Звісно, небажання російських льотчиків бомбардувати міста України, висаджувати десант чи вести розвідку ніяк не пов'язані з каяттям через знищення цивільних. Окупанти щиро радіють своїй ефективності та "боротьбі з укропами". Єдине, що здатне їх зупинити – смертельна небезпека з боку підрозділів ППО та українська авіація.
Дивіться також Чутки про подальше перекидання найбільш елітних підрозділів Росії – ворожа маніпуляція
Джерела 24 каналу у розвідці повідомляють, що моральний дух терористів-загарбників з авіаційних підрозділів ЗС РФ стрімко падає, оскільки з кожним бойовим завданням все менше пілотів повертаються до аеродромів.
Непідконтрольне агресору небо
Згідно з офіційними даними, з початку російського вторгнення захисники України збили 80 гелікоптерів та 52 бойові літаки. Скоріш за все, у цю статистику не увійшла техніка, яку знищили артилерією на аеродромі Чорнобаївка.
Перед вторгненням неподалік від кордонів з Україною окупанти зосередили понад 500 штурмовиків та винищувачів, але більшість з них – технічно застарілі моделі, яким виповнилося від 30 до 40 років.
Суттєвого виробництва "новітніх" Су-34 Росія не налагодила, а хвалених Су-57 п'ятого покоління й взагалі фактично не існує. Тому українські ППО цілком успішно збивають російські літаки. Через це росіяни не захопили українське небо у повному обсязі та вимушені бити ракетами з території Росії та з Чорного моря.
Однак без роботи авіації безпосередньо над українською землею досягти успіху російська армія ніяк не зможе, оскільки всі бої деморалізований особовий склад програє вщент. Тому росіяни змушують своїх пілотів виконувати бойові завдання.
Доведеться відправляти курсантів
Для армії Росії втрата літака – не така серйозна проблема, як втрата пілота. Оскільки літаків, насправді, більше, аніж кваліфікованих льотчиків з бойовим досвідом.
Як показує практика, за останні 40 років військово-космічні сили РФ дуже рідко зустрічали хоча б якийсь опір з боку країн-жертв. Оскільки нападала Росія підступно на слабкі у військовому сенсі країни. Тотальне знищення Грозного за допомогою авіації, бомбардування у Сирії, напад на Грузію. Всі ці військові конфлікти, де брала участь Росія, характеризуються майже повною відсутністю сучасних протиповітряних сил у постраждалих. Звісно, до Грузії окупанти відправили набагато менше літаків, аніж до України, однак виявилося, що грузинська армія може чинити опір.
Як тільки сили ППО Грузії оговталися від перших ударів та почали збивати літаки, хвалені російські окупанти одразу ж почали масово відмовлятися літати. Аби продовжувати війну в Осетії, кремлівському командуванню довелося залучати до бомбардувань курсантів та пілотів-випробувачів, що призвело до збільшення збитих "пташок". Судячи з усього, саме так вчинятимуть росіяни й в Україні, коли до кожного з військових злочинців дійде, що шанси повернутися на аеродром вкрай мала.
Судячи з усього, окупанти потроху почали щось розуміти, оскільки на військових базах вже лунають відмови від вильотів. Російське командування при цьому вже почало пошуки пілотів з числа курсантів. Їм обіцяють швидке кар'єрне просування та "хорошу зарплату". Однак чекає їх в Україні лише жорстке приземлення. У кращому випадку – полон з подальшим транспортуванням до Міжнародного трибуналу.