з вибухівкою допоміг врятувати побратимів і забезпечити безпечний проїзд до позицій. За словами військового, російські підрозділи постійно намагалися порушити українську логістику, мінувавши дороги та під'їзди до Мирнограда, контролюючи маршрути з повітря.
Доріг ставало все менше. Якось на виході дивлюся – перед перехрестям, яке ми постійно проскакували, шось не те. Зупинив хлопців, підійшов глянути – і не дарма: там були міни. Вирішив не чекати. Відправив побратимів в укриття і просто дав кілька черг з "калаша". Далі детонація – і вже чиста дорога,
– згадує він.
Через хвилину після цього на перехрестя виїхав український квадроцикл. Бійці суміжного підрозділу вели провізію та воду на позиції, а також мали евакуювати поранених. Командир групи на псевдо "Шустрий" пізніше сказав "Мопсу", що його рішення фактично врятувало "дорогу життя" для тих, хто перебуває на передовій.
Гвардієць зізнався, що хвилювався перед першим бойовим виходом, оскільки не мав бойового досвіду. Утім, підтримка побратимів допомогла йому швидко адаптуватися.
"Мопс" розповів про адаптацію до війська / Західне ОТО НГУ
"Я прийшов у фактично сформований підрозділ, кістяк якого складали досвідчені воїни, що пройшли піхоту. Я ж не мав бойового досвіду взагалі. Не знав, як все складеться в новому колективі. Та між нами одразу не було бар’єрів. Досвідчені хлопці допомагали нам – новачкам – у всьому: порадою, навчанням, а іноді навіть робили щось за нас", – розповідає він.
Згодом підрозділ пережив важке випробування. Під час артилерійського обстрілу під Мирноградом "Мопс" зазнав поранення – уламки зайшли під бронежилет у районі попереку.
"Лікарі потім казали, що я народився в сорочці. Хлопці надали першу допомогу, перемотали, дали води й були поруч, поки чекали на евакуацію. Це допомагало терпіти біль", – каже військовий.
Через кілька годин у небі з’явився російський FPV-дрон на оптоволокні з кумулятивним зарядом. Безпілотник пролетів приблизно за півтора метра над пораненим бійцем, який лежав у високій траві.
Побратими швидко знайшли оптоволоконний кабель керування дроном і перерізали його. Безпілотник вибухнув приблизно за десять метрів від Мопса. Невдовзі прибула машина евакуації.
"Мопс" із побратимами / Західне ОТО НГУ
Дорогою до стабілізаційного пункту за автомобілем почав переслідування інший ворожий дрон, однак установці радіоелектронної боротьби вдалося його знешкодити. Реабілітація після поранення тривала майже пів року.
Із тіла військового лікарі дістали два уламки, ще один залишається поруч із хребтом – його поки що неможливо оперувати. Сьогодні нацгвардієць знову повернувся до служби. На зап’ястях він носить синьо-жовті стрічки від дружини та доньки, а на спорядженні — хрестик від матері й вервицю від сестри.
Мене як батька розривають почуття. Я бачив, як мою дитину лякають нічні нальоти, бачив її розгромлений клас у школі, куди влучила російська ракета. Бачив, якою виснаженою вона буває після безсонних ночей. Вона на це не заслужила. Ніхто з наших українських дітей не заслуговує втраченого дитинства через війну. Тому це моє переконання – я маю захистити свою дитину. Тут – з моїми бойовим побратимами – у війську я можу наближати мир для свого дому,
– резюмував боєць.