Два моменти: коли Україні дозволять далекобійні удари по Росії

Правильне рішення для нового президента

Якийсь час тому, коментуючи нерішучі та аморфні дії наших союзників, я в одному з ефірів сказав фразу: "На жаль, ми з вами живемо не за часів Маргарет Тетчер і Рональда Рейгана". Кумедно, але зараз ця фраза неодноразово звучить від низки спікерів та експертів, а це означає – зачепило.

Читайте також У США багато говорили про Україну, але нам це не на користь

Питання надання Україні права завдавати ударів углиб території Росії розбурхує наші уми вже давно, але досі воно так і не вирішене. Причина цього – виключно політична. Причому вона має, скажімо так, тандемний характер.

Перший момент – для нас украй позитивний. Президент США Джозеф Байден цього року йде на пенсію, а тому його відхід має супроводжуватися лебединою піснею. Цією лебединою піснею може стати саме його "добро" на надання Україні можливості завдавати ударів далекобійними ракетами вглиб території Росії.

Демонстрація підтримки України до останнього дня. Входження в історичний контекст на високих ставках і відхід на пенсію з гучним хлопанням дверима, що трясе штукатурку в кабінеті Кремля.

Другий момент – для нас також позитивний, але менш бажаний, ніж перший варіант. Наступний президент США, чи то Камала Гарріс, чи Дональд Трамп, після інавгурації мають зробити перший крок на посаді президента у вигляді ухвалення певного рішення, яке всіма має бути однаково підтримане. У внутрішній політиці США рішень, які однаково задовольняли б республіканський і демократичний електорат, дуже мало, а от у зовнішній – ви знаєте, про що мовиться.

Цікаво Два шляхи до розпаду Росії

А тому для того, щоб каденція нового або нового-старого президента розпочалася з правильного і такого, що всіх задовольняє, рішення, погодження запиту України щодо ударів по Росії може бути відкладене аж до початку 2025 року. Так, воно буде ухвалене, але тільки після інавгурації.

Саме тому Маргарет Тетчер і Рональд Рейган – це останні західні лідери, які діяли рішуче, швидко і часом радикально. Саме те, чого цивілізованому світу не вистачає вже третій рік.