Онлайн Редакція Вакансії Контакти Ігри Гороскоп
17 листопада, 12:00
11

Путін може зняти останнє табу: інтерв'ю Давида Шарпа про загрозу Зеленському, Керченський міст та сигнали Кремлю

Військовий оглядач Давид Шарп в ексклюзивному інтервʼю для 24 Каналу проаналізував останні події на фронті та геополітичній арені. Атака безпілотниками на Кримський міст є чітким меседжем Росії про здатність України паралізувати логістику у відповідь на удари по українських мостах.

Кримський міст знову опинився в центрі уваги після чергової атаки. Водночас Росія посилює провокації в Європі, а Москва може вдатися до нових небезпечних кроків проти українського керівництва. 

Військовий оглядач Давид Шарп в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу пояснив, чому удари по Кримському мосту тривалий час не відбувалися, які сигнали Україна надсилає Кремлю та чи може Путін зняти негласні обмеження щодо замахів на українських посадовців. Також експерт оцінив загрозу російських провокацій у Європі та роль французьких інструкторів в Україні.

Сьогодні почнемо з Кримського мосту. Поки що не зовсім зрозуміло, що з ним відбувається. З'явилися супутникові знімки. Давайте спробуємо відновити хронологію. Чому так довго не було ударів по мосту? Можливо, відповідь на це запитання допоможе зрозуміти, що відбувається зараз. Яких пошкоджень міг зазнати міст і наскільки вони серйозні? 

На мій погляд, очевидним є те, що це політичне рішення на найвищому рівні. Удар по Кримському мосту – не рівень командира бригади чи оперативного угруповання. Таке рішення, припускаю, ухвалює президент Зеленський після консультацій із керівниками силових відомств. 

Свого часу можна було припускати, що на такі удари впливали США або європейські країни. Такий фактор справді міг існувати. Однак навіть тоді, незалежно від того, був цей тиск чи ні, Кримський міст двічі зазнав дуже серйозних пошкоджень. 

Останніми місяцями ми практично не чули, щоб Україна хотіла вдарити по мосту, але їй заважали американці. Тому припускаю, що з цими ударами просто не поспішали. 

По-перше, сьогодні Кримський міст відіграє значно меншу роль у військовій логістиці Росії. Для економіки він іще має певне значення, але у військовому плані його роль уже другорядна, якщо не сказати – четверторядна. 

По-друге, українське керівництво тримало і тримає певні кроки як козирі в рукаві. Ще навесні цього року почалася масштабна кампанія ударів по російських тилах. Її мета – не лише завдати Росії збитків і наблизити її до переговорів, а й створити для Москви додатковий фактор залякування. 

Усі розуміли, що Росія взимку активізує удари по українській енергетиці. Щоб створити цей ефект стримування, не можна використовувати всі козирі одразу. Потрібно залишати в резерві певні можливості, щоб за потреби підвищувати ставки. 

До слова, російські війська продовжують цілеспрямовано бити по енергетичній інфраструктурі України. Лише за минулий тиждень зафіксували 116 таких атак на енергетичний і нафтогазовий сектори. Загалом стався 161 інцидент, який призвів до пошкодження відповідної інфраструктури. Через російські обстріли знеструмлення зафіксували одразу в шести областях України.

Імовірно, тому Кримський міст вирішили залишити на потім, зокрема з огляду на те, що Росія могла активізувати удари по українських мостах. 

Є ще суто технічний момент. Серйозно зруйнувати Кримський міст або надовго вивести його з ладу – непросте завдання. Двічі це вдавалося зробити доволі нестандартними засобами, які неможливо просто замовити. Звичайними засобами – ракетами та безпілотниками – досягти такого результату набагато складніше. 

Міст можна пошкодити, можна витратити на нього цінні ракети Storm Shadow, але вони потрібні й для інших цілей. До того ж невеликої кількості таких ракет недостатньо, щоб знищити міст. 

Водночас те, що ми побачили сьогодні, я з певною обережністю назвав би сигналом для Росії. Атака безпілотниками від початку не мала на меті повністю зруйнувати міст. Однак вона могла завдати йому пошкоджень і створити проблеми, зокрема спричинити перекриття руху на багато годин або навіть на добу-дві. 

Це нагадування Росії про те, що Україна має можливості завдавати ударів по її болючих точках.

Повне інтерв'ю з Давидом Шарпом: дивитись відео

Тобто ми можемо припустити, що це був натяк з української сторони? Які безпілотники там використовували? Якщо це були найпростіші дрони, то чи не є це сигналом, що російська ППО не здатна їх зупинити, а Україна має й потужніші засоби, які можуть завдати значно серйозніших руйнувань? 

Щодо натяку, то безумовно. Це однозначно меседж. Особливо в контексті нинішньої ситуації, російських ударів по українських мостах і того, що Україна дуже довго утримувалася від атак на Кримський міст. 

Щодо безпілотників, то росіяни чудово знають, що в України є безліч їхніх різновидів, а також ерзац-крилаті ракети та реактивні дрони. 

Україна має чимало засобів ураження, які здатні досягати таких цілей на відповідній відстані й з потрібною точністю. Зокрема, є ракети нового типу з дальністю близько 300 кілометрів, як-от "Паляниця", та інші засоби. 

Росіяни повинні розуміти, що буквально зруйнувати міст непросто. Для цього потрібні влучання, які зможуть зруйнувати дорожнє полотно або обвалити опори. Тобто необхідні особливі й потужні боєприпаси. Але вивести міст з ладу можна, якщо російська ППО не працюватиме належним чином, а удари будуть регулярними. 

Рух мостом можна зупинити, пошкодивши його полотно. І для цього Україна має безпілотники. Кілька десятків кілограмів вибухівки не зруйнують міст повністю, але можуть утворити в ньому пролом, через який рух стане дуже проблематичним. 

Тому можна сказати, що цим ударом Україна продемонструвала свої можливості. Нагадала Росії, що її ППО не завжди здатна захистити такі об'єкти. І за потреби Україна може зробити це ще раз. Це гра сигналів і натяків, яка є однією зі складових будь-якої великої війни.

Давайте спробуємо зрозуміти, на що саме натякала Україна і з чим це може бути пов'язано. Нещодавно я бачив публікацію про те, що Путін нібито зняв усі табу на ліквідацію Зеленського. Можливо, український удар по Кримському мосту був сигналом не порушувати негласні домовленості? Чи це може бути пов'язано з майбутньою зустріччю Трампа, Сі Цзіньпіна та Путіна? 

Росія завдавала ударів по супермаркетах, складах із ліками та інших об'єктах в Україні. Також вона атакувала мости через Дніпро, і ці удари теж мали характер певних сигналів. Однак досі не було масштабної наступальної кампанії проти мостів, коли Росія одночасно запускає величезну кількість засобів ураження, щоб вивести їх з ладу. 

Таким чином Росія демонструвала: якщо Україна продовжить бити по російських НПЗ, то Москва дістане будь-які об'єкти, зокрема київські мости. Українська сторона, своєю чергою, показує: якщо ви б'єте по наших мостах, ми можемо паралізувати рух на Кримському мосту. І це буде для Росії болісно. 

Зверніть увагу: увечері 16 листопада російські війська атакували Київ балістичними ракетами. За попередніми даними, влучання зафіксували по Північному та Південному мостах через Дніпро. Також зазнали пошкоджень об'єкти критичної інфраструктури, через що в деяких районах столиці виникли перебої з водо- та теплопостачанням. Уранці 17 листопада рух обома мостами тимчасово перекрили.

Щодо повідомлень російських ЗМІ про те, що нібито було дано дозвіл на ліквідацію президента Зеленського та вищого військового керівництва, то суто теоретично таке можливо. Від самого початку війни, очевидно, за посередництва американців, виникла певна негласна домовленість, що Росія не чіпатиме найвищу політичну фігуру України – Зеленського. 

Україна, мабуть, дотримувалася аналогічного підходу щодо Путіна. І ми бачимо, що протягом цієї війни ударів по представниках найвищого політичного керівництва Росії не завдавали. 

Нинішні публікації, очевидно, покликані або продемонструвати, що такі обмеження справді зняті, або залякати українську сторону, щоб вона утримувалася від певних дій. У будь-якому разі українське військове командування та спецслужби повинні виходити з того, що Росія може порушити будь-які негласні домовленості в будь-який момент. 

Тому необхідно вживати запобіжних заходів. Водночас Росія має розуміти: якщо вона робить кроки, які раніше вважалися неприйнятними, то й сама може зіткнутися з аналогічними діями.

Хотів би поговорити про російські провокації. Естонія розробляє план управління державою з-за кордону на випадок російського вторгнення. Європа дедалі більше побоюється російської атаки. Зокрема, в Естонії сталася провокація, до якої, ймовірно, причетне ГРУ Росії: намагалися підпалити або підірвати певний об'єкт. Такі інциденти тривають, хоча на геополітичному рівні сторони намагаються домовитися про мир. Як ви оцінюєте цю ситуацію? 

Метушаться в Європі далеко не всі. У Франції чи Іспанії, наприклад, переймаються зовсім іншими питаннями, а Росія для них – фактор п'ятого порядку. Естонія ж розташована безпосередньо біля російського кордону, до того ж це невелика країна. 

Російські провокації насамперед адресовані саме їй та іншим державам, які межують із Росією. Для цих країн Росія – головна і фактично єдина зовнішня загроза. Що далі від російського кордону, то менше вона когось непокоїть.

Нинішня російська стратегія не передбачає прямого нападу на Естонію чи інші країни НАТО. Натомість вона передбачає всебічний тиск на ці держави, щоб вони дедалі менше допомагали Україні. Це гібридна війна, провокації, диверсії, теракти та спроби підпалів. 

Усе це спрямовано на досягнення головної мети – зменшити допомогу Україні. 

Можуть спрацювати два сценарії. Перший – безпосередньо залякати владу країни, щоб вона вирішила триматися подалі від України. 

Другий – змусити державу переглянути свої витрати. Наприклад, країна виділяє певну суму на допомогу Україні, але водночас стикається з російською загрозою. Тоді вона може вирішити, що краще витратити ці гроші на власні збройні сили, а Україні допомогу не надавати. Росію такий варіант цілком влаштовує. 

Що стосується переговорів, то вони відбуваються саме тому, що триває війна. У різних війнах під час переговорного процесу сторони часто максимально інтенсифікують бойові дії, щоб продемонструвати свою непохитність і показати, що діють із позиції сили. 

Вони намагаються продемонструвати всі свої можливості, іноді навіть вдаються до блефу, щоб зрештою опинитися за столом переговорів у сильнішій позиції. 

Французькі військові вже кілька місяців перебувають в Україні, де навчають ЗСУ та допомагають обслуговувати техніку. Виникає запитання: чому французька армія, яка не брала участі у війні такого масштабу, навчає українських військових? Україна сама розробляє безпілотники, модернізує їх і застосовує на полі бою, здобуваючи колосальний досвід. Як ви оцінюєте роль французьких інструкторів? 

Ця війна особлива, але не варто вважати, що вона є еталоном сучасної війни загалом. Якби умовним учасником цієї війни були збройні сили США, то без використання всіх цих нових методів одна зі сторін дуже швидко програла б, зіткнувшись із традиційними методами ведення війни, які застосовували ще десять років тому. 

По-друге, попри використання різноманітних нововведень і нової тактики, багато речей залишаються абсолютно базовими. Якщо французькі інструктори навчають українських військових базових навичок, які були потрібні 20 років тому і будуть потрібні ще через 20 років, це цілком виправдано. 

Адже тоді цим не потрібно займатися українським інструкторам, які мають власні завдання. Є й складніші приклади, пов'язані з використанням французької техніки та різних систем озброєння, опанування яких потребує тривалого навчання. 

Я вже не кажу про обслуговування літаків французького виробництва. Навіть якщо українські фахівці вже опанували певну техніку, ніхто не скасовував значення досвіду та глибини знань. Тому є багато суто технічних аспектів, у яких навчання залишається необхідним. Крім того, в окремих напрямках іноземні інструктори можуть просто замінити українських фахівців, щоб ті могли зосередитися на своїх завданнях.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.

Пов'язані теми: