Кабінетні війни були найпрактичнішими
Війни через низку причин мали обмежений характер. Якщо порівнювати із тим, що прийде з епохою націоналізму та індустріальною революцією й ідеологіями.
Читайте також Є лише одна істинна причина, чому росіяни йдуть на війну проти України, і це не ідея
Бюрократичний апарат і аграрний економічний уклад не дозволяли мобілізувати і утримувати армії протягом дуже довгого часу, які б складалися з понад 60 – 80 тисяч осіб. Все, що більше, то був виняток, а не правило. Війни часто закінчувалися не від поразок на полі бою, а від браку ресурсів їх далі вести.
Для більшості населення війни взагалі відбувалися на фоні. Не дарма мова йде про період кабінетних війн. Тобто тих, в які були залучені суверени і відносно невеликий відсоток населення.
Легітимність правлячих режимів у той час ніхто не ставив під сумнів.
Так само суперечності на релігійному ґрунті вже відійшли. А суперечності на інших основах – типу націоналізм чи ідеологічні суперечності – ще не прийшли.
Добивати сторону, яка програла у війні, було не прийнято, бо ж баланс сил. Також була ймовірність, що вчорашній противник може стати завтрашнім союзником. Все це в сукупності зберігало простір для дипломатії і домовленостей для сторін, які були залучені до війн.