Навіть з початком війни, тисячі українських жінок та чоловіків продовжують підтримувати зв'язок. The New York Times розповів історії закоханих українців, які зустрічаються поблизу фронту, передає 24 Канал.

Дивіться також Талановитий актор і справжній лицар: на фронті загинув зірка "Довбуша" Яків Ткаченко

Як відчувається кохання під час війни

Даміна Сербін та Роман Мироненко є однією з пар, які розлучила війна. Вони познайомилися рік тому в київському театрі. Вже під час першої зустрічі жінка зізналася: "Здається, я закохалася в тебе". Невдовзі закохані одружилися, але після цього Роман майже одразу повернувся на фронт.

Чоловік є заступником командира батальйону безпілотників поблизу Харкова. А його дружина працює в державній газовій компанії. Даміна долала години в дорозі та зустрічалася з Романом в небезпечному місті, яке постійно обстрілюють. Та попри всі перешкоди, вони цінують кожну мить разом.

Без неї ніщо не має сенсу,
– зізнається Роман.

Дружини солдатів часто ризикують своїм життям лише задля того, щоб просто побачити очі своїх коханих. 32-річна журналістка Катерина Капустіна їздить до чоловіка разом із сином.

Жінка пояснює, що в якийсь момент вони надто звикли жити один без одного. Її чоловік у мирному житті був механізатором, а зараз – працює в зоні ризику, буксируючи пошкоджену техніку.

Жінки їздять на побачення з коханими поблизу лінії фронту: фото NYT

Акторка дубляжу Юлія Грабовська приїжджає до свого чоловіка навіть під час вагітності. Разом вони готують їжу, дивляться фільми й мріють про мирне майбутнє. Жінка каже, що в цей час намагаються уявити ніби війни не існує.

Натомість 47-річна Євгенія Духопельникова перед кожною поїздкою до чоловіка цілий день готує страви для його підрозділу.

Мені просто потрібно, щоб він мене зігрів,
– каже вона, обіймаючи свого чоловіка після довгої дороги.

42-річна Катерина Семенова працює перукаркою в Харкові й також знайшла своє кохання серед солдатів. Вона зазначає, що всім військовим бракує любові та турботи.

Кожна зустріч може стати останньою

Жінки українських захисників цінують кожен момент зустрічі з коханим та розуміють, що вона може бути останньою. Саме так сталося з Аліною Отземко. Її чоловік загинув у бою. Син подружжя побачив тата дев'ять разів і, попри втрату, жінка радіє, що він пам'ятає свого батька.

Отземко видала дві книги для дітей, аби пояснити їм, чому тата немає вдома, а також чому він не повернеться.

Я все зробила правильно. Добре, що я не слухала нікого, хто намагався мене відговорити. Це був єдиний спосіб зберегти пам'ять мого сина про його тата,
– каже жінка, роздумуючи про цінність збереження пам'яті про свого чоловіка.

Кохання під час війни сповнене перешкод та невизначеності. Та, попри все, кожна мить разом вартує довгих годин в дорозі й важких зусиль.