Патрушев і Лавров, коли говорять про "загрози безпеки" для Росії з українського боку, згадують насамперед про Донбас. А Гребенкін говорить про Крим.
До теми Куди цілить Путін: Росія прагне змінити владу у Києві
Він стверджує, що "зросли ризики проведення українськими спецслужбами та радикальними організаціями провокацій на кримському напрямку і щодо об'єктів морської економічної діяльності та транспортних переходів в Азовському і Чорному морях". І що "продовжується деструктивна діяльність української влади щодо негативного інформаційного впливу на російських громадян, які живуть у Республіці Крим".
Просто кажучи, Гребенкін звинувачує Україну в міфічних "диверсіях" – хоча дестабілізуюча діяльність Росії в Чорному та Азовському морях ні для кого не секрет. І вважає, що природне прагнення України спілкуватися зі своїми громадянами, які опинилися в заручниках у російських окупантів після анексії Криму, – це замах на національну безпеку Росії.
Справа навіть не в тому, що подібні оцінки стають змістом доповідних записок, які Патрушев та Гребенкін, напевно, готують для Володимира Путіна. А в тому, навіщо високопоставленому російському чиновнику знадобилося звинувачувати Україну в дестабілізуючих діях на кримському напрямку, говорити про Чорне та Азовське моря.
Відповідь, гадаю, проста: західні партнери останнім часом недвозначно попереджають Україну про високу ймовірність російського вторгнення, то, мабуть, до провокацій і диверсій готується саме російське керівництво. До провокацій та диверсій не лише на лінії розмежування з окупованими районами Донбасу, а й у Криму.
При цьому громадську думку заздалегідь готують до того, що це все Україна. Це все її спецслужби, які збираються влаштовувати диверсії, це її спроби обдурити та розпропагувати "російських громадян, які живуть у Криму". А російські силовики просто захищають стабільність і територіальну цілісність Росії. Що їм ще лишається?
Важливо Росія брязганням зброї примушує Україну до виконання кабальних Мінських угод
Впевнений, мало хто повірить у ці агітки в радянському стилі. Але Гребенкіну та його начальникам, схоже, і не дуже треба, щоб їм вірили. У потрібний момент, напевно, вони просто нагадають, що "попереджали", а в Україні до їхніх попереджень не дослухалися, продовжили свою деструктивну діяльність – і ось отримали нове вторгнення, окупацію нових територій.
Саме тому до висловлювань заступника секретаря російського Радбезу я б поставився з усією увагою. І розуміємо, що небезпека загрожує Україні не лише з боку лінії розмежування і не тільки, наприклад, з боку кордону з лукашенківською Білоруссю, яка все більшою мірою перетворюється на російський наступальний плацдарм.
Небезпека загрожує Україні і з Криму.