Тоді у Петербурзі не було діла до українських земель, поки у Києві не проголосили УНР. І коли більшовики остаточно закріпились на Росії, розпочалась підготовка війни за колишню "Малоросію".
Читайте також: У вас громадянська війна: чому міжнародні організації підтримують Кремль
"Так чи інакше, а нам необхідно повернути Україну Росії. Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, солі, Чорного моря Росія існувати не може, вона задихнеться, а з нею і радянська влада і ми з вами", – сказав тоді народний комісар закордонних справ РРФСР Лев Троцький.
Наприкінці Першої світової в Україні залишалося до двох мільйонів військових, частина з яких – росіяни. Вони масово залишали фронти в напрямку на схід. Орди дезертирів через засланих більшовицьких агітаторів скеровували багнети на українську владу у Києві.
Перші спроби наступу на столицю відбулись в листопаді 17-го. Біля Жмеринки Павлу Скоропадському із 1-им українським корпусом вдалось розброїти більшовиків революціонерки Євгенії Бош.
Павло Скоропадський
Наступним кроком підкорити Київ мав бути З'їзд робітників, працівників і селян. Більшовики планували переобрати і очолити Центральну Раду. Але і цей план провалився. Усе завершилося підтримкою чинної Центральної Ради і ІІІ Універсалом.
У цей самий час більшовики вже стягували війська до кордонів України, щоб захопити молоду республіку силою.
На нас готується похід! Ми відчули, що нам, українським демократам, в спину хтось готує ніж... Більшовики концентрують своє військо для розгрому Української республіки... Перші ешелони з Гомеля підходять до Бахмача!
– заявив військовий міністр Симон Петлюра 6 грудня 1917 року на з'їзді Центральної Ради.
Але військовий міністр залишається непочутим. За кілька тижнів кількість росіян у Харкові зросла до 10-ти тисяч, і вони легко роззброїли український гарнізон. Далі червона орда потекла на Київ.
Загалом на початок війни російсько-більшовицькі сили, виставлені проти УНР, нараховували 110 тисяч бійців. 40 тисяч багнетів на Дніпропетровщині, понад 50 тисяч солдатів фронтових військ і ще 20 – мобілізованих із російських міст біля північних кордонів (Чернігівщина і Харківщина).
На противагу Радянській Росії УНР могла протиставити лише стотисячне військо. Але тодішні мрійники-демократи Володимир Винниченко та Микола Порш розпустили ці війська. Єдиною обороною залишилися на швидку руку створені Симоном Петлюрою загони добровольців та вільне козацтво.
По сигналу з Москви в грудні 1917-го Україною покотилися більшовицькі повстання. Південь і Лівобережжя опинилися в руках комуністів. 25 грудня 30-тисячна російська армія вирушила з Гомеля і Брянська в Україну. Загалом штурмувати Київ йшло чотири групи більшовицького війська. 27 січня три групи російських окупантів перетнулися в Бахмачі – крупному залізничному вузлі за 200 кілометрів від Києва. Дорога "червоним" здавалася прогулянкою, а Київ – легкою ціллю.
На початку січня в столиці УНР оголосили загальну мобілізацію. Добровольців до новостворених куренів стрільців шукали серед юнацтва і студентів.
У січні 1918-го в УНР оголосили мобілізацію
Разом з добровольцями захисників Києва назбиралося менше трьох тисяч осіб. До стрільців доєдналися юнкери із школи Хмельницького та бійці Червоного куреню смерті.
Сотник Аверкій Гончаренко, відповідальний за швидко назбираний загін, приймає рішення зустріти 4-тисячну армію більшовиків Муравйова за 180 кілометрів від Києва. 600 бійців рушили до станції Крути.
Чому бій під Крутами не став поразкою для України – дивіться у програмі.