"Олігарх із людським обличчям" і москвичі, які не готові до миру: нові сигнали з Росії

Кремль презентував Заходу Мельниченка

Як на мене, є ще один варіант, який поки що не озвучили. Мельниченко – це анти-Ходорковський. Про це пише Олексій Копитько.

Нам окреслюють таку опцію: якщо ви хочете говорити про майбутнє співіснування з Росією не з силовиками, а з прагматиками, то ось вам олігарх з умовно людським обличчям.

• Абрамович – символ того, що було до Путіна і за Путіна. 

• Дмитрієв діє в амплуа "майбутнього з Путіним і після нього", але як самостійна політична фігура він сприймається погано.

• У Ходорковського є очевидний людський мотив – подивитися, що буде після Путіна. Тим паче він говорить речі, які європейцям зручно чути.

Отже, на це поле висувають ще одну фігуру. Як вона себе проявить – покаже час. Якщо успішно, то табір закордонних "хороших росіян" або анігілюється від безвиході, або переміститься до нового центру тяжіння. Сам факт міжнародної презентації ще одного "поганого росіянина" є цікавим – він доповнює загальну композицію. 

А щоб решта спостерігачів інциденту з Мельниченком не надумували собі зайвого, 11 липня з нагоди свого 75-річчя дав інтерв'ю очільник клубу злих кремлівських дідусів – Микола Патрушев. У контексті того, що відбувається, воно мало максимально комічний вигляд.

Патрушев (як голова Морської колегії) багато розмірковував про міць російського флоту. Записали це інтерв'ю, найімовірніше, кількома днями раніше, але випустили в ефір саме тоді, коли добрі дрони фактично заблокували Дон і Азовське море. Через це Патрушев виглядав відвертим маразматиком.

Втім, усі ключові тези він озвучив: і про нацистських нацистів у Європі, і про умовно позитивного Трампа, і про Путіна як хранителя Росії. Тобто ви, звісно, можете придивлятися до молодих і перспективних, але пам'ятайте, що кістлява рука досвідчених злих кремлівських дідусів нікуди не зникла.

Я вже згадував, що динаміка настроїв "поганих росіян" і маневри в цьому середовищі є важливим індикатором. Поки що просто спостерігаємо.

Що росіяни думають про війну і Путіна

Що стосується настроїв росіян, то вони такі: люди стали більш стривоженими, але, як і раніше, люблять Путіна, підтримують війну і не пов'язують із нею свої проблеми.

Днями російські соціологічні компанії ФОМ і "Левада-центр" опублікували деякі дані про настрої громадян. ФОМ показує, що в середині квітня 2026 року кількість росіян із тривожним настроєм зрівнялася з кількістю тих, хто почувається спокійно, після чого число стривожених почало зростати й зараз становить 54% (проти 38% спокійних). У червні рівень тривожності ще підвищився.

"Левада-центр" також фіксує, що у червні зросла кількість людей, які відчувають "роздратування, страх, тугу" – із 22% до 29%. Так погано не було вже два з половиною роки.

Тобто ніби щось відбувається. Але що саме? Що сталося?

Найбільш пам'ятними подіями місяця респонденти "Левади" назвали атаки дронів (24%) і проблеми з бензином (22%). Водночас просто "СВО" згадали 7%, а "успіхи СВО" – лише 1%. За даними ФОМ, "СВО" виділили 33% опитаних, причому 18% згадали атаки по Україні, а 13% – атаки по Росії. Проблемою бензину переймалися 20%.

При цьому ФОМ відзначає невелике зростання протестних настроїв. Характерно, що росіяни вважають, ніби 65% їхніх співгромадян готові вийти на акції протесту, але лише 14% самі визнають, що готові це зробити, тоді як 78% заперечують такі наміри.

За даними ФОМ, рівень схвалення Путіна за рік знизився з 79% до 71%, а рівень довіри до нього – із 78% до 69%. "Левада-центр" демонструє падіння рівня схвалення з 84% до 74%.

На цьому тлі, за даними "Левади", у червні 67% підтримували дії російських військ в Україні, тоді як відкрито не підтримували їх лише 11%. І водночас 64% формально схиляються до переговорів, тоді як 29% виступають за продовження війни.

29% "дорогих росіян" готові виправдати ядерний удар по Україні.

Як сприймати ці цифри? Так, необхідно зробити всі застереження щодо якості російської соціології. Але саме такі цифри публічно демонструють у самій Росії.

За бажанням, у них можна побачити, з одного боку, тенденцію до зростання невдоволення. З іншого – мікроскопічний характер цього зростання. Тобто більшість росіян досі не дійшла висновку, що для позбавлення проблем потрібно закінчити війну. А серед тих, хто виступає за переговори, багато хто розуміє під "переговорами" прийняття Україною російського ультиматуму.

Одним словом, потрібно продовжувати роботу з примушення до адекватності та правильного спрямування накопичених страхів.

Що мають засвоїти росіяни?

Найвищий рівень схвалення того, що відбувається в Росії, – у Москві: 72% (проти 52% у середньому по країні). Також саме в Москві:

• найбільше люблять Путіна – 82% (у середньому – 74%);
• найбільше схвалюють дії російських військ в Україні – 78% (у середньому – 67%);
• найбільше хочуть продовження війни – 55% (у середньому – 29%).

Єдине, у чому москвичі консервативні, – це схвалення ядерного удару по Україні: його підтримують 27%. Адже вони усвідомлюють, що є головною ціллю будь-яких ударів у відповідь.

Підсумовуючи, виховні заходи дещо активізують російське населення. Але цю енергію потрібно спрямувати в правильне – антивоєнне – русло. Особливо наголошуючи, що джерелом війни є не лише Путін, а й маса людей, які не відчувають на собі її негативних наслідків. Зокрема – вся Москва.

Саме таких людей у своєму оточенні мають виявляти й "перевиховувати" самі росіяни.