Катастрофічна некомпетентність

Хочу зараз звернутися до кожного, хто вважає, що "якось воно працює". Про це заявила Аліна Михайлова, інформує 24 Канал.

Читайте також "Ми всі так чекаємо обмінів полоненими": як усе відбувається зсередини

Нещодавній випадок змусив мене задуматися: як люди, настільки некомпетентні, взагалі потрапляють на відповідальні посади? Як начмед, командир медроти, лікар, який мав би бути прикладом, дозволяє собі таке невігластво?

Далі наведу факти.

Пораненому затампонували очі бинтом. Очі! Коли я розмовляю з цим "спеціалістом", він не просто не визнає помилки, він наполягає, що це було правильно! А також інші тези:

  • "Кров переливати не можна, бо термін придатності 5 днів",
  • "При геморагічному шоку краще вливати розчини",
  • "Гелофузин при важкій ЧМТ",
  • "Етамзилат замість транексамової кислоти".

Це не просто катастрофа. Це показник повної профнепридатності!

Як взагалі таке можливе? Ця людина не читає протоколи, не знає стандартів надання допомоги пораненим, порушує і ставить під власні сумніви чинні стандарти МОЗ, не цікавиться дослідженнями чи навчанням. І, очевидно, не планує це змінювати.

Ба більше, ця "компетенція" підтверджується неодноразово. Достатньо подивитися, як він заповнює первинну медичну документацію. Людина, яка має рятувати життя, просто не орієнтується у своїй роботі.

Хто відповість за життя та здоров'я поранених солдатів

Візьмемо уявну ситуацію. Уявімо, що поранений – не простий боєць, а, наприклад, командувач Медичних сил. Приїхав із перевіркою, потрапив під обстріл, отримав поранення. І ось його очі тампонують бинтом, зверху кладуть захисний щиток, а далі – повна травматизація та ризик осліпнути назавжди. Звучить абсурдно?

Рекомендуємо "Ми вистояли": як українська освіта розвивалася у 2024 році

Або йдемо далі: припустимо – це президент. Уявіть, що в його відрядженні щось пішло не так, і допомогу надає ось такий лікар. Як думаєте, скільки триватиме "розбір польотів"? Хто понесе відповідальність? Я впевнена, що все розберуть до найменшої молекули, винних знайдуть і покарають.

А тепер питання: чому це не працює для наших бійців? Чому, коли таке трапляється з простим солдатом, усі вдають, що це норма? Хто відповість за ті помилки, які коштували людям життя або здоров'я?

Це не одиничний випадок. У 2015 році був подібний випадок у полку ССО. Пораненому затампонували обидва ока (одне здорове!), наклали пов'язку, яка давила, і результат – людина у 25 років повністю втратила зір. Назавжди. Хто поніс відповідальність? Ніхто. Чому? Бо "таке буває". Війна, складне поранення – ну ви ж розумієте.

До кого звертатися? Начальники, командири, офіцери, ОСІЗи, ОТУ, провідні хірурги – це до вас питання. У нас куди не плюнь попадеш в якогось експерта або начальника. Як ви займаєте свої посади? Які критерії компетентності? Чи вони взагалі існують, ці критерії? Чи у нас тепер правило поганого тону – бути на відповідальних позиціях без знань, досвіду і бажання їх отримати?

А ну, ви ж читаєте мене! Хто з вас проходив курс TCCC? ATLS? ETC? THOR? Які цілі трансфузійної терапії при геморагічному шоку? Які функції взагалі кров виконує? Ну ви мене зрозуміли.

Зате у нас бути провідним хірургом сектору і ухвалювати рішення в бойовій травмі маючи за плечима досвід цивільного флеболога, терапевта, кардіохірурга – це нормально. І ніхто і ніщо не може перешкодити.

Тому що немає у нас ніякого механізму відбору, перевірок компетентності тощо. Не існує.

Як змінити систему

Хто має відповідати за цю систему, де люди не читають навіть базових протоколів? Куди писати скарги, коли "на землі" коїться ось таке? Що робити?

Конструктив:

  • жорстка атестація всіх лікарів, особливо керівництва. Не пройшов – вибачте, але ваше місце на іншій посаді;
  • регулярні навчання. Участь у тренінгах має бути обов'язковою для всіх, а не лише для тих, хто хоче;
  • контроль компетенцій. Незнання чинних стандартів і протоколів – прямий шлях до звільнення;
  • відповідальність за помилки. Якщо через чиюсь некомпетентність поранений зазнав інвалідності – винні мають понести покарання;
  • робота над помилками. Кожен випадок неналежного надання допомоги має бути ретельно проаналізований.

Це не просто проблема. Це ганьба. Якщо ми не змінимо цю систему зараз, наслідки будуть катастрофічними. Війна не прощає невігластва. Життя наших бійців – не тестовий полігон для тих, хто не знає, що робить. Нащо все це, якщо ми не можемо навіть забезпечити елементарної компетенції для тих, хто рятує життя?

Начальник медроти 33 бригади – страшний спеціаліст Войтюк, я буду ініціювати службове розслідування для визначення компетентності й вашої профпридатності загалом. Рапорти вже оформлені у всі відповідні гілки нашої великої військової медицини.