"Знаєте, людині, яка летить в літаку, треба стрибати, а вона стоїть, мнеться: то треба, щоб хтось підійшов і штовхнув. Ну от всі ці події – це був той поштовх в спину, щоб стрибнув нарешті", – захначив Євген Стеценко.
Ще чотири роки тому киянин у третьому поколінні Євген розмовляв російською. Він – музикант, про мову у побуті особливо не задумувався. Перейти на українську вирішив після Революції гідності. Приклад з батька взяли і діти. Тепер вони і його стимул, і його вчителі.
Читайте також: "Щоб твітити": британський посол розповіла, чому вивчає українську
Валерій Ананьєв пройшов дорогу святого Якова, щоб випробувати безвіз та себе на міцність. Він відомий український десантник і блогер, ветеран війни на Донбасі ще донедавна говорив російською. На українську перейшов у Франції. Тепер з ним говорять тільки українською.
9 років тому переїхав з Росії, щоб будувати Україну. Владислав Кириченко, видавець і меценат, довго жив в Москві, мав там бізнес і фінансував українську недільну школу. А народився на Донеччині. Пригадує: бабця говорила чистою українською. Тому ще з дитинства усвідомив, яке значення має мова.
Я приїздив на канікули до своєї тітки в Київ і принципово говорив українською. На мене всі дивилися, як на людину: наче нормально вдягнений хлопець, не сільський. Це, насправді, синдром всіх колоніальних народів, які вважають, що їхня мова – це для домашнього вжитку, це свідчення низького походження,
– зазначив Владислав Кириченко.
Він не шкодує грошей на розвиток української мови та культури, підтримку науковців, створення дитячих освітніх проектів, фестивалів. Його видавництво випустило 200 україномовних аудіокниг. Нині видає кращі світові бестселери ділової, бізнесової та світоглядної літератури. Владислав мріє про створення української Сорбонни і вірить, що книжки змінять ментальність українців.