"Держава в межах Львівської області": ISW відзначив чергову зміну риторики Кремля щодо України

Там знову заговорили, що, мовляв, Україна – історична частина російської території. В ISW пояснили, що означає така зміна. 

Дивіться також Росія заявила про атаку безпілотників на Москву та ще один регіон: які наслідки

Перебрехав слова Байдена

Зокрема, аналітики звернули увагу на заяви заступника голови Ради безпеки Росії Дмітрія  Медведєва. Той, коментуючи спільну пресконференцію Байдена і Зеленського, спотворив слова американського президента. 

Під час свого виступу Байден сказав, що США хочуть побачити перемогу України, і ця перемога означатиме, що вона є суверенною державою, здатною захистити себе. 

Натомість Медведєв, начебто посилаючись на Байдена, заявив, що США насправді байдуже, якими будуть кордони України, їм достатньо, аби вона просто існувала як держава. Тут кремлівський посіпака додав, що, мовляв, наша країна може бути суверенною і в межах самої Львівської області.

Також Медведєв вигадав, ніби Байден натякнув, що США підтримають Київ лише в самообороні, але начебто не планують допомагати йому розпочати контрнаступ, щоб звільнити більше своєї землі та людей. Заступник голови ради безпеки Росії уточнив, що Україна гіпотетично може "захищатися" як велика держава в межах Львівської області.

В ISW підкреслили, що Медведєв регулярно й навмисно робить подібні заяви. У них частіше лунає ідея про те, що Україна як самостійна держава може існувати лише у межах території Львівської області. Ця позиція якраз й демонструє повернення Кремля до "старої нової пісні" про те, що Росія воює задля того, аби "звільнити свої історичні землі".

Маячня Захарової

Перед цим аналітики звернули увагу й на висловлювання прессекретаря російського МЗС Марії Захарової, які вона дозволила собі в інтерв’ю агентству AFP. В ISW вважають, що це інтерв’ю можна назвати початком офіційної зміни риторики Кремля щодо війни в Україні.

У ньому Захарова повторила максималістські вимоги Москви щодо повної політичної капітуляції України. Крім того, вона розпливчасто сказала, що начебто Київ повинен вивести свої війська з "території Росії" для того, аби війна завершилася.

В Інституті вивчення війни спочатку вирішили, що Захарова має на увазі чотири частково окуповані Росією області. Водночас зараз експерти вважають, що прессекретар російського МЗС могла навмисно не вдаватися у конкретизацію територій, з яких, на її думку, Київ має вивести війська. У такий спосіб вона начебто залишила за Росією свободу визначити, що вона вважає "російськими територіями". 

Що означають заяви Медведєва і Захарової

Заяви Медвєдєва та Захарової повторюють основні тези тривалої пропаганди Росії про те, що Україна може бути поділена на дві частини – "Малоросію" під контролем Москви та частину Західної України під владою Варшави. 

Ця риторика голосно звучала на початку великої війни. Потім вона поступово слабшала на тлі зруйнованих ілюзій Кремля про блискавичну перемогу в Україні, невдач на фронті та потужного опору ЗСУ. А тепер Москва знову почала посилювати ідею "розподіленої" України. 

Чому так відбувається:

• Кремль хоче ввести міжнародну спільноту в оману, аби вона відкинула ключові компоненти суверенітету України: її територіальну цілісність, визначену в 1991 році, і її право на самовизначення.
• Москва використовувала подібні інформаційні операції наприкінці 2021 та на початку 2022 років, щоб створити умови для повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
• Росія все ще переслідує свою максималістську мету контролювати всю Україну та використовує ці інформаційні операції, щоб стримати подальшу військову допомогу Україні та загальмувати час, потрібний для відновлення її ОПК та армії.
• Повернення старої риторики, яка звучить із вуст високопоставлених посадовців, говорить про те, що Москву влаштує навряд чи влаштує навіть вся територія чотирьох українських областей, які вона анексувала.
• Кремль знов завищив свої територіальні вимоги у війні в Україні на тлі сумнівів США щодо подальшої допомоги Києву та окремих західних голосів, які стверджують, що на Україну треба тиснути, аби вона пішла на територіальні поступки задля завершення збройного конфлікту.