10 листопада 2025 року вже увійшло в історію як дата оприлюднення українськими правоохоронцями одного з найбільших корупційних викриттів за час незалежності. Близько 100 мільйонів доларів – у таку суму НАБУ оцінило схему, яку провернуло злочинне угруповання, пов'язане з найвищим політичним керівництвом країни.

Поки триває опрацювання тисяч годин плівок, вручення підозр та досудове розслідування, важливо зрозуміти, що зробило можливим "Шлагбаум" – схему, через яку українська енергетична система підійшла до зими значно менш захищеною, ніж мала б.

Як саме працював цей механізм? Чому не лише Енергоатом, а й інші компанії, про які ми поки не знаємо, могли користуватися лазівками в законах? Що потрібно зробити державі, аби захистити себе від подібних скандалів у майбутньому?

Журналісти 24 Каналу проаналізували понад п'ять сотень судових рішень, виявили частковий перелік підприємств, який досі приховують від публічного доступу, але саме вони – у зоні ризику. Ми також поговорили з експертами та проаналізували законодавство, аби максимально чітко відповісти на запитання, що саме уможливило корупцію таких масштабів.

Останніми тижнями увага широкого загалу прикута до конкретних імен: Міндіча, уже колишніх міністрів Галущенка, Гринчук і Чернишова, а також інших "Тенорів" та "Рьошиків", які у разі доведення провини, мають понести справедливу відповідальність.

Більш непоміченим пройшов факт: звідки взялася законодавча база, що уможливила схему "Шлагбаум", як саме вона працювала і як законодавство досі дозволяє Енергоатому диктувати вимоги бізнесу.

За словами НАБУ, "Шлагбаум" діяв під час залучення підрядників до виконання робіт чи постачання продукції для Енергоатома. Якщо компанії хотіли отримати оплату за вже надані послуги або поставлені товари, вони мали "поділитися" з учасниками схеми – тобто заплатити відкат у розмірі приблизно 10 – 15% від суми контракту.

В іншому разі контрагентам фактично перекривали доступ до коштів: платежі блокувалися доти, доки бізнес не погоджувався на умови.

Ну что, "денег нет", "дайте деньги"… А я говорю: "Не дам, домашнее задание надо выполнить",
– так фігурант плівок "Тенор" називав "домашнім завданням" відкат.

Чому ж контрагенти через суд не стягували борги з Енергоатома? Хороше питання: напевно, кожен українець, у кого були борги за комуналку, чекали на судовий позов та арешт рахунків.

Нюанс полягає в тому, що Енергоатом на час воєнного стану опинився в переліку компаній, з яких неможливо стягувати заборгованості в примусовому порядку.

Офіційно це називається мораторієм на виконавчі провадження. З'явилася відповідна ініціатива у перший рік після початку вторгнення.

Потім до неї ще й додався мораторій на банкрутство, який у травні 2024 року Верховна Рада ухвалила майже мінімально необхідною кількістю голосів, захистивши від банкрутства державні об'єкти критичної інфраструктури.

Ще на тому етапі про Енергоатом взагалі не йшлося ні в контексті мораторію на банкрутство, ні мораторію на виконавчі провадження.

Однак уже за декілька місяців, як описав ситуацію народний депутат Ярослав Железняк, енергетичний гігант став співвиконавцем підряду для Нацгвардії, що й дозволило йому потрапити в "список обраних" – компаній, які можуть не сплачувати борги на час воєнного стану.

Через рік, в червні 2025 року, Енергоатом виключають з цього переліку через відсутність належного договору субпідряду, про що також інформує нардеп Железняк, звинувачуючи в просуванні відповідного рішення особисто уже колишнього міністра енергетики Германа Галущенка.

Наказ про виключення Енергоатома з переліку підприємств, які можуть не сплачувати борги під час війни / Телеграм-канал "Залізний нардеп"

Однак є те, що обранець детально не пояснює, хоча це важлива деталь. Фактично Енергоатом станом на грудень 2025 року й далі залишається у "списку обраних", попри нібито виданий наказ про виключення компанії з переліку. Як так?

Журналісти 24 Каналу знайшли в судовому реєстрі справу #320/39743/25 і проаналізували її. Це справа, у межах якої Енергоатом подав заяву про тимчасове зупинення дії наказу про виключення. Перша інстанція відмовила, але апеляція стала на бік компанії, призупинивши дію наказу до остаточного рішення.

Суд погодився з аргументами про ризики після скасування мораторію. Власне, проти Енергоатома поновили 289 виконавчих проваджень і відкрили ще три на:

  • 367 мільйонів гривень
  • 7,4 мільйона євро
  • 1,8 тисячі доларів

Це створило реальну загрозу масових стягнень та банкрутства.

Юристи Енергоатома наголошували, що масштабні провадження на сотні мільйонів могли б зупинити роботу компанії, яка є оператором чотирьох АЕС і на 90% відповідає за збереження доступної для населення ціни на електроенергію.

Реалізація оскаржуваних наказів призведе до припинення функціонування акціонерного товариства НАЕК "Енергоатом",
– вказано в рішенні суду.

Отже, фактично нічого не заважає "Шлагбауму" функціонувати досі, коли вже є оприлюднені плівки та суспільство знає про масштаби можливої корупції в Енергоатомі. Звісно, зараз нічого не залишається, крім того, як очікувати на остаточний вердикт суду в цій справі.

Але не факт, що він буде скоро і не факт, що подібний "Шлагбаум" не діє на інших підприємствах, які є в "списку обраних".

У вересні 2025 року Міністерство стратегічних галузей промисловості припинило виконання своїх функцій – тобто було остаточно ліквідовано. Саме воно відповідало за створення "списку обраних", списку "законних боржників", а офіційною мовою:

"Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану".

Проблема з цим переліком в тому, що він не доступний для широкого загалу – тобто є інформацією з обмеженим доступом, а простіше кажучи, є секретним.

З одного боку, це виглядає логічно, оскільки в переліку є компанії, пов'язані з оборонною сферою. А з іншого боку, чи чесно це щодо бізнесу, який подається на підряд до умовного Енергоатома і лише постфактум дізнається, що не може з нього стягнути борг?

Ми звернулися до Міністерства оборони України, яке є правонаступником Мінстратегпрому, надіславши запит про коментар до Управління масової інформації. Також упродовж декількох тижнів намагалися зв'язатися з відомством через речника Ореста Дрималовського. Станом на дату публікації цього матеріалу відповіді не отримали.

До того ж залишається відкрите питання: чи справді інформація про перебування тієї чи іншої компанії у "списку обраних" є настільки чутливою, щоб її повністю закривати від суспільства?

У цьому переліку немає даних про види робіт, обсяги виробництва, маршрути постачання продукції для Сил оборони чи іншої інформації, яка могла б становити серйозний ризик для обороноздатності.

Фактично він містить лише один параметр: можна списувати борг із компанії чи ні.

Крім того, визначити, чи входить певна компанія до "переліку", можна кількома способами, користуючись відкритими даними. Це саме по собі ставить під сумнів доцільність робити щось офіційно секретним, якщо в інших публічних джерелах ця інформація фактично не є закритою.

  • По-перше, варто звернути увагу на кількість актуальних виконавчих проваджень щодо компанії. Якщо їх багато і виконання за значною частиною зупинено – це червоний прапорець.
  • По-друге, судовий реєстр. Деякі кредитори все ж йдуть до суду, коли підприємства відмовляються сплачувати борг, і намагаються домогтися поновлення списання у таких провадженнях. Спойлер: це майже ніколи не закінчується успіхом.

За останні тижні ми проаналізували більш як пів тисячі судових рішень, у яких згадується "перелік" та пов'язані з ним виконавчі провадження. У результаті вдалося ідентифікувати 15 компаній (крім згаданого Енергоатома), які можуть не сплачувати борги на період воєнного стану.

Серед "секретного списку обраних" виявилися такі відомі гіганти, як Укрнафта й Укртатнафта, яких Мінстратегпром вніс до переліку ще у березні 2023 року. І це справді могло б виглядати як таємниця, якби Міністерство оборони відкрито не заявляло, що Укрнафта постачає паливо для армії – тобто виконує оборонні замовлення.

Серед інших компаній, інформація про які доступна в судовому реєстрі та які офіційно позиціюють себе як підприємства оборонно-промислового комплексу: "Мотор Січ", львівський завод "Лорта", "Спецтехноекспорт", КАРЗ, "Радіоприлад", зовнішньоторговельна фірма "Прогрес", ПМЗ імені Макарова, "Укрінмаш", "Завод 410 ЦА", Одеський авіаційний та Житомирський бронетанковий заводи.

Також у переліку – акціонерні товариства "СМНВО-Інжиніринг", щодо якого відкрита справа про банкрутство, та "Українські енергетичні машини", яке (як і Енергоатом) не до кінця зрозуміло, чому опинилося в цьому списку, адже займається виготовленням продукції для електро-, гідро- та атомних станцій.

За нашими підрахунками, рекордсменом серед компаній, з яких через суд намагалися списувати борг, є Південний машинобудівний завод імені Макарова.

Підприємство має прострочену заборгованість перед державним бюджетом у майже 2 мільярди гривень. З'явилася вона через кредит, взятий під державну гарантію у британської компанії Colvis Finance в далекому 2004 році.

Для його порятунку (ПМЗ імені Макарова, – 24 Канал) Верховна Рада навіть прийняла законопроєкт #3697, який передбачає виділення заводу 2,3 мільярда гривень для поповнення статутного капіталу,
– писали аналітики VoxCheck в травні 2021 року.

Того ж місяця Державна податкова служба виграла в першій інстанції позов проти підприємства щодо стягнення боргу. Однак потім була апеляція, початок повномасштабного вторгнення, внесення ПМЗ імені Макарова до "переліку обраних". Зрештою за 4 роки судовий процес дійшов до касації у Верховному суді, яка стала на бік позивача.

Водночас надзвичайно цікавим із юридичного погляду є спір між Укртатнафтою та компанією "Юнайтед енерджі". За договором 2021 року "Юнайтед енерджі" мала отримати нафтопродукти на 1,6 мільярда гривень, але постачання зірвалося через форс-мажор: російську агресію та руйнування технологічних установок.

Перша та апеляційна інстанції стали на бік "Юнайтед енерджі", вказавши, що форс-мажор не звільняє від обов'язку повернути борг. Однак касаційний суд ухвалив рішення на користь Укртатнафти. Хоча, навіть за іншого результату, компанія все одно не змогла б реально стягнути кошти: виконавчі провадження щодо Укртатнафти заблоковані мораторієм.

До слова, що стосується самої кількості відкритих або зупинених виконавчих проваджень, то у ПМЗ імені Макарова їх 756 станом на кінець листопада 2025 року, а в Укртатнафти – 18. Детальніше дивіться на інфографіці, створеної 24 Каналом за допомогою опублікованих на платформі YouControl даних.


Окрема історія, коли компанії з відповідного переліку починають позиватися одна на одну. Скажімо, Львівський державний завод "Лорта" винен Спеціалізованій зовнішньоторговельній фірмі "Прогрес" 5,2 мільйона гривень у справі #910/6886/23 за угодами від 2020 року.

Або Спецтехноекспорт намагався стягнути з Житомирського бронетанкового заводу близько 3 мільйони гривень (з основною сумою боргу, відсотками та судовим збором) за договором, який був підписаний у 2016 році та стосувався участі заводу у виставці в Індії.

Експерт з грошових спорів та керівник департаменту судової практики команди "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" Назарій Адамчук вважає відповідні кейси дуже показовими:

Цей приклад (зі Спецтехноекспорт і Житомирським заводом, – 24 Канал) засвідчує абсурдність ситуації: підприємства держави судяться між собою, а правила гри настільки заплутані, що навіть суди змушені рухатися "мінним полем".

Водночас Адамчук, як і багато його колег з експертного середовища, загалом виступає проти мораторіїв і конкретно цієї законодавчої ініціативи. Але про це – згодом. Поки варто зазначити інше: через мораторій інколи не можуть завершитися стягнення, що тягнуться десятиліттями й стосуються абсолютно дріб'язкових, за мірками сьогодення, сум.

Показовий приклад – справа між держпідприємством "Радіоприлад" і компанією "Улісс-Тур". Фірма купила на торгах великий комплекс обладнання, повністю його оплатила, але так і не змогла отримати доступ до майна. Суд ще у 2015 – 2016 роках і в першій інстанції, і в апеляції зобов'язав "Радіоприлад" передати обладнання покупцеві, однак виконання ухвали проігнорували.

За десять років у межах цієї справи ухвалили понад сотню рішень. Це особливо абсурдно, якщо подивитися на масштаб: 461 тисяч гривень у 2012 році – це близько 57 тисяч доларів, а у 2025-му – вже лише приблизно 11 тисяч доларів.

Крім того, мораторій створює проблеми й для іноземних компаній з країн, партнерство з якими є критично важливим для нашої обороноздатності.

Показовим у цьому контексті є спір між державним чеським підприємством Lom Praha s.p. і українським Укрінмашем. Чехи ще у 2022 році отримали в себе фінальний вердикт суду про стягнення з Укрінмашу понад 131 тисячі доларів боргу, відсотків та судових витрат. Але фактично це рішення роками залишалося невиконаним, попри те, що у двосторонньому договорі між Україною та Чехією прямо прописано обов'язок сторін визнавати такі судові ухвали.

Укрінмаш намагався пояснити затримку воєнним станом, валютними обмеженнями НБУ та власним статусом оборонного підприємства. Однак у липні 2025 року український суд відкинув ці аргументи й дозволив примусове виконання чеського рішення. Пізніше суд частково задовольнив і вимогу чехів щодо компенсації витрат на правову допомогу.

Уже згадана вище позірна "таємність" списку законних боржників, за який наразі відповідає Міністерство оборони, є найочевиднішим корупціогенним фактором, який впадає у вічі.

Одним із ключових напрямків стратегії щодо боротьби з корупцією упродовж останніх 10 років було підвищення прозорості державних органів. Війна та потреба в надзвичайній секретності внесла корективи в цей план, але виникає питання до багатьох рішень і конкретно цього "переліку": чи справді він повинен бути закритим?

Разом з тим любов нашої держави до мораторіїв критикують експертні кола. Юрист Назарій Адамчук вважає, що такими кроками підміняють реальних системних змін:

Мораторії – популярний інструмент в руках українського законодавця. В Україні діє десятки мораторіїв, деякі з них діють понад 20 років, це швидкий і простий спосіб "загасити пожежу" без жодної реформи.

Експерт зазначає, що мораторій на виконавчі провадження категорично не має діяти в нинішньому вигляді, адже починає руйнувати економіку держави зсередини. Якщо його не переглянути, то нас може очікувати:

  • хронічна неплатоспроможність держпідприємств;
  • деградація корпоративного управління;
  • падіння вартості активів;
  • втрата інвестицій та довіри бізнесу;
  • зростання корупційних практик.

Також міжнародні експерти критикують економічні ініціативи українського парламенту, пов'язані з мораторіями. У травні 2023 року Міжнародна торговельна палата звернулася до Руслана Стефанчука з проханням відправити на доопрацювання законопроєкт про мораторій на банкрутство державних об'єктів критичної інфраструктури.

Аналітики наголошували, що документ може нашкодити енергетичній сфері. Фактично він прибирає гарантію платності, а це означає, що постачальники вугілля, газу чи обладнання просто не будуть працювати з державними операторами – надто високий ризик не отримати гроші й не мати механізмів захисту в суді.

Як ми пересвідчилися з аналізу судових рішень, усі ці описані проблеми не є надуманими. Також викриття НАБУ масштабної корупції в Енергоатомі підсвітило проблему з "Шлагбаумом" та мораторієм, що його уможливив.

Журналісти 24 Каналу звернулися до Національного антикорупційного бюро з запитом окреслити свою позицію щодо законодавства та можливих змін, які б захистили державні компанії від корупційних практик. В НАБУ відповіли, що опрацьовують години матеріалів, які були здобуті в ході операції "Мідас", яка тривала понад 15 місяців.

Після завершення відповідної роботи ми плануємо підготувати пропозиції та рекомендації щодо внесення змін до законодавства, зокрема задля запобігання службовим зловживанням в енергетиці,
– йдеться у відповіді.

Відповідь НАБУ щодо операції "Мідас" та законодавчих змін / 24 Канал